09.11.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/749/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", вул. Січових Стрільців, буд. 40, м. Київ, 04053
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька", вул. Василіянок, буд.22, м. Івано-Франківськ,76018
про стягнення страхового відшкодування в сумі 89703 грн 90 к.
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про відшкодування збитків у розмірі 89703 грн 90 к.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
08.09.2020 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.
Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.09.2020 суд встановив відповідачу строк до 15 днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних у нього доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі, надіслана відповідачу на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулась на адресу господарського суду з відміткою пошти "повернення з інших причин".
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 08.09.2020 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не подав.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При розгляді справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору №АМ131928 від 06.11.2018 добровільного страхування засобів наземного транспорту від 01.09.2016 та страхового акта від 13.11.2019 №UA2019092500041, який складений внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 25.09.2019 за участю застрахованого транспортного засобу "Mercedec Benz" (державний номер НОМЕР_1 ) здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику та, як наслідок, відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" отримав право регресної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме до водія транспортного засобу " Daewoo Lanos" (державний номер НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Галицька" (поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ 3513007).
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав.
Обставини справи, дослідження доказів.
06.11.2018 ОСОБА_2 як страхувальник та ПрАТ СК "ПЗУ Україна" уклали договір АМ №131928 добровільного страхування засобів наземного транспорту, відповідно до умов якого застраховані майнові інтереси страхувальника з володіння, користування, розпорядження транспортними засобом "Mercedec Benz" (державний номер НОМЕР_1 ) рік випуску 2016. Строк дії договору з 12.11.2018 до 11.11.2019.
25.09.2019 о 14:30 год в м. Одеса на вул. Сегедській,2 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу " Daewoo Lanos " (державний номер НОМЕР_2 ), яким керував ОСОБА_1 та автомобіля "Mercedec Benz" (державний номер НОМЕР_1 ), яким керувала ОСОБА_3 .
Відповідно до постанови Приморського районного суду м. Одеси від 25.10.2019, зазначена вище дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України, водієм автомобіля " Daewoo Lanos " (державний номер НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 .
Згідно з приписами ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вищенаведену норму закону, суд приймає постанову Приморського районного суду м. Одеси як доказ, що саме внаслідок порушення ПДР України, водій ОСОБА_1 , який керував автомобілем " Daewoo Lanos" (державний номер НОМЕР_2 ) пошкодив автомобіль "Mercedec Benz" (державний номер НОМЕР_1 ), яким керувала ОСОБА_3 .
На виконання умов договору добровільного страхування Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", відповідно до розрахунку страхового відшкодування, на підставі страхового акта від 13.11.2019 №UA2019092500041, виплатило страхове відшкодування в розмірі 89703 грн 90 к., що підтверджується платіжним дорученням від 19 листопада 2019 року №37490 копія якого приєднана до матеріалів справи.
21.02.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію вих.№219552/ІНС про страхове відшкодування на суму 89703 грн 90 к.
Проте станом на 03.09.2020 страхове відшкодування від відповідача на рахунок позивача не надійшло, у зв"язку із чим позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 352 ГК України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування) (ч. 2 ст. 352 ГК України).
За договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 354 ГК України). Вказане положення кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України.
Частиною 1 ст. 355 ГК України передбачено, що об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
В силу положень ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
За приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як визначено у ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Враховуючи те, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" виплатило страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 89703 грн 90 к., а цивільно-правова відповідальність особи, яка визнана винною у заподіянні шкоди, застрахована у ПрАТ СК "Галицька", то в силу наведених положень закону до позивача перейшло право вимоги до відповідача в сумі 89703 грн 90 к.
Висновок суду.
Cуд встановив, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку з оплати страхового відшкодування не виконав; відзиву на позов не подав, доводи позивача не спростував та дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 89703 грн 90 к.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 2102 грн 00 к., що підтверджується платіжним дорученням №43301 від 31 липня 2020 року.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір в розмірі 2102 грн 00 к. суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ст. 2, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення страхового відшкодування в сумі 89703 грн 90 к. задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька", вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 22186790) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", вул. Січових Стрільців, буд. 40, м. Київ, 04053 (код 20782312) - 89703 (вісімдесят дев"ять тисяч сімсот три гривні) 90 к. страхового відшкодування та 2102 (дві тисячі сто дві гривні) судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, які визначені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 09.11.2020
Суддя Т.В. Максимів