Справа № 420/8506/20
09 листопада 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Завальнюка І.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним рішення відповідача від 20.07.2020 № 125 про утримання надміру виплаченої пенсії в розмірі 4420 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області з 06.10.2010 та отримує пенсію за віком. В червні 2020 р. розмір її пенсії було зменшено без надання їй відповідних документів. На запит адвоката Управлінням ПФУ повідомлено, що в ході інвентаризації пенсійних справ проведено перевірку довідки Департаменту архівної справи і діловодства ОМР від 09.06.2010 № 2495-Ш-01-19 про заробітну плату за період роботи у спільному українсько-італійському підприємстві «Одіталат» з 01.04.1994 по 31.03.1999, на підставі якої було обчислено розмір пенсії позивача, та встановлено, що вказана довідка видана неправильно, а саме у заробітну плату для обчислення пенсії включені суми, з яких не сплачені страхові внески. За період з 06.10.2010 по 31.05.2020 позивачу зайво сплачені кошти в загальному розмірі 4420,10 грн, які за рішенням відділу з питань перерахунків пенсій № 9 управління застосування пенсійного законодавства від 20.07.2020 № 125, у відповідності з вимогами ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.08.2020 будуть утримуватися по 20% місячного розміру пенсії до повного погашення. Позивач не погоджується з рішенням відповідача від 20.07.2020 № 125 про утримання надміру виплаченої пенсії в розмірі 4420 грн, оскільки саме на ПФУ покладено обов'язок при призначенні пенсії здійснити перевірку допустимості документів, поданих разом із заявою для призначення пенсії, та обґрунтованість виданих таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення пенсії та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду. Позивач зазначає, що з її боку не було умислу на отримання пенсії обманним шляхом, і на момент звернення до пенсійного органу вона мала повну впевненість у достовірності і правильності даних, викладених у документах, наданих їй за місцем роботи для оформлення пенсії.
Ухвалою судді від 08.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
21.09.2020 до суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що позивач з 06.10.2010 отримує пенсію за віком, яку обчислено із врахуванням осучасненого середньомісячного заробітку 10859,80 грн, визначеного за довідкою Департаменту архівної справи і діловодства Одеської міської ради від 09.06.2010 №2498-Ш-01-19 про заробітну плату за період роботи у Спільному українсько-італійському підприємстві «Одіталант» з 01.04.1994 по 31.03.1999 та за даними системи персоніфікованого обліку застрахованих осіб за період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2009 і на 01.05.2020 її розмір становив 3680,71 грн, де: 3484,15 грн - пенсія за віком; 196,56 грн - доплата за 12 років понаднормативного стажу. Згідно постанови Правління Пенсійного фонду України від 03.09.2018 № 19-1, яка набрала чинності 12.10.2018, з листопада 2018 проводиться інвентаризація пенсійних справ. Пунктом 6 Порядку проведення інвентаризації визначено, що за довідками, виданими з 01.01.1992, за якими в помічному розрахунку заробітної плати або сума доходу перевищує 5,6 розмір середньої заробітної плати в Україні , проводиться перевірка обґрунтованості їх видачі та відповідності зазначених сум заробітної плати первинним документам. Під час інвентаризації пенсійних справ відповідно до Порядку проведення у 2018-2019 роках проведено перевірку поданої позивачем довідки та встановлено, що вона містить недостовірні дані, а саме у заробітну для обчислення пенсії включені суми, з яких не сплачені страхові внески. Враховуючи вищевикладене, пенсійну справу позивача приведено у відповідність. Пенсію обчислено із урахуванням 31 року страхового стажу і осучасненого середньомісячного заробітку 9765,10 грн, визначеного за вищевказаний період роботи (коефіцієнт заробітку - 1,99743), і на 01.07.2020 її розмір становить 3215,50 грн, де: 3027,18 грн - пенсія за віком; 188,32 грн - за 11 років понаднормативного стажу. Таким чином, за період з 06.10.2010 по 31.05.2020 позивачу зайво виплачено кошти на загальну суму 4420,10 грн, які за рішенням Головного управління від 20.07.2020 № 125, на підставі ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.08.2020 утримується по 20% місячного розміру пенсії до повного погашення. Довідки про заробітну плату до Головного управління надані особисто позивачем, який цілком усвідомлював наслідки своїх дій. До того ж єдиною особою заінтересованою в отриманні пенсійного забезпечення в більшому розмірі є пенсіонер, в даному випадку позивач. Пенсійний фонд здійснює лише нарахування та виплату пенсії у разі звернення пенсіонера з заявою встановленого зразка за призначенням/перерахунком пенсії, з наданням саме пенсіонером довідки, та у разі виникнення відповідного права. До того ж Головне управління наголошує на тому, що пенсійні виплати мають постійний характер, а тому позивач не міг не звернути увагу на збільшення розміру пенсійних виплат. Отже, Головне управління при винесенні рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 20.07.2020 № 125, згідно якого сума переплати склала 4420,10 грн, та підлягає поверненню по 20% розміру пенсії до повного погашення переплати на підставі ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», діяло у межах своїх повноважень та на підставі діючого законодавства України.
Відповідь на відзив від позивача до суду не надійшла.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.10.2010 отримує пенсію за віком, яку обчислено із врахуванням осучасненого середньомісячного заробітку 10859,80 грн, визначеного за довідкою Департаменту архівної справи і діловодства Одеської міської ради від 09.06.2010 №2498-Ш-01-19 про заробітну плату за період роботи у Спільному українсько-італійському підприємстві «Одіталант» з 01.04.1994 по 31.03.1999 та за даними системи персоніфікованого обліку застрахованих осіб за період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2009 і на 01.05.2020 її розмір становив 3680,71 грн, де: 3484,15 грн - пенсія за віком; 196,56 грн - доплата за 12 років понаднормативного стажу.
Під час інвентаризації пенсійних справ відповідно до Порядку проведення інвентаризацій у 2018-2019 роках проведено перевірку поданої позивачем довідки та встановлено, що вона містить недостовірні дані, а саме у заробітну плату для обчислення пенсії включені суми, з яких не сплачені страхові внески.
Враховуючи вищевикладене, пенсійну справу позивача приведено у відповідність та обчислено пенсію із урахуванням 31 року страхового стажу і осучасненого середньомісячного заробітку 9765,10 грн, визначеного за вищевказаний період роботи (коефіцієнт заробітку - 1,99743), в результаті чого станом на 01.07.2020 її розмір становить 3215,50 грн, де: 3027,18 грн - пенсія за віком; 188,32 грн - за 11 років понаднормативного стажу.
За результатами опрацювання пенсійної справи пенсійний орган дійшов висновку, що за період з 06.10.2010 по 31.05.2020 позивачу зайво виплачено кошти на загальну суму 4420,10 грн, які за рішенням Головного управління від 20.07.2020 № 125 на підставі ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.08.2020 утримуються по 20% місячного розміру пенсії до повного погашення.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ст. 50 Закону № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.
З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Згідно з ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.
В усіх випадках звернення стягнень на пенсію за пенсіонером зберігається не менш як 50 процентів належної пенсії.
У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.
Отже, обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону № 1058-IV та статтею 103 Закону № 1788-ХІІ, за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії).
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону №1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року (справа № 686/26486/14-а та постанові Верховного Суду у постанові від 25.09.2018 (справа №340/644/15-а), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.02.2020 (справа №607/14668/16-а).
Відповідно до п.38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів;
3) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 6), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Відтак, саме на відповідача було покладено обов'язок при призначенні пенсії позивачу щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для призначення пенсії, та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 № 6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 за № 374/7695 (далі - Порядок №6-4).
Згідно із приписами пунктів 2, 3 Порядку №6-4 переплата пенсії - це сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.
Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Згідно зі статтею 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню безпідставно набуті:
1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Зі змісту зазначених норм Закону №1058-ІV, Закону №1788-XII та Порядку №6-4 вбачається, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.
Таким чином, діючим законодавством визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб'єкта, на якого покладається такий обов'язок в залежності від того, хто із цих суб'єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов'язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов'язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.
Як зазначає Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 по справі № 487/3380/16-а, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, повинен достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку з поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
При цьому, обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 по справі № 340/624/16-а.
Крім того, за приписами ст. 1215 ЦК України, які підлягають застосуванню до даних спірних правовідносин, безпідставно набуті пенсійні виплати підлягають поверненню тільки у тому випадку, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату, або у разі недобросовісності з боку набувача.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, а тому зазначені у ст. 1215 ЦК України виплати підлягають поверненню тільки у разі наявності цих фактів.
Відповідно до ст.77 КАС України обов'язок доказування покладається на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, однак в даному випадку ГУ ПФУ в Одеській області, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду належними доказами допущення зловживань з боку пенсіонера - позивача, а саме надання недостовірних даних, внаслідок чого було нараховано та виплачено надмірну пенсію.
В той же час, включення у заробітну плату позивача для обчислення пенсії сум, з яких не сплачені страхові внески та формування таких даних не залежало від пенсіонера, що виключає покладення на нього тягаря відповідальності у вигляді утримання частини пенсії.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно пунктів 1 частини 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження розрахунку вартості послуг адвоката в розмірі 3900 грн в розрахунку витрат на професійну правничу допомогу по договору про надання правової допомоги зазначено наступне: складання та направлення запиту до ГУ ПФУ в Одеській області - 0,5 години; юридична експертиза зменшення розміру пенсії - 1 година; вивчення судової практики у подібних правовідносинах - 2 години; складання та направлення позову - 3 години, а всього 6,5 годин при вартості 1 години - 600 грн. Також до суду надано акт прийому-здачі наданих послуг від 28.09.2020 та квитанцію № 5836352 від 28.09.2020 про сплату позивачем послуг адвоката в розмірі 3900 грн.
Згідно з ч. 7 ст. 134 КАСУ обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідне клопотання сторони позивача про стягнення понесених витрат на правничу допомогу було отримано відповідачем завчасно 30.09.2020, однак на виконання ч. 7 ст. 134 КАСУ відповідачем не надано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Отже положення КАС України покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, про що зазначено у додатковій постанові ВС/КАС від 04 вересня 2020 року у справі № 820/4281/17.
Відтак, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 3900 грн, а їх зміст та обсяг відповідає фактичним обставинам, останні підлягають стягненню з відповідача.
При цьому суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.
Також, беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в сумі 840,80 грн, позивачу у відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судові витрати в загальному розмірі 4740,80 грн (судовий збір 840,80 грн + витрати на правничу допомогу в сумі 3900 грн).
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; 20987385) про визнання протиправними та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.07.2020 № 125 про утримання надміру виплаченої пенсії в розмірі 4420 грн.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 4740,80 (чотири тисячі сімсот сорок грн 80 коп.) грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк
.