про відмову у відводі судді
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа №826/8426/14
провадження №Зі/9901/160/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В. у справі № 826/8426/14 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Гаражно-будівельний кооператив «Авіатор», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство «Ерідан», про визнання протиправними дій, скасування рішення і зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Верховного Суду перебуває справа № 826/8426/14 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Гаражно-будівельний кооператив «Авіатор», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство «Ерідан», про визнання протиправними дій, скасування рішення і зобов'язання вчинити дії.
26.10.2020 на адресу Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В. у справі № 826/8426/14 з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), а саме: наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
На обґрунтування вимог поданої заяви ОСОБА_1 покликається на те, що судді Верховного Суду Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г. і Тацій Л.В. є професійно некомпетентними для суду найвищої інстанції в адміністративних справах, бо, на думку заявника, судді неправильно відкрили касаційне провадження, з чим він не згоден. Наведене, на його думку, свідчить, з-поміж іншого, й про те, що судді не відповідають принципу «jura novit curia» («суд знає закони»).
Також заявник стверджує, що оскільки судді відкрили касаційне провадження не щодо дійсних матеріалів справи, то вони і не є «судом, встановленим законом» і не можуть ухвалювати об'єктивні, законні, обґрунтовані та справедливі рішення.
З огляду на це скаржник зазначає про відсутність у нього довіри до колегії суддів у складі: судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.
Верховний Суд ухвалою від 27.10.2020 заяву про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., Тацій Л.В. у справі № 826/8426/14 визнав необґрунтованою та з огляду на потребу розв'язання питання про наявність підстав для відводу суддів передав її до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який розглядатиме відповідне питання.
Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
27.10.2020 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., Тацій Л.В. визначений суддя Єзеров А.А.
Розглядаючи правове питання, яке порушене у заяві про відвід суддів, Верховний Суд бере до уваги таке.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, а саме: неприпустимою є повторна участь судді в розгляді адміністративної справи.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Слід зазначити, що приписи статті 36 КАС України містять узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.
У цьому світлі Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд касаційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Одночасно Верховний Суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В., Верховний Cуд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 КАС України).
Наведений заявником аргумент про те, що ухвала Верховного Суду від 22.09.2020 про відкриття касаційного провадження у справі № 826/8426/14, постановлена колегією суддів у складі: судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В., не відповідає дійсності, бо зараз в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду розглядається не справа № 826/8426/14, а відокремлений матеріал з адміністративної справи № 826/8426/14, що, як зазначає заявник, не одне і те саме, свідчить саме про незгоду скаржника зі змістом процесуального рішення, що його ухвалили судді Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., Тацій Л.В., які входять до складу колегії суддів у справі № 826/8426/14, що у значенні вказаних вище імперативних приписів частини четвертої статті 36 КАС України не може вважатись обґрунтованою підставою для відводу.
Водночас Верховний Суд зауважує, що у заяві про відвід не наведені будь-які факти прояву суддями поведінки, яка б свідчила про їхню упередженість чи небезсторонність у цій справі.
Тому аргументи, якими ОСОБА_1 мотивує свою заяву про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача Стеценка С.Г. , суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В., не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності суддів, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цих суддів.
Інших обставин, визначених статтею 36 чи статтею 37 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість суддів Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., Тацій Л.В. або їхню необ'єктивність під час розгляду справи № 826/8426/14 ОСОБА_1 у своїй заяві не зазначив, а Верховний Суд під час розгляду відповідної заяви таких обставин також не встановив.
З огляду на наведене слід відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід від участі в розгляді справи № 826/8426/14 колегії суддів Верховного Суду у складі: судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.
Керуючись положеннями статей 36, 39, 40, 256 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: судді-доповідача Стеценка С.Г. суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В. від участі в розгляді справи № 826/8426/14.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя А.А. Єзеров