Справа №639/5738/20
Провадження №1-кс/639/2315/20
03 листопада 2020 року м. Харків
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , ув'язненого - ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , перекладача - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові скаргу ув'язненого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на незаконне тримання під вартою в державній установі «Харківський слідчий ізолятор», -
На розгляд до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла скарга ув'язненого ОСОБА_3 щодо його незаконного тримання під вартою в державній установі «Харківський слідчий ізолятор» та негайне звільнення з-під варти.
В обґрунтування скарги зазначено, що строк його тримання під вартою закінчився 07.09.2020 року. Заявник посилається, що Московський районний суд м. Харкова виніс ухвалу від 02.09.2020 року про його тримання під вартою, однак копію цієї ухвали йому не було вручено в перекладі на англійську мову. Тому, на думку заявника ОСОБА_3 , його тримання під вартою порушує положення статті 29 Конституції України, оскільки протягом семидесяти двох годин йому не було вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Зазначає, що йому не зрозуміло, чому він утримується під вартою, яку справу порушено проти нього, не розуміє, які саме докази доводять ризики та підтверджують необхідність його тримання під вартою.
В поданій скарзі заявник ОСОБА_6 посилається на порушення його прав, передбачених ст. 5 (2) та ст. 5 (4) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: бути негайно поінформованим зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього; порушення права ініціювати провадження щодо перевірки законності його тримання під вартою.
Під час судового засідання ув'язнений ОСОБА_6 зазначив, що при розгляді цієї скарги суд повинен розглянути такі фактичні питання, а саме:
- чи дійсно згідно з статтею 29 Конституції України йому повинні були надати ухвалу суду від 02.09.2020 року про продовження тримання під вартою протягом 72 годин, щоб у нього був достатній час оскаржити це рішення, однак рішення суду в перекладі на англійську мову вручено йому лише 14.09.2020 року;
- чи визначає стаття 29 Конституції України, що тримання під вартою може бути продовжено тільки на підставі законного та обґрунтованого судового рішення, про що визначено в рішеннях Конституційного Суду України від 23.11.2017, 13.06.2019, 25.06.2019 року, та підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ у справі «Грубник проти України» від 17.09.2020 року.
Заявник також просить вирішити питання (розбіжності), пов'язані із застосуванням статті 206 КПК України, а саме: чи є зобов'язанням СІЗО, відповідно до ст. 206 КПК України, довести, що тримання заявника під вартою є законним. Заявник вважає, що чинний КПК України не має ніякого стандарту доказів, за якими особа може триматися під вартою, тому будь-яке рішення про продовження тримання особи під вартою є «свавільним» та є перевищенням юрисдикції. Право особи на свободу гарантується статтею 29 Конституції України та статтею 5 Конвенції.
ОСОБА_6 зазначає, що його підпис про отримання рішення від 02.09.2020 року (в перекладі на англійську мову) датований лише 11.09.2020 року, тобто через 9 діб, а не протягом 72 години. СІЗО не вручило йому рішення суду протягом 72 годин, що підтверджується матеріалами особової справи, а тому заявник вважає, що він незаконно тримається під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Конституції України, особа може триматись під вартою лише на підставі законного та обґрунтованого судового рішення.
Заявник ОСОБА_6 зазначає, що ухвала Московського районного суду м. Харкова від 02.09.2020 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є незаконною, необґрунтованою та прийнята з порушенням вимог ст.ст. 194, 196, 199, 370 КПК України.
Заявник також посилається, що в порушення статей 196, 199 КПК України, прокурором не надавалось до суду обґрунтованої заяви (клопотання) про продовження строку його тримання під вартою, не надавались докази та обґрунтування необхідності його тримання під вартою.
Ухвала Московського районного суду м. Харкова не містить доказів щодо обґрунтованості пред'явленого обвинувачення, в ній не обґрунтовано існування ризиків та необхідність тримання заявника під вартою, а тому ОСОБА_6 вважає вказане судове рішення незаконним та таким, що не підлягає виконанню.
Крім цього, резолютивна частина рішення не може бути виконаною СІЗО, оскільки це не є законним та обґрунтованим судовим рішенням про тримання заявника під вартою.
У судовому засіданні ув'язнений ОСОБА_6 та захисник - адвокат ОСОБА_4 доводи скарги підтримали та просили зазначену скаргу задовольнити.
Представник Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» та прокурор у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись своєчасно та належним чином.
03.11.2020 року до суду від представника ДУ «Харківський слідчий ізолятор» ОСОБА_7 надійшли письмові заперечення проти скарги ОСОБА_3 , в яких вона посилається на наявність ухвал Московського районного суду м. Харкова від 02.09.2020 та 29.10.2020 року, на підставі яких ув'язненому ОСОБА_8 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та згідно яких він утримується під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор». При цьому, зазначені ухвали були вручені ув'язненому ОСОБА_8 під розписки, які містяться в матеріалах особової справи.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали особової справи та надані до суду докази в їх сукупності, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Вимогами частини 1 статті 29 Конституції України визначено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Згідно з ч. 3 ст. 206 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Статтею 206 КПК України надано слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та інше) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.
Таким чином, наведені вище положення ст. 206 КПК мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 року по справі № 766/22242/17.
Надаючи оцінку правомірності тримання ОСОБА_3 під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», та відповідно наявності чи відсутності підстав його звільнення з-під варти, слідчим суддею враховується наступне.
Судовим розглядом встановлено, що на теперішній час ОСОБА_6 тримається під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», яка знаходиться в межах територіальної юрисдикції Жовтневого районного суду м. Харкова.
Фарйаб Фархад заарештований 09.12.2015 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 09.12.2015 року за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 5 ст. 27, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України.
До державної установи «Харківський слідчий ізолятор» ОСОБА_6 прибув 10.12.2015 року.
Кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ч. 5 ст. 27, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 359 КК України, знаходиться на розгляді у Московському районному суді м. Харкова.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10.07.2020 року строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 продовжено до 07.09.2020 року включно.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02.09.2020 року строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 продовжено до 31.10.2020 року включно.
03.09.2020 року за вх. №15164 ухвала Московського районного суду м. Харкова від 02.09.2020 року (резолютивна частина) надійшла до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
11.09.2020 року за вх. №15605 ухвала Московського районного суду м. Харкова від 02.09.2020 року (повний текст) надійшла до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
14.09.2020 року копія зазначеної ухвали (в перекладі на англійську мову) була вручена ув'язненому ОСОБА_8 під розписку, що підтверджується матеріалами особової справи.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 29.10.2020 року продовжено дію запобіжного заходу ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 27.12.2020 року включно.
29.10.2020 року за вх. №18357 ухвала Московського районного суду м. Харкова від 29.10.2020 року (резолютивна частина) надійшла до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
30.10.2020 року з вказаною ухвалою було ознайомлено ОСОБА_3 , який висловив наступні заперечення: щодо невручення йому копії судового рішення, відсутності перекладу рішення на англійську мову та на порушення статті 29 Конституції України.
Згідно з статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Вимогами ст.ст. 203, 205 КПК України визначено, що ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» від 30.06.1993 року №3352-ХІІІ, підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, внесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
Ув'язнений ОСОБА_6 утримувався під вартою у державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на підставі ухвал Московського районного суду м. Харкова від 02.09.2020 та 29.10.2020 року, якими стосовно нього продовжувалась дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи викладене, в матеріалах особової справи ув'язненого ОСОБА_3 наявні ухвали Московського районного суду м. Харкова від 02.09.2020 та 29.10.2020 року, на підставі яких щодо нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
При цьому, можливість складення та оголошення судом лише резолютивної частини ухвали, з подальшим складенням та оголошенням повного тексту судового рішення не пізніше п'яти діб,передбачена частиною 2 статті 376 КПК України, у зв'язку з чим доводи ОСОБА_3 про невідповідність ухвали про продовження строку його тримання під вартою вимогами КПК України, через відсутність її обґрунтування, слідчим суддею відхиляються.
Згідно Рішення Конституційного Суду України №4-р/2019 від 13.06.2019 року, положення частини другої статті 392 КПК щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Таким чином, ув'язнений ОСОБА_6 має процесуальне право оскаржити в апеляційному порядку ухвали Московського районного суду м. Харкова від 02.09.2020 та 29.10.2020 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Посилання ОСОБА_3 на порушення його права на оскарження зазначених судових рішень, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки частиною 3 статті 395 КПК України визначено, що для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Щодо посилань ОСОБА_3 на порушення статті 29 Конституції України, то вони також є безпідставними.
Так, згідно речення 2 частини 3 статті 29 Конституції України, затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_6 не затримувався, зокрема, в порядку ст. 208 КПК України, а є заарештованим та тримається під вартою на підставі судового рішення, а відповідні рішення про продовження тримання під вартою приймались судом до спливу строку дії попередніх ухвал.
Положення чинного кримінального процесуального законодавства не передбачають, що не вручення особі протягом 72 годин рішення суду (судді) про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як підставу звільнення її з під варти.
Вказане обумовлено тим, що переклад відповідного судового рішення потребує певного часу та фактично не залежить від суду.
Ухвали Московського районного суду м. Харкова від 02.09.2020 та 29.10.2020 року не можуть бути предметом оцінки слідчого судді під час розгляду зазначеної скарги, в порядку статті 206 КПК України, однак можуть бути оскаржені заявником в апеляційному порядку.
Слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого тримається під вартою ув'язнений, не може перебирати на себе повноваження суду апеляційної інстанції та надавати оцінку законності та обґрунтованості рішень інших судів, а перевіряє лише їх наявність.
Інше тлумачення порушувало б принцип правової визначеності (складової принципу верховенства права), яким передбачено принцип остаточності судового рішення (res judicata).
Таким чином, на теперішній час стосовно ОСОБА_3 діє запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжено ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 29.10.2020 року, строком застосування до 27.12.2020 року включно.
Вказаний запобіжний захід може бути змінено чи скасовано судом, який розглядає відповідне кримінальне провадження, або судом апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, доводи скарги ув'язненого ОСОБА_3 щодо незаконного утримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» не знайшли свого підтвердження під час розгляду зазначеної скарги, у зв'язку з чим у задоволенні цієї скарги необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 206, 309, 369 - 372, 376, 392 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ув'язненого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на незаконне тримання під вартою в державній установі «Харківський слідчий ізолятор» - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1