Справа № 420/8151/20
09 листопада 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення №951370826875 від 28.07.2020 року про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 26 серпня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивачка з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області №951370826875 від 28.07.2020 року про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Південно-Західного апеляційного господарського суду №08-02/1533/2020 від 08.07.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19 лютого 2020 року;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивачка зазначає, що вона безперервно працювала суддею з 21 червня 1987 року по 22 лютого 2018 року. Стаж роботи на посаді судді більш ніж 30 років. Останнє місце роботі - Одеський Апеляційний господарський суд, суддя. Нині це Південно -Західний Апеляційний Господарський суд.
Довідкою №08-02//1533/2020 від 08.07.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18 лютого 2020 року визначено, що суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 223 337, 50 грн. Довідка видана на підставі рішення Конституційного суду України від 18.02 2020 року № 2-р/2020 , абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 року № 294 -IX та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів " від 02.06 2016 року № 1402 -УІІІ.
Позивачка вважає, що відповідачем порушуються норми зазначених Законів, а також Конституції України, пункт 9 статті 129, яка передбачає обов'язковість судового рішення.
Крім того, позивачка посилається на те, що відповідно до частині 3 та 5 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди, судді, якій працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Таким чином, на переконання позивачки, відповідач зобов'язаний перерахувати розмір щомісячного грошового утримання, виходячи із розрахунку 223 337, 50 грн. х 70%, з яких 223 337,5 грн. - суддівська винагорода, судді, якій працює на відповідній посаді; 70% - (50% плюс2% х 10 років суддівського стажу понад 20 років суддівського стажу).
Відзив обґрунтований наступним
Відповідач, не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню зазначаючи при цьому те, що суддям у відставці, яким за зверненнями до 18.02.2020 року перерахунок проведено з 01.01.2020 року виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди, а саме після 18.02.2020 року.
Відповідач вказує на те, що перерахунок був проведений позивачці з 01.01.2020 року у зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Також, відповідач наголошує, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у позивача виникне при зміні розміру складових суддівської винагороди судді після 18.02.2020 року.
За таких обставин відповідач вважає, що у суду відсутні підстави для визнання неправомірним та скасування рішення від 28.07.2020 року №951370826875 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки Головне управління діяло виключно в межах своїх повноважень, керуючись при цьому нормами чинного законодавства.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав недотримання позивачкою вимог ст.ст.160, 161 КАС України. Надано позивачці 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивачка усунула недоліки позовної заяви, у зв'язку з чим ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
Вищевказаною ухвалою також витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).
30 вересня 2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №39969/20), а також належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 на 74 арк. (вхід. №39967/20).
Станом на 09 листопада 2020 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 безперервно працювала на посаді судді з 21 червня 1987 року по 22 лютого 2018 року. Стаж роботи на посаді судді більше 30 років.
Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 22 лютого 2018 року №582/0/15-18, звільнено ОСОБА_1 з посади судді Одеського апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 року.
Відповідно до довідки Південно-Західного апеляційного господарського суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №08-02/1533/2020 від 08.07.2020 року, станом на 18 лютого 2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 223 337,50 грн., у тому числі:
- посадовий оклад - 131 375,00 грн.;
- доплата за вислугу років - 91 962,50 грн.
- доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн.;
- доплата за науковий ступінь - 0,00 грн.;
- доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн.;
- щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - 0,00 грн. (а.с.6).
27 липня 2020 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою №4589 для здійснення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Південно-Західного апеляційного господарського суду №08-02/1533/2020 від 08.07.2020 року.
28 липня 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №951370826875 «Про відмову у перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (а.с.5).
Відмовляючи у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Південно-Західного апеляційного господарського суду №08-02/1533/2020 від 08.07.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, Головне управління ПФУ в Одеській області виходило з того, що оскільки після 18.02.2020 року відповідного збільшення розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді не відбувалось, то проводити перерахунок пенсії на згідно наданої довідки підстав немає.
Позивачка, вважаючи дії по прийняттю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951370826875 від 28.07.2020 року щодо відмови у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №08-02/1533/2020 від 08.07.2020 року протиправним, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Релевантні джерела права та висновки суду
Відповідно до ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України, зокрема, передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Згідно абзацами 10, 14 статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді припиняються у разі досягнення суддею шістдесяти п'яти років.
Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до ч.1 ст.43 Закону України «Про статус суддів» №2862-XII від 15.12.1992 року (чинного на момент виходу позивача на пенсію) (далі - Закон №2862-XII), кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Частиною 2 ст.43 Закону №2862-XII передбачено, що за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку.
Згідно ч.4 ст.43 Закону №2862-XII, судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" (3723-12). Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».
Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд регулюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Разом з тим, Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону №1402-VIII передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, підпунктом 1 пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; з 1 січня 2018 року: - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; з 1 січня 2019 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; з 1 січня 2020 року - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 року №193-IX, яке набрало чинності 07.11.2019 року, виключено п.22, 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи правове поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення №18-рп/2011 від 14 грудня 2011 року, вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, а також у рішенні №2-р/2020 від 18 лютого 2020 року.
Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні зазначається, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 «право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41- 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18- 20, ст. 132 і з наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону».
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію не допущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України що до гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. У зв'язку з викладеним, п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, якою було передбачено право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнано неконституційними.
Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Отже, вирішуючи даний спір, суд дійшов висновку, що після визнання неконституційними положень пункту 25 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII позивачка, як суддя у відставці, набула право на перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до ст.135 та підпункту 4 пункту 24 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді. Розмір такої суддівської винагороди для позивачки вказаний у довідці Південно-Західного апеляційного господарського суду №08-02/1533/2020 від 08.07.2020 року та складає 223 337,50 грн.
Згідно пункту 3 Рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 року положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачка набула з 19.02.2020 року.
Крім того, суд критично відноситься до тверджень відповідача щодо відсутності порядку проведення перерахунку, оскільки підставою для проведення перерахунку є збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, що підтверджене відповідною довідкою, яку надала позивачка, а необхідності окремого порядку проведення перерахунку Закон "Про судоустрій і статус суддів" не передбачає.
За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_1 вийшла у відставку з посади судді та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, а також враховуючи рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18 лютого 2020 року, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951370826875 від 28.07.2020 року про відмову у перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є протиправними та підлягає скасуванню.
Згідно розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного форду України №3-1 від 25 січня 2008 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 20.03.2017 № 5-1) заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.
У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді.
Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області з вищенаведених підстав, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Південно-Західного апеляційного господарського суду №08-02/1533/2020 від 08.07.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Решта доводів та заперечень відповідача у відзиві на позов висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення №951370826875 від 28.07.2020 року про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання вчинити певні дії підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 в загальній сумі 840 грн. 80 коп., сплачені згідно квитанції №42217 від 26.08.2020 року підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Керуючись ст.ст.2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257, 258, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення №951370826875 від 28.07.2020 року про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області №951370826875 від 28.07.2020 року про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Південно-Західного апеляційного господарського суду №08-02/1533/2020 від 08.07.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя С.О. Cтефанов
.