ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.11.2020Справа № 910/7946/20
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"
(Україна, 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76; ідентифікаційний код: 00178353)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
(Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)
про стягнення 169 215,62 грн
Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 169 215,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було допущено незбереження вантажу при здійсненні перевезення, внаслідок чого позивачу завдано збитки у вигляді нестачі вантажу в розмірі 169 215,62 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5.
На зазначену адресу судом, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 15.06.2020 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.
02.07.2020 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 22.06.2020 поштового відправлення відповідачу (копії ухвали суду від 15.06.2020).
Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про витребування доказів у відповідача, а саме оригіналів залізничних накладних № 53343125 та № 53343315.
Відповідно до частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.
31.08.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про приєднання письмових доказів до матеріалів справи, а саме оригіналів залізничних накладних № 53343125 та № 53343315 разом з доказами їх надання від Вуглегірської ТЕС ПАТ "Центренерго" (лист № 02-07/3789 від 20.08.2020), яке задоволено судом.
З огляду на викладене, оскільки докази, які просив позивач витребувати у відповідача, надано суду позивачем самостійно, клопотання позивача про витребування доказів задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
01.07.2015 між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" (виконавець) було укладено Договір № 010715/1п/р/161-ПУ-ПТП (далі - Договір-1), за умовами якого замовник зобов'язувався передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, сплатити послуги виконавця, пов'язані зі збагаченням вугілля і прийняти концентрат, а виконавець зобов'язувався прийняти вугілля, здійснити його збагачення і передати (поставити) отриманий в результаті збагачення концентрат вугілля замовнику.
20.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг" (покупець) та Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (постачальник) було укладено Договір поставки № 20/13-ПУ, який Додатковою угодою від 03.12.2018 сторони дійшли згоди викласти в новій редакції (далі - Договір-2), відповідно до якого постачальник зобов'язувався передати (поставити) у власність покупця кам'яне вугілля і вугільну продукцію, а покупець зобов'язувався прийняти вказане вугілля і сплатити його вартість.
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору-1, у січні 2020 року позивачем на адресу ТОВ "Промислова компанія "Збагачувач" (вантажоодержувач - ТОВ "Донінтервугілля") за залізничними накладними №47925060, №53423430, №47889456, №47889423, №47889449, №53411120, №47859129, №47859269, №47822549, №53383741, №47722814, №53332219, №47722798, №53332227, №47925086, №53423422, №47925052, №53433819, №53423414, №47925094, №47889415, №53411161, №47822606, №45419264, №53656781, №45419298, №53656526, №45419280, №53656633, №45459203, №53670261 було відправлено вантаж - вугілля кам'яне марки г-газове.
На виконання умов Договору-2, у лютому 2020 року на адресу ТОВ "ДТЕК Трейдінг" за залізничними накладними №46013900, №45986817, №53889960, №45986791, №45387065, №45438157, №45799178, №45803681 (вантажоодержувач - ВП "ДТЕК Курахівська ТЕС" ТОВ "ДТЕК Східенерго"); за залізничними накладними №47736582, №47736640, №47736608, №47593629, №47736624, №45026028, №45025988, №45041373, №47951108, №47951058, №45059045, №45388691, №45193034, №45192994, №45193018, №45236650 (вантажоодержувач - ВП "Вуглегірська ТЕС" ПАТ "Центренерго") позивачем було відправлено вантаж - вугілля кам'яне марки г-газове.
Під час перевезення вказаного вантажу відповідачем було проведено перевірку стану вантажу та виявлено недостачу кам'яного вугілля, про що було складено комерційні акти, а саме:
- на станції Слов'янськ Донецької залізниці за №492006/82, №492006/85, №492006/69, №492006/70, №492006/71, №492006/72, №492006/67, №492006/68, №492006/62, №492006/63, №492006/64, №492006/65, №492006/66, №492006/56, №492006/57, №492006/58, №492006/53, №492006/26, №492006/27, №492006/28, №492006/29, №492006/11, №492006/12, №492006/13, №492006/14, №492006/15, №492006/16, №492006/86, №492006/88, №492006/89, №492006/90, №492006/91, №492006/77, №492006/78, №492006/79, №492006/80, №492006/81, №492006/73, №492006/30, №492006/31, №492006/33, №492006/34, №492006/35, №492006/107, №492006/104, №492006/108, №492006/109, №492006/105, №492006/106, №492006/113, №492006/114, №492006/115, №492006/116, №492006/117, №492006/118, №492006/22, №492006/21, №492006/20, №492006/19, №492006/18, №492006/17, №492006/24, №492006/23, №492006/94, №492006/96, №492006/101, №492006/92, №492006/93, №492006/95, №492006/97, №492006/98, №492006/100, №492006/102;
- на станції Кривий Торець Донецької залізниці за №491003/3, №491003/2, №491003/1;
- на станції Роя Донецької залізниці за №481001/51, №481001/50, №481001/49, №481001/48, №481001/47, №481001/46, №481001/45, №481001/44, №481001/29, №481001/30, №481001/37, №481001/38, №481001/39, №481001/40, №481001/41, №481001/42, №481001/43, №481001/33, №481001/34, №481001/35, №481001/36;
- на станції Світлодарське Донецької залізниці за №494209/3, №494209/2, №494209/1, №494209/4, №494209/5, №494209/6, №494209/7, №494209/32, №494209/11, №494209/29, №494209/12, №494209/13, №494209/31, №494209/22.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує, що відповідач, як перевізник вантажу, належним чином не виконав зобов'язання щодо збереження вантажу під час його перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у вигляді вартості недостачі вантажу, яка, за розрахунком позивача, становить 169 215,62 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Таким чином, відповідач зобов'язався перевезти вантаж на підставі зазначених вище залізничних накладних.
Пунктами 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Згідно з п. 37 Статуту тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Суд встановив факт відправлення позивачем у січні 2020 року на адресу ТОВ "Промислова компанія "Збагачувач" (вантажоодержувач - ТОВ "Донінтервугілля") вантажу - вугілля кам'яне марки г-газове за залізничними накладними №47925060, №53423430, №47889456, №47889423, №47889449, №53411120, №47859129, №47859269, №47822549, №53383741, №47722814, №53332219, №47722798, №53332227, №47925086, №53423422, №47925052, №53433819, №53423414, №47925094, №47889415, №53411161, №47822606, №45419264, №53656781, №45419298, №53656526, №45419280, №53656633, №45459203, №53670261; у лютому 2020 року на адресу ТОВ "ДТЕК Трейдінг" за залізничними накладними №46013900, №45986817, №53889960, №45986791, №45387065, №45438157, №45799178, №45803681 (вантажоодержувач - ВП "ДТЕК Курахівська ТЕС" ТОВ "ДТЕК Східенерго"); за залізничними накладними №47736582, №47736640, №47736608, №47593629, №47736624, №45026028, №45025988, №45041373, №47951108, №47951058, №45059045, №45388691, №45193034, №45192994, №45193018, №45236650 (вантажоодержувач - ВП "Вуглегірська ТЕС" ПАТ "Центренерго").
Відповідно до п. 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Згідно з п. 113 Статуту за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
За приписами статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку.
Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
У відповідності до пункту 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до пунктів 2, 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
При прибутті вагонів на станції Слов'янськ Донецької залізниці, Кривий Торець Донецької залізниці, Роя Донецької залізниці, Світлодарське Донецької залізниці відповідачем було проведено комісійне переважування маси вантажу під час якого виявлено, що маса вантажу не відповідає масі, вказаній у залізничних накладних.
Факт недостачі вантажу підтверджений наявними в матеріалах справи комерційними актами, а саме:
- на станції Слов'янськ Донецької залізниці за №492006/82, №492006/85, №492006/69, №492006/70, №492006/71, №492006/72, №492006/67, №492006/68, №492006/62, №492006/63, №492006/64, №492006/65, №492006/66, №492006/56, №492006/57, №492006/58, №492006/53, №492006/26, №492006/27, №492006/28, №492006/29, №492006/11, №492006/12, №492006/13, №492006/14, №492006/15, №492006/16, №492006/86, №492006/88, №492006/89, №492006/90, №492006/91, №492006/77, №492006/78, №492006/79, №492006/80, №492006/81, №492006/73, №492006/30, №492006/31, №492006/33, №492006/34, №492006/35, №492006/107, №492006/104, №492006/108, №492006/109, №492006/105, №492006/106, №492006/113, №492006/114, №492006/115, №492006/116, №492006/117, №492006/118, №492006/22, №492006/21, №492006/20, №492006/19, №492006/18, №492006/17, №492006/24, №492006/23, №492006/94, №492006/96, №492006/101, №492006/92, №492006/93, №492006/95, №492006/97, №492006/98, №492006/100, №492006/102;
- на станції Кривий Торець Донецької залізниці за №491003/3, №491003/2, №491003/1;
- на станції Роя Донецької залізниці за №481001/51, №481001/50, №481001/49, №481001/48, №481001/47, №481001/46, №481001/45, №481001/44, №481001/29, №481001/30, №481001/37, №481001/38, №481001/39, №481001/40, №481001/41, №481001/42, №481001/43, №481001/33, №481001/34, №481001/35, №481001/36;
- на станції Світлодарське Донецької залізниці за №494209/3, №494209/2, №494209/1, №494209/4, №494209/5, №494209/6, №494209/7, №494209/32, №494209/11, №494209/29, №494209/12, №494209/13, №494209/31, №494209/22.
Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту та Правилам складення актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, а тому приймаються судом як належні та допустимі докази на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у залізничних накладних, фактичній масі вантажу.
Відповідно до підпункту "а" пункту 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною першою статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства, тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
За змістом п. 2.7 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.02 № 04-5/601, згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Згідно з підпунктом а) пункту 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (п. 115 Статуту).
В силу положень ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України та пунктів 114, 115 Статуту суд приймає надані позивачем Довідки про вартість вугільної продукції як належні та допустимі докази на підтвердження визначення вартості вантажу.
Згідно з підпунктом б) пункту 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.
Пунктом 133 Статуту передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Судом встановлено, що вантажоодержувачами (ТОВ "Донінтервугілля", ВП "ДТЕК Курахівська ТЕС" ТОВ "ДТЕК Східенерго", ВП "Вуглегірська ТЕС" ПАТ "Центренерго") зроблено відповідні переуступні написи на залізничних накладних вантажовідправнику (позивачу) на пред'явлення претензій та позовів до відповідача, які засвідчено підписами уповноважених осіб та відтисками печаток вантажоодержувачів.
Відповідачем не доведено суду відсутність своєї вини у незабезпеченні схоронності переданого йому вантажу для перевезення.
Відповідно до абз. 4 п. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс.
Беручи до уваги найменування вантажу, зазначене у залізничних накладних, без будь-якої вказівки на його завантаження у вологому стані, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто як для вологого вантажу.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок розміру збитків та встановлено його відповідність наведеним вище нормам законодавства України.
Відповідачем контррозрахунку заявленої до стягнення суми збитків не надано, належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не спростовано.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають збитки, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 169 215,62 грн.
Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 538,23 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (Україна, 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76; ідентифікаційний код: 00178353) збитки, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 169 215 (сто шістдесят дев'ять тисяч двісті п'ятнадцять) грн 62 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 538 (дві тисячі п'ятсот тридцять вісім) грн 23 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 09.11.2020
Суддя О.В. Нечай