Справа № 466/8329/20
04 листопада 2020 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого - судді Донченко Ю.В.
секретар сз Пилипців О.-І.І.
справа 466/8329/20
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Львів) Вдовича М.Б.,-
26.10.2020 року представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова зі скаргою в якій просить визнати дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Львів) Вдовича М.Б. неправомірними та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) від 31.07.2020 року про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №61392464 та постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові ЗМУ МЮ (м.Львів) від 31.07.2020 року про повернення виконавчоого документу стягувачу у виконавчому провадженні №61392387.
Свої вимоги мотивує тим, що в Шевченківському відділі державної виконавчої служби м. Львова ЗМУ МЮ (м.Львів) у державного виконавця Вдовича Мар'яна Богдановича перебуває виконавче провадження №61392464 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди за виконавчим листом, виданим Шевченківським районним судом м.Львова у справі №466/3019/17 та виконавче провадження №61392387 про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за виконавчим листом, виданим Шевченківським районним судом м.Львова у справі №466/10845/16-ц.
31 липня 2020 року державний виконавець Шевченківського відділу ДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м.Львів) Вдович Мар'ян Богданович виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у вказаних двох виконавчих провадженнях. Всупереч ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не скерував на адресу заявника ОСОБА_1 цих постанов і виконавчих листів їй не повернув. Про дані постанови вона довідалася 13 жовтня 2020 року з автоматизованої системи виконавчих проваджень.
Крім того, як стверджує скаржник, постанови державного виконавця про повернення виконавчих документів стягувачу є незаконними, оскільки державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини першої ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме, відсутність майна у боржника і неможливість провести стягнення з доходів, бо через відсутність у виконавчому документі ідентифікаційного коду боржника, цього боржника невідомо ідентифікувати.
Проте зазначає, що у Шевченківському відділі ДВС у м.Львові є ще одне виконавче провадження (№61392528) про стягнення з ОСОБА_3 боргу на користь ОСОБА_1 . В зазначених провадженнях виконавчі дії проводить інший державний виконавець, який розшукав боржника та ідентифікував його без реєстраційного номеру облікової картки платника податків, знайшов боржника за місцем праці та стягнув борг.
Вважає, що державний виконавець Вдович М.Б. не в повному обсязі провів виконавчі дії у виконавчому провадженні №61392464 та №61392387, тому постанови про повернення виконавчих документів стягувачу суперечать Закону України «Про виконавче провадження і є незаконними та мають бути скасовані.
Ухвалою судді від 26.10.2020 року прийнято скаргу та відкрито провадження у справі.
Скаржник та її представник у судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про дату та час розгляду скарги в суді.
Державний виконавець Вдович М.Б. у судовому засіданні скаргу заперечив та дав аналогічні пояснення тим, які викладені у відзиві на скаргу від 04.11.2020 р., просив відмовити у задоволенні скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали скарги, оглянувши справу № 466/8329/20 та встановивши її дійсні обставини, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що 31.07.2020 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства управління міністерства юстиції ( м. Львів) Вдович М.Б. винесено постанову ВП №61392464 про повернення виконавчого документа стягувачу (виконавчого листа №466/3019/17, виданого 04.02.2020 року Шевченківським районним судом м.Львова про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.) Також 31.07.2020 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства управління міністерства юстиції ( м. Львів) Вдович М.Б. винесено постанову ВП №61392387 про повернення виконавчого документа стягувачу (виконавчого листа №466/10845/16-ц, виданого 05.04.2017 року Шевченківським районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованостві в розмірі 12 413,20 грн.).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та орган місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України та законам України.
Як вбачається із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» - примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» - державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Згідно Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження», заходи для виконання рішення суду.
Суд погоджується з доводами скаржника в частині того, що державним виконавцем як підставу для прийняття рішення про повернення виконавчого документа стягувачу визначено п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої виконавчий документ повертається стягувачу, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
У пункті 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, , № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18) зроблено висновок, що «виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Тому відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання».
Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги скарги підставними та підлягають до задоволення, оскільки державним виконавцем не вжито всіх заходів які необхідні для проведення виконавчих дій.
Керуючись ст. ст. 447, 451 ЦПК України, суд,
постановив:
скаргу задовольнити.
Визнати дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Львів) Вдовича М.Б. неправомірними та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) від 31.07.2020 року про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №61392464 та постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові ЗМУ МЮ (м.Львів) від 31.07.2020 року про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №61392387.
Роз'яснити державному виконавцю положення ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» згідно якого, у разі якщо постанова виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Ю. В. Донченко