Справа № 420/6565/20
09 листопада 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Пироговська, 6, м. Одеса, 65044) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - Київський РТЦКСП), Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - Одеський ОТЦКСП), в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії Одеського ОТЦКСП, які виразилися у відмові донарахувати та виплатити йому - ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
- визнати протиправними дії Київського РТЦКСП, які виразилися у відмові видати наказ про виплату йому - ОСОБА_1 додатково нарахованої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 31 664,52 грн;
- зобов'язати Київський РТЦКСП внести зміни в наказ військового комісара Київського районного військового комісаріату м. Одеси (по стройовій частині) від 14.03.2015 року №11 та в абзаці третьому цифри і слова « 52 774,20 гривень» замінити цифрами і словами « 84 438,72 гривень»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити доплату йому - ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в сумі 31 664,52 грн.
Ухвалою суду від 27.07.2020 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову, а також подання заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин поважності пропуску щодо внесення змін в наказ №11 від 14.03.2015 року.
Ухвалою суду від 09.09.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського РТЦКСП, Одеського ОТЦКСП в частині позовних вимог до Київського РТЦКСП повернуто позивачу без розгляду; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому він просить:
- визнати протиправними дії Одеського ОТЦКСП, які виразилися у відмові донарахувати та виплатити йому - ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити доплату йому - ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в сумі 31 664,52 грн, та відкрити провадження у справі.
Визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У позові позивач зазначив, що що проходив військову службу на посаді заступника військового комісара Київського РТЦКСП та наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 28.10.2015 року №15 був звільнений у запас.
Наказом військового комісара Київського районного військового комісаріату м. Одеси від 14.03.2015 року №11 його виключено зі списків особового складу військового комісаріату та з усіх видів забезпечення, та визначено виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% за 29 повних календарних років служби в сумі 52 774,20 грн.
Позивач вказує, що зазначена ондоразова грошова допомога була нарахована та виплачена без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка входила до складу його місячного грошового забезпечення.
Позивач зазначив, що його зумовила звернутись до суду зміна практики Верховного Суду.
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 16.05.2019 року по справі №826/11679/17 та на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17, вважає, що щомісячна додаткова грошова винагорода, в силу положень статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», повинна включатися до місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби та просив задовольнити позов.
Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, як таких що є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству.
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, порядок виплата військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, за станом на час звільнення позивача з військової служби, був визначений Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 року за №638/15329 (далі Інструкція №260), згідно з п.38.1 якої, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка мас дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно п.38.6. Розділу XXXVIII Інструкції військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Крім того, п. 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 року №595, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.09.2012 року за №1540/21852 (далі Інструкція №595) встановлює, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідач стверджує, що ним були здійснені виплати позивачу у відповідності до вищезазначених норм Інструкцій, тому відмовлено позивачу у фактичному донарахуванні та виплаті одноразової грошової допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації.
Справа розглянута у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення Київського районного військового комісаріату м. Одеси.
Згідно витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.03.2015 року №11(а.с.22), підполковник ОСОБА_1 , заступник військового комісара з 14.03.2015 року був виключений зі списків особового складу військового комісаріату та з усіх видів забезпечення.
Вислуга років військової служби у позивача становить 29 повних календарних років.
При виключенні зі списків особового складу позивачу згідно з вказаним наказом була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повних 29 календарних років служби в сумі 52 774,20 грн, а також місячне грошове забезпечення з урахуванням премії, секретності, надбавки за виконання особливо важливих завдань та щомісячної додаткової грошової винагороди до дня виключення зі списків особового складу включно згідно п.38.1 Наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260.
Одноразова грошова допомога при звільненні нарахована та виплачена позивачу бех урахувуання щомісячної додаткової грошової винагороди.
23.12.2019 року позивач звернувся до військового комісара Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою, в якій просив донарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди (а.с.6).
Листом за №2070 від 20.02.2020 року, відповідач, посилаючись на п. 8 Інструкції №260, відповідно до якого винагорода не включасться до складу грошового забезпечення з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, відмовив у задоволенні заяви (а.с.7).
Не погоджуючись з діями відповідача позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Дослідивши та проаналізувавши надані учасниками справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Частиною2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Конституційний Суд України у рішенні від 17 березня 2004 року №7-рп/2004 вказав, що визначений законами України відповідно до положень статті 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі і права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім'ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Тобто соціальні гарантії військовослужбовців та працівників правоохоронних органів випливають з характеру покладених на них службових обов'язків у зв'язку з виконанням ними державних функцій.
Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року (яка діяла на час звільнення позивача зі служби), «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій», встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення: з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
На підставі вказаної постанови КМУ позивач отримував щомісячну додаткову грошову винагороду, яка на час звільнення складала 60% грошового забезпечення.
Право на одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення позивач набув у відповідності до статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку із звільненням з військової служби у запас за ч.6 з урахуванням ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» .
При нарахуванні та виплаті позивачу одноразової допомоги при звільненні щомісячна додаткова грошова винагородв у розмірі 60% грошового забезпечення не була врахована.
Також при зверненні із відповідною заявою позивачу було відмовлено у перерахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення з посиланням на норми Інструкції №260, яка була чинною станом на час звільнення позивача з військової служби, згідно з приписами якої (п.8) вказана винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Суд вважає позицію відповідача такою, що не грунтується на вимогах законодавства.
Приписами ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять, у тому числі, щомісячні додаткові види грошового забезпечення.
Таким чином, при визначенні розміру грошового забезпечення для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Щомісячна додаткова грошова винагорода, визначена Постановою №889, яка виплачувалась позивачу до його звільнення, відповідає ознакам додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовця, яка має щомісячний та постійний характер. Дана винагорода виплачувалась позивачу постійно щомісяця з дня запровадження до дня звільнення його з військової служби (а.с.11).
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17.
У постанові від 06.02.2019 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги управління ПФУ, вважаючи при цьому за необхідне відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10 березня 2015 року (№ 21-70а15) та зробила висновок, що Закон №2011-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Щомісячна додаткова грошова допомога має бути включена до складу грошового забезпечення.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №826/11679/17, від 19.09.2019 року у справі №826/14564/17.
Ддо складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
З огляду на довідку Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №314 від 29.07.2020 року, яка наявна в матеріалах справи (а.с.11), вбачається, що додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, у зв'язку із чим, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Зазначені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, що викладені у постановах від 16 травня 2019 року у справі №826/11679/17, від 19.09.2019 року у справі №826/14564/17.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на рішення Верховного Суду у справах з аналогічними спірними правовідносинами, в яких викладена позиція з приводу того, що додаткова грошова винагорода має тимчасовий характер та не включається до складу грошового забезпечення як розрахункової величини, оскільки Великою Палатою Верховного суду змінена правова позиція, яка застосовується Верховним Судом (постанови від 16.05.2019 у справі № 826/11679/17, від 31.07.2019 у справі № 826/3398/17, від 08.08.2019 у справі № 802/955/17-а, від 19.09.2019 у справі № 826/14564/17, а також від 16.12.2019 року у справі № 825/812/17).
Так Верховним Судом у постанові від 16.05.2020 року по справі № 826/11679/17 зазначено, що необхідно враховувати пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Частиною 1 ст.9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем. При визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону №2011-ХІІ. Оскільки додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення, на підставі Постанови КМУ №889, нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця перед звільненням, за жодних обставин така винагорода не може вважатись одноразовою.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.2 ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним дій Одеського ОТЦКСП, які виразилися у відмові донарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та зобов'язати Одеський ОТЦКСП здійснити перерахунок та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 29 календарних років з врахуванням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Пироговська, 6, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 08402040) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які виразилися у відмові донарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди.
Зобов'язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 29 календарних років з врахуванням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва
.