Постанова
Іменем України
02 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 551/410/19
провадження № 61-6092св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка»,
відповідачі: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка Олександр Вікторович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки Олександра Вікторовича про визнання недійсною угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та скасування рішення щодо припинення права оренди
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 07 серпня 2019 року у складі судді Вергун Н. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Панченка О. О., Триголова В. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» (далі - ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», товариство ) звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсною угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 12 січня 2017 року № 145, укладену 12 вересня 2017 року між ним та ОСОБА_1 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О. В. від 16 березня 2019 року індексний номер 45987134 щодо припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» земельної ділянки з кадастровим номером 5325783800:00:020:0060; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» посилалася на те, що 12 січня 2017 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , який 14 квітня 2017 року зареєстрований приватним нотаріусом Хорольського нотаріального округу Полтавської області Березою Д. В., за умовами якого ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» строком на сім років належну йому земельну ділянку площею 6,00 га, розташовану на території Пришибського старостату Шишацької селищної ради Шишацького району Полтавської області. 16 березня 2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О. В. на підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 12 вересня 2017 року без його відома зареєстровано факт припинення права оренди земельної ділянки площею 6,00 га з кадастровим номером 5325783800:00:020:0060. На його думку, угода про дострокове розірвання договору оренди землі є сфальсифікованою, шляхом проставлення на ній минулої дати - 12 вересня 2017 року та реального проставлення ОСОБА_1 підпису на ній. Датою укладання спірної угоди є березень 2019 року, яка від імені ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» підписана неповноважною особою ОСОБА_2 , якого рішенням позачергових зборів учасників товариства від 27 грудня 2017 року звільнено з посади генерального директора. Єдиною особою уповноваженою на підписання договорів, пов'язаних з орендою земельних ділянок, є генеральний директор ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» - ОСОБА_3 . На фальсифікацію угоди вказує й відсутність у нього оригіналу примірника оскаржуваної угоди, що, в свою чергу, свідчить про відсутність волевиявлення на її укладання. Зважаючи на те, що угода про розірвання договору оренди земельної ділянки підписана від його імені неуповноваженою особою та всупереч його волі, рішення про державну реєстрацію припинення такого права також підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Шишацький районний суд Полтавської області рішенням від 07 серпня 2019 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є не обґрунтованими, оскільки сторони добровільно, на власний розсуд, за взаємною згодою прийняли рішення про розірвання договору оренди землі від 12 січня 2017 року № 145, а позивач не довів того, що оспорювана угода, нібито, підписана ОСОБА_2 як генеральним директором ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 у березні 2019 року, а тому є сфальсифікованою. Крім того, позивач не зазначив та не довів, в чому саме полягає порушення приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О. В. його прав у зв'язку з державною реєстрацією припинення права оренди на нерухоме майно, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових права на нерухоме майно.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Полтавський апеляційний суд постановою від 25 лютого 2020 року рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 07 серпня 2019 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У березні 2020 року ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 07 серпня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована безпідставністю висновку судів попередніх інстанцій про те, що у матеріалах справи немає належних й допустимих доказів відсутності у розпорядженні ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» оригіналу оскаржуваної угоди та заяви про наміри ОСОБА_1 , оскільки факт відсутності оскаржуваної угоди та відсутність у позивача будь-якої інформації про її укладання є підставою звернення до суду з цим позовом. Суди не врахували того, що відповідач не спростував доводи позивача про не укладання спірного правочину, а також і того, що відповідач не надав примірник додаткової угоди, що вказує на те, що вона не була укладена. Посилання суду апеляційної інстанції на існування заяви ОСОБА_1 про наміри дострокового розірвання договору оренди землі не відповідає матеріалам справи, доводам апеляційної скарги позивача, відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу. Суди не врахували, що угода про дострокове розірвання договору оренди землі від 12 вересня 2017 року не містить інформації про місце укладення цього правочину, у ній не зазначено, в який конкретно пункт договору вносяться зміни щодо строку дії договору оренди землі, дати припинення дії договору, не вказано, чи діють інші умови договору оренди землі.
У червні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шведенко Павло Юрійович подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами. При цьому зазначив, що в касаційній скарзі позивач не виклав жодних нових обставин, додаткових обґрунтувань, беззаперечних доказів якими обґрунтовуються позовні вимоги і, зловживаючи процесуальними правами, вводить суд в оману.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
22 квітня 2020 року справа № 551/410/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6.00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пришибської сільської ради Шишацького району Полтавської області (нині - Пришибський старостат Шишацької селищної ради Шишацького району Полтавської області), що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 30 серпня 2002 року серії ІІІ-ПЛ № 016504, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на праві приватної власності на землю за № 224.
12 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» в особі директора виробничого підрозділу ВП «Шишацька» ОСОБА_4 був укладений договір оренди землі № 145, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у платне, строкове користування до 2024 року включно земельну ділянку площею 6.00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пришибського старостату Шишацької селищної ради Шишацького району Полтавської області.
Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду, що є додатком до договору оренди землі від 12 січня 2017 року № 145, ОСОБА_1 як орендодавець передав орендарю - ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» у строкове, платне користування належну йому земельну ділянку.
14 квітня 2017 року право оренди земельної ділянки зареєстровано приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Березою Д. В., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
12 вересня 2017 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» в особі генерального директора Скочка В. М. була укладена угода б/н про дострокове розірвання договору оренди землі від 12 січня 2017 року № 145, згідно з якою сторони дійшли взаємної згоди про те, що договір оренди землі від 12 січня 2017 року № 145 буде розірвано 31 грудня 2018 року, після чого сторони не вважають себе обтяженими будь-якими правами і обов'язками, що випливали з договору, та не мають одна до одної будь-яких претензій. Обов'язок щодо внесення відомостей про розірвання договору покладається на орендодавця і виникає у нього після 31 грудня 2018 року. Ця угода складена у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендаря, інший - в орендодавця.
12 березня 2019 року на підставі Угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 12 січня 2017 року приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка О. В. зареєстрував факт припинення за ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» права оренди, належної відповідачу ОСОБА_1 земельної ділянки, про що вніс відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі врегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчено нотаріально.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина третя статті 31 Закону України «Про оренду землі»).
Таким чином, угода про розірвання договору є правочином, на який розповсюджуються норми матеріального права щодо правових наслідків недодержання сторонами на момент вчинення правочину вимог закону.
Частиною третьою статті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з недоведеності позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту не укладання спірної додаткової угоди.
Встановивши, що за взаємною згодою між ОСОБА_1 та товариством, від імені якого діяв ОСОБА_2 , який в період з березня 2009 року до листопада 2017 року обіймав посаду генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», 12 вересня 2017 року була підписана угода про розірвання раніше укладеного договору оренди землі, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивач не довів належними доказами заявлених вимог, зокрема відсутність волевиявлення сторін на укладення угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, її укладення у інший час, чи не укладення такої угоди взагалі.
Аргументи касаційної скарги про те, що суд не дослідив зібрані у справі докази не знайшли свого підтвердження, а посилання заявника на встановлення судом апеляційної інстанції того, що від імені товариства угода була підписана тільки ОСОБА_1 , спростовується вищезазначеними обставинами.
Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом того, що ухвалою Шишацького районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2019 року скасована постанова від 27 червня 2019 року про закриття кримінального провадження, не свідчать про порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, а зводяться до незгоди заявника з ухваленим у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінку доказів у зв'язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не заслуговують на увагу, оскільки у цій справі суди встановили недоведеність позивачем заявлених вимог. Тобто з урахуванням фактичних обставин цієї справи, встановлених судами попередніх інстанцій, немає підстав вважати, що суди ухвалили рішення без урахування висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, й підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» залишити без задоволення.
Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 07 серпня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев
С. Ю. Бурлаков
Є. В. Коротенко