05 листопада 2020 року Справа № 160/13120/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , представник Кривов"язова К.М. - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (пр. Дмитра Яворницького, 21А, м. Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 43314918) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -
31 липня 2020 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), у якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця від 20.08.2020 р. у справі ВП № 62313119 Яковлев О.Б., зобов'язати виконавця згідно з ч. 3 ст. 63 Закону № 1404-VІІІ звернутися до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень з виконавчим листом з виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року у справі № 160/12865/19, зокрема, про зобов'язання головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 28.10.2019 року.
Відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області ухвалено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 62313119, оскільки отримано від головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідь про виконання рішення суду № 160/12865/19 в повному обсязі.
На думку позивача, оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження є протиправною, оскільки рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року у справі № 160/12865/19 виконано головним управлінням пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не в повному обсязі, зокрема, позивачу не нараховується та не виплачується щомісячна компенсаційна виплата до пенсії, щоб розмір одержуваної ним пенсії не був менш ніж 2600 грн.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо ухвалення постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.08.2020 року позивач звернувся з даним позовом до суду.
Адміністративний позов не відповідав вимогам ст.ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року був залишений без руху, з наданням строку для усунення недоліків.
На виконання умов Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Судове засідання призначено на 05.11.2020 року.
Позивачем в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату час та міце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно з ч.ч.1, 2, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання.
При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення.
Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі (ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 р. по справі № 160/12865/19 позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 06.11.2019 №7985/К-09, про відмову ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у поновленні раніше призначеної пенсії;
- зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_3 з 28.10.2019;
- зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 28.10.2019;
- звернуто до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії ОСОБА_3 за один місяць, відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України;
- звернуто до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії ОСОБА_1 за один місяць, відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України;
- в іншій частині позовних вимог - відмовлено;
- стягнуто з головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 судові витрати з оплати судового збору у сумі 384,20 грн.;
- стягнуто з головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 384,20 грн.
Позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з виконавчим листом № 160/12865/19 виданого 05.03.2020 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Сірим Д.В. в порядку виконання вищезазначеного виконавчого листа №160/12865/19 прийняті були прийнятті у відношенні боржника - головного управління ПФУ в Дніпропетровській області наступні документи у ВП № 62131319:
- вимога виконавця від 13.07.2020 року № 14672;
- постанова про накладення штрафу від 29.07.2020 року у розмірі 5100,00 грн;
- постанова про накладення штрафу від 12.08.2020 року у розмірі 10200,00 грн;
- постанова про закінчення виконавчого провадження від 12.08.2020 року.
Також, судом встановлено, що начальником відділу проведено перевірку виконавчого провадження за результатами якої зобов'язано державного виконавця привести виконавче провадження до відповідності нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим державний виконавцем прийнято наступні документи у ВП № 62131319:
- постанова про скасування процесуального документа від 20.08.2020 року, якою скасовано постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн;
- постанова про скасування процесуального документа від 20.08.2020 року, якою скасовано постанову про накладення штрафу у розмірі, якою скасовано постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн;
- постанова про скасування процесуального документа від 20.08.2020 року, якою скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження.
23.07.2020 року на адресу державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-С Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов лист про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року у справі № 160/12865/19, де зазначено, що боржником - головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 28.10.209 року здійснено виплати поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 .
Також зазначено, що доплата за період з 28.10.2019 по 30.06.2020 року у розмірі 16 449,28 грн виплачена ОСОБА_1 у липні 2020 року.
На підтвердження виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року у справі № 160/12865/19 головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпроптеровській області надано розпорядження, копії яких наявні в матеріалах справи.
20.08.2020 р. державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Сірий Д.В. також виносить постанову про закінчення виконавчого провадження № 62313119, на підставі п.9 ч.1 ст.39 №1404-VIII, в зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою та другою статті 25 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 18 Закону України №1404-VІІІ передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина 1 цієї статті) .
Частиною 2 цієї статті визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Нормами ч.3 цієї ж статті передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини (абзац 4 ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (ч.2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).
З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Сірим Д.В. ухвалена оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 20.08.2020 року у ВП № 62313119 з підстав виконання боржником - головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення суду в повному обсязі.
Однак, позивач не погоджується з прийняттям відповідачем оскаржуваної постанови, оскільки боржником - головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення суду не в повному обсязі, зокрема, боржником не здійснено обов'язковий перерахунок пенсії при її поновленні, нарахована пенсія в постійному розмірі, що склався на момент припинення її виплати в 2015 році при виїзді за кордон, не проведене осучаснення пенсії в автоматичному режимі, відповідно до пенсійною реформою 2017 року, включаючи перерахунки пенсії з 01.04.2019 р. і з 01.05.2020 р., чим порушено конституційне право позивача на належне пенсійне забезпечення в старості.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 р. по справі № 160/12865/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволені часткового, зокрема, в частині зобов'язання головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 28.10.2019. Саме на виконання цієї позовної вимоги Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано 05.03.2020 року виконавчий лист № 160/12865/19.
Матеріалами справи підтверджується, що головним управлінням пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновлено ОСОБА_1 виплата пенсії за віком з 28.10.2019 року у розмірі 2216,80 грн. Проведена доплата за період з 28.10.2019 року по 30.06.2020 року у розмірі 16 449,28 грн та виплачена ОСОБА_1 у липні 2020 року.
Тобто, головним управлінням пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виконано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у повному обсязі.
З викладеного слідує висновок, що відповідачем вірно застосовано вимоги законодавства винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 20.08.2020 року ВП № 62313119, яка є предметом розгляду справи.
Доводи позивача в обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та не мають під собою правового підґрунтя.
Розмір виплаченої позивачу пенсії з 28.10.2019 року, з яким не погоджується останній, і з цієї підстави вважає рішення суду не виконаним, не встановлювався рішенням суду,яке виконується в даному виконавчому провадженні, а тому вважати не виконаним це рішення не має підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо обґрунтування рішення суду Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії») Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, зробив висновок, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 20.08.2020 року ВП № 62313119 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню і вимога про зобов'язання відповідача, згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України № 1404-VІІІ, звернутися до органів досудового розслідування з повідомлення про вчинення боржником кримінального поступку.
Стосовно розподілу судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Під час звернення позивача до суду останнім подано до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору, розглянувши яке суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Виключний перелік заяв та клопотань, за подання яких не справляється судовий збір, встановлений частиною 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».
Крім того, виключний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору встановлений частиною першою статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначені розміри ставок судового збору.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову: немайнового характеру фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 840,80 гривень.
У клопотання про звільнення або відстрочення судового збору позивач посилається на важкий матеріальний стан та надає до суду відомість з державного реєстру фізичних осіб-підприємців про відсутність доходу за 2019 рік та інформацію про доходи, страхування і утримання.
Суд розглянувши надані позивачем докази, суд вважає, що заявлене позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до суду у даній справі є необґрунтованим і у задоволенні такого клопотання необхідно відмовити.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом з тим, представником позивача не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним позовну заяву у встановлений законом порядку, а саме, у наданій представником позивача довідці зазначено про відсутність інформації про доходи ОСОБА_1 на території України, проте, як вбачається із позовної заяви, позивач постійно проживає на території держави Ізраїль, але інформації про доходи в Ізраїлі представником не надано.
Оскільки обставини, які зазначив представник позивача, відповідно до вказаних статей Закону України «Про судовий збір», не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам позивач не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.
З урахуванням відмови позовних вимог та з урахуванням не сплати позивачем судового збору при зверненні до суду, суд робить висновок про стягнення з позивача в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840,00 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , представник Кривов"язова К.М. - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (пр. Дмитра Яворницького, 21А, м. Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 43314918) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 840,80 грн до Державного бюджету України (на реквізити: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/ 22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: ЦА90899998031311 1256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук