Постанова
Іменем України
03 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 760/21023/15-ц
провадження № 61-4413св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
відповідачі: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року у складі судді Коробенка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Мараєва Н. Є.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначили, що 12 квітня 2015 року на 28 км автодороги Кагарлик-Стайки сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «MitsubishiPajero», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 та автомобіля «Land RoverRange Rover», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Під час дорожньо-транспортної пригоди в автомобілі «Land Rover Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_2 перебували також неповнолітній ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Усі вони під час аварії зазнали тілесних ушкоджень.
Позивачі вказують, що на оплату медичних послуг ними було витрачено 43884,31 грн.
Також, внаслідок ДТП був пошкоджений транспортний засіб «Land Rover Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_2 , подальша експлуатація якого є неможливою, а ринкова вартість аналогічного транспортного засобу становить 600 000,00 грн.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок отримання нею та її сином тілесних ушкоджень вона зазнала моральних переживань, компенсацію за яку оцінює в 50 000,00 грн.
Позивачі зазначають, що вина ОСОБА_8 була встановлена постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відшкодувати завдану ним шкоду, на думку позивачів, мають спадкоємці померлого - його дружина та син: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 відповідно.
З урахуванням викладених обставин позивачі просили суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 643 884,31 грн та на відшкодування моральної шкоди - 50 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі у жодний з передбачених законом способів не прийняли спадщину після смерті ОСОБА_8 , спадкова справа після його смерті не заводилася, а тому вони не можуть вважатися його спадкоємцями. Таким чином, відповідачі до яких заявлені позовні вимоги про відшкодування збитків, є неналежними, а позов не підлягає задоволенню.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 подали апеляційні скарги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , залишено без задоволення, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У березні 2020 року ОСОБА_1 подала до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
06 травня 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_6 , ОСОБА_7 засобами поштового зв'язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідачі просять суд вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
07 травня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що за ОСОБА_3 на праві власності зареєстрований автомобіль «Land Rover Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_2 .
За ОСОБА_8 на праві власності зареєстрований автомобіль «Mitsubishi Pajero», державний номерний знак НОМЕР_1 .
12 квітня 2015 року на 28 км +100 м автодороги Кагарлик-Стайки сталася дорожньо-транспортна пригода за участю вказаних автомобілів «Mitsubishi Pajero», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 та автомобіля «Land Rover Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 21 травня 2018 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, закрито у зв'язку з його смертю. Зазначене судове рішення залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31 липня 2018 року.
Вказаним судовим рішенням встановлена вина ОСОБА_8 у вчиненні дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 12 квітня 2015 року.
Встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Land Rover Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_2 , належний ОСОБА_3 .
Із звіту від 01 листопада 2016 року № 2932, складеного СПД - ФОП ОСОБА_9 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Land Rover Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_2 , вбачається, що вартість матеріального збитку становить 870 411,80 грн і дорівнює ринковій вартості автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, в матеріалах справи наявні документальні підтвердження понесення позивачами витрат на отримання медичних послуг в розмірі 43 884,31 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно частини першої-другої, четвертої статті 1231 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).
Згідно частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Із матеріалів справи вбачається, що протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, відповідачі заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_8 не подавали, спадкова справа після смерті ОСОБА_8 не заводилася.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не є такими, що прийняли спадщину у відповідності до положень частини третьої статті 1268 ЦК України.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові, оскільки відповідачі у жодний з передбачених законом способів не прийняли спадщину після смерті ОСОБА_8 , тому не можуть вважатися його спадкоємцями, оскільки відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України є такими, що не прийняли спадщину.
Доводи касаційної скарги щодо не дослідження судами питання про страхування ОСОБА_8 своєї цивільної відповідальності є необґрунтованими, оскільки вимог до страхової компанії позивачі не заявляли.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, не суперечать правовим висновкам, викладеним у судових рішеннях Верховного Суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев