ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
06 листопада 2020 року місто Київ №640/27104/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
за позовом до треті особиОСОБА_1 , ОСОБА_2 Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Державний нотаріус Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Трапезнікова Зінаїда Олексіївна, Державний нотаріус Дев'ятої київської державної нотаріальної контори Майданник Ігор Віталійович
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи Державний нотаріус Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Трапезнікова Зінаїда Олексіївна, Державний нотаріус Дев'ятої київської державної нотаріальної контори Майданник Ігор Віталійович, в якій просить суд:
- зобов'язати Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) закінчити виконавче провадження, в якому боржником був ОСОБА_3 (дані про особу, на час життя: РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт гр. України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 22.09.1999, видавник: Харківське РУ ГУ МВС України у м. Києві, країна громадянства: Україна (анульовано)); свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане Відділом реєстрації смерті у м. Києві від 15 березня 2014року, актовий запис № 4761);
- зобов'язати Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт з майна у виконавчому провадженні, в якому боржником був ОСОБА_3 (дані про особу, на час життя: РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт гр. України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 22.09.1999, видавник: Харківське РУ ГУ МВС України у м. Києві, країна громадянства: Україна (анульовано)); свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане Відділом реєстрації смерті у м. Києві від 15 березня 2014 року, актовий запис № 4761), а саме з квартири - об'єкта житлової нерухомості, загальною площею 72.1 кв.м., житловою площею 40.6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Частинами першою-другою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 1, 2, 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни:
- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
- публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
- суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій/; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частинами першою-третьою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
З контексту наведеної процесуальної норми можна дійти правового висновку, що якщо законом було установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Аналогічний висновок щодо застосування норми статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України наведений у постанові Великої палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №761/8033/16-а.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі, звертаючись до суду з даним позовом, просять суд зобов'язати Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт з майна у виконавчому провадженні, в якому боржником був ОСОБА_3 , а саме з квартири - об'єкта житлової нерухомості, загальною площею 72.1 кв.м., житловою площею 40.6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначив представник позивачів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі по тексту - позивачі) є правонаступниками усіх прав та обов'язків померлого ОСОБА_3 за законом, відносно якого відкрито виконавче провадження, в якому накладено на майно, а саме арешт на квартиру - об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 72.1 кв.м., житловою площею 40.6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначено представником позивачів, після смерті ОСОБА_3 - батька позивачів, відкрилась спадщина, яка складається з 1/4 частки трикімнатної квартири - об'єкта житлової нерухомості, загальною площею 72.1 кв.м., житловою площею 40.6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку з цим 25.04.2014 позивачі звернулись до державного нотаріуса Майданника Ігоря Віталійовича із заявами № 785 та № 786 про прийняття спадщини за законом після смерті свого батька ОСОБА_3 .
Проте, 18.04.2016 Державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Майданник І.В. повідомлено позивачів про те, що видати свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_3 , а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 неможливо, оскільки згідно пункту 4.17 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України якщо на спадкове майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту. На вказану квартиру Постановою серії АА № 240254 від 06.12.2001 ВДВС у Дарницькому районі м. Києва накладено арешт, тому нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Судом встановлено, що Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16.05.2019 у справі №753/8101/18 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, треті особи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Дев'ята київська державна нотаріальна контора про звільнення майна з-під арешту відмовлено.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24.09.2020 у справі №753/16097/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до державного нотаріуса Дев'ятої Київськї державної нотаріальної контори Майданник І.В., за участю третіх осіб: Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом після смерті їхнього батька ОСОБА_3 на 1/4 частку трикімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в рівних частках по 1/8 за кожною; знятття арешту з нерухомого майна, який був накладений постановою серії АА № 240254 від 06.12.2001 року ВДВС у Дарницькому районі м. Києва відмовлено.
Представник позивачів в обґрунтування заявлених вимог зазначив про протиправність накладення арешту на нерухоме майно (квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Натомість представник позивачів вказує на те, що вказане обтяження обмежує законні права позивачів та позбавляє можливості повною мірою розпоряджатися власністю.
Порядок зняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні, унормований статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини першої - другої цієї статті Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Частиною третьою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
У частині четвертій статті 59 України «Про виконавче провадження» наведений перелік підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні. Ці підстави застосовуються виконавцем у випадках незавершеного виконавчого провадження.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, як це передбачено частиною п'ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з частинами першою, другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З огляду на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є учасниками виконавчого провадження або особами, які залучались до проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні, в якому боржником був ОСОБА_3 , необхідно розрізняти випадки звернення до суду зі скаргою на рішення, дій чи бездіяльність органів державної виконавчої служби в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (рішень, ухвал, постанов судів різних юрисдикцій) та в порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні рішень інших органів (постанов та інших документів), які є виконавчими документами і підлягають примусовому виконанню відповідно до статті 3 вказаного Закону.
Тобто, з виокремлених обставин випливає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є сторонами виконавчого провадження, в якому боржником був ОСОБА_3 , а даному випадку ставиться питання про зобов'язання відповідача вчинити дії зі скасування арешту на нерухоме майно в рамках питання захисту наявного у позивачів права власності на таке майно.
Окрім цього суд відзначає, що визначені позивачами підстави позову, а поряд з цим і заявлені за позовною заявою вимоги зобов'язального характеру до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування арешту обумовлені захистом позивачами права власності на неухоме майно, тобто спір по суті є таким, що має приватноправовий характер.
Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.12.2010 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» передбачено, що при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.
У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз'яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, під час визначення підвідомчості цієї справи необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб'єктний склад учасників у цій справі.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року (справа №909/911/17) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року №804/6020/14.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Суд відмічає, що заявлені за позовом вимоги, зокрема, щодо зобов'язання Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт з майна у виконавчому провадженні, в якому боржником був ОСОБА_3 , а саме з квартири - об'єкта житлової нерухомості, загальною площею 72.1 кв.м., житловою площею 40.6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , викладені в контексті матеріально-правового питання захисту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права на нерухоме майно, зокрема володіння та розпорядження таким майном, тобто спір обумовлений порушенням приватного майнового права та інтересу відповідних суб'єктів, а відтак спір підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, та який залежно від суб'єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 19.12.2019 по справі № 820/6756/16, Великою Палатою Верховного Суду в постановах від: 28.03.2018 у справі № 826/14433/16, від 18.04.2018 по справі № 910/8132/17, від 17.10.2018 у справі № 826/17908/14 і від 12.02.2020 по справі № 813/1341/15.
Частиною другою статті 30 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Суд дійшов висновку, що оскільки зі змісту позову та доданих до нього матеріалів не вбачається наявності публічно - правового спору між сторонами, юрисдикція адміністративних судів, що встановлена статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України на цей спір не поширюється. Справа за таким позовом має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтям 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №640/27104/20
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачам.
3. Роз'яснити позивачам, що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом з тих самих підстав, з тим самим предметом та до того самого відповідача - не допускається.
4. Роз'яснити позивачам про їх право на звернення з вказаними позовними вимогами до відповідного місцевого загального суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.