Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа №755/4041/20
провадження №61-13459св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синиця Тетяна Василівна, Київська міська рада, про встановлення факту постійного проживання зі спадкоємцем на час відкриття спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16 березня 2020 року у складі судді Савлук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
представник заявник - ОСОБА_2 ,
заінтересовані особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синиця Тетяна Василівна, Київська міська рада,
Короткий зміст заяви
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, заінтересовані особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синиця Т. В., Київська міська рада, у якій просила встановити факт її постійного проживання разом із спадкоємцем ОСОБА_3 , 1937 року народження, на час відкриття спадщини, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою подальшого оформлення спадкових прав.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 березня
2020 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у зазначеній вище цивільній справі.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки із заяви убачається спір про право.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16 березня 2020 року в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16 березня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що спір щодо спадкового майна, у тому числі і встановлення факту спільного проживання спадкоємця із спадкодавцем, підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Судом першої інстанції дотримано норми процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність спору про право, оскільки не врахували, що метою заявника при зверненні до суду є встановлення факту його постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному, а не в судовому порядку.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з'ясована мета його встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
В порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Судами попередніх інстанцій установлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т. В. відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме, у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини. Оскільки встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем необхідно заявнику для оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом - існує спір про право, який підлягає вирішенню виключно у позовному провадженні.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши вказані обставини, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків судів.
З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 16 березня
2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня
2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
А. А. Калараш
І. М. Фаловська