06 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/14391/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи в Луцькому підприємстві «Явір» з 28.11.1994 по 26.12.1995, зобов'язання зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Луцькому підприємстві «Явір» з 28.11.1994 по 26.12.1995 та провести з 01.09.2020 перерахунок та виплату пенсії з врахуванням вказаного періоду страхового стажу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12.10.2016 призначено пенсію по інвалідності II групи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначив, що розмір його пенсії визначено з урахуванням страхового стажу тривалістю - 29 років 1 місяць 29 днів та 4 роки 11 місяців 6 днів - додаткового стажу.
01.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про зарахування до стажу періоду роботи на Луцькому підприємстві «Явір» з 28.11.1994 по 26.12.1995 згідно із записів трудової книжки НОМЕР_1 та провести перерахунок пенсії з урахуванням даного стажу роботи. Однак 22.09.2020 ГУ ПФУ у Волинській області надало відповідь №13532-13600/П-02/8-0300/20 у якій зазначило, що у зв'язку із виправленням в записі про звільнення в трудовій книжці та через відсутність додаткових уточнюючих документів щодо підтвердження періоду роботи з 28.11.1994 по 26.12.1995 на Луцькому підприємстві «Явір», вказаний період до страхового стажу не зараховано.
Позивач вважає вказане рішення відповідача неправомірним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Підтвердження факту роботи позивача на Луцькому підприємстві «Явір» може засвідчити громадянин ОСОБА_2 , який виконував обов'язки директора вищезгаданого підприємства. Відтак на підставі викладеного просив позов задовольнити, зарахувати вищевказані періоди роботи до страхового стажу та провести з 01.09.2020 перерахунок і виплату пенсії з врахуванням вказаного періоду страхового стажу.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) .
Відповідач у відзиві на позов №0300-0802-7/34665 від 21.10.2020 позовні вимоги не визнав (а.с.32-34). В обґрунтування своєї позиції вказав, що Згідно чинного законодавства України, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Також зазначено основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відтак, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 28.11.1994 по 26.12.1995 на Луцькому підприємстві «Явір» на посаді газоелектрозварювальника у зв'язку із виправленням в записі про звільнення в трудовій книжці.
Крім того, згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Відповідно до пункту 2.27 Інструкції запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил, зокрема, у графі 2 ставить дата звільнення, у графі 3 - причина звільнення у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Згідно з пунктом 4.1 даної Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Враховуючи наведене, а також відсутність в матеріалах пенсійної справи позивача додаткових уточнюючих документів щодо підтвердження вказаного періоду, для зарахування періоду до страхового стажу згідно запису в трудовій книжці немає законних підстав.
Щодо посилань позивача на показання свідків, відповідач зазначив, що відповідно до пункту 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, лише за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Враховуючи наведене, підстав для підтвердження стажу свідками немає.
З наведених підстав, відповідач у задоволенні позову просив відмовити повністю.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно із частиною другою статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За правилами частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною другою статті 262, частиною другою статті 263 КАС України.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, та не заперечується відповідачем по справі те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IVвід 09.07.2003, з 12.10.2016.
Як слідує з матеріалів справи, 01.09.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про зарахування до стажу періоду роботи на Луцькому підприємстві «Явір» з 28.11.1994 по 26.12.1995 згідно із записів моєї трудової книжки НОМЕР_1 та провести перерахунок пенсії з урахуванням даного стажу роботи (а.с.22).
Листом від 22.09.2020 № №13532-13600/П-02/8-0300/20 ГУ ПФУ повідомило позивача, що розмір його пенсії визначено з урахуванням страхового стажу тривалістю - 29 років 1 місяць 29 днів та 4 роки 11 місяців 6 днів - додаткового стажу.
Також зазначено, що у зв'язку із виправленням в записі про звільнення в трудовій книжці та через відсутність додаткових уточнюючих документів щодо підтвердження періоду роботи з 28.11.1994 по 26.12.1995 на Луцькому підприємстві «Явір», вказаний період до страхового стажу не зараховано (а.с.25-26).
Вважаючи відмову у зарахуванні вищевказаних періодів роботи ОСОБА_1 протиправною, позивач звернувся в суд з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1, пункту 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, статті 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку № 637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як слідує з доданої до позовної заяви копій трудової книжки ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , у ній відсутні записи про роботу на Луцькому підприємстві «Явір» з 28.11.1994 по 26.12.1995 (а.с.12-20).
Також згідно архівної довідки №154/1-12 від 13.08.2020 виданої Комунальною установою Луцький міський трудовий архів, документи з Луцького підприємства «Явір» на зберігання в Луцький міський трудовий архів не надходили (а.с.21).
Разом з тим, як встановлено судом, підставою для відмови у зарахуванні вказаного періоду роботи до страхового стажу стало наявність виправілень в записі про звільнення в трудовій книжці та через відсутність додаткових уточнюючих документів щодо підтвердження періоду роботи з 28.11.1994 по 26.12.1995 на Луцькому підприємстві «Явір».
У свою чергу, ОСОБА_1 на підтвердження вказаного періоду роботи, було подано клопотання про приєднання до матеріалів справи нотаріально засвідчену копії заяви ОСОБА_2 який разом з позивачем працював у спірний період на Луцькому підприємстві «Явір», а також копію трудової книжки (а.с.40-42).
З даного приводу суд зазначає, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі (пункт 17 Порядку №637).
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
У свою чергу, відповідно до положень статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (частина перша статті 91 КАС України).
Суд звертає увагу, що засобом отримання інформації від свідка в адміністративному судочинстві є його допит. Дотримання процесуального порядку отримання доказів загалом і свідчень свідків, зокрема, є гарантією достовірності одержуваних відомостей, на яких суд ґрунтує свої висновки. У свою чергу, порядок допиту свідків врегульовано статтею 212 КАС України.
Звертаючись в суд з даним позовом, позивачем не було заявлено клопотання про розгляд даної справи у судовому засідання з повідомлення (викликом) сторін, відтак суд враховуючи вимоги пункту 2 частини першої статті 263 КАС України ухвалою від 05.10.2020 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відтак, суд не бере до уваги заяву ОСОБА_2 , оскільки дана особа у судовому засіданні не допитувалася та не попереджалася про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення, а тому заява ОСОБА_2 про підтвердження певного періоду роботи позивача на Луцькому підприємстві «Явір» не є належним доказом в розумінні положень КАС України.
Окремо суд звертає увагу позивача на те, що згідно пунктів 17, 18 Порядку №637 трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи у зарахуванні до трудового стажу позивача роботу на Луцькому підприємстві «Явір» за період з 28.11.1994 по 26.12.1995 (тривалістю 1 рік 29 днів), діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами і підзаконними нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу позивача роботу на Луцькому підприємстві «Явір» за період з 28.11.1994 по 26.12.1995.
Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90-92, 243-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський