Справа №443/2066/16-ц
Провадження №2/443/316/20
06 листопада 2020 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого-судді Сливки С.І.,
за участю секретаря Кушнір М.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м.Жидачів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за заповітом,
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за заповітом.
Позивач повторно не з'явився у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце слухання справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази (рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, отримані ним особисто).
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, хоча були також належним чином повідомлені про судове засідання, відзиву на позовну заяву не подали.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 223 ч.5 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Матеріалам справи встановлено, що позивач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але до суду повторно не з'явився, не повідомивши про причини неявки.
Таким чином, згідно ст. 257 ЦПК України, даний позов належить залишити без розгляду.
При прийнятті рішення про залишення позову без розгляду, суд приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену у своїй постанові у справі № 658/1141/18 від 21 вересня 2020 року, згідно якої наголосив, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Верховний Суд наголосив, що зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його незалежно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь у судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Крім того, при прийнятті рішення про залишення позову без розгляду, суд приходить до переконання, що таке рішення не буде визначати обмеження права позивача на звернення до суду, так як він не втрачає права знов звернутися до суду з таким саме позовом. Разом з тим, продовження розгляду справи, буде порушувати вимоги ст.ст. 223, 257 ЦПК України, та може призвести до порушення розумного строку її розгляду.
Також, суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Також, Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Каракуця проти України» від 16.05.2017 року, відхилив скаргу заявника на порушення права доступу до правосуддя, оскільки він не виявив належної зацікавленості у розгляді своєї справи про що, зокрема, свідчило те, що він протягом тривалого проміжку часу не звертався до суду за інформацією щодо стану її розгляду.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Слід відзначити, що положення щодо дотримання розумних строків визначені як ЦПК України, так і вищенаведеною Конвенцією покладають на суд обов'язок розглянути і вирішити справу без невиправданих зволікань, що дасть можливість надати особі своєчасний захист її прав, свобод та інтересів.
Таким чином, приймаючи до уваги той факт, що позивач повторно не з'явився в судове засідання, не надав жодних доказів на підтвердження неможливості прибути в судове засідання, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, а також не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, суд вважає, що даний позов слід залишити без розгляду, що не позбавляє позивача права повторного звернення до суду з аналогічним позовом.
Керуючись ст.ст. 223, 257, 258-260 ЦПК України України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за заповітом - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду або через Жидачівський районнйи суд Львівської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені удень його (її )проголошення або складення ,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Головуючий суддя С.І. Сливка