про відкриття провадження у адміністративній справі
м. Вінниця
06 листопада 2020 р. Справа № 120/6263/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Воробйова Інна Анатоліївна, розглянувши матеріали:
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця)
про: визнання протиправним та скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення .
Обгрунтовуюючи позовні вимоги позивач вказує, що за відсутності правових підстав скасовано його дозвіл на іміграцію в Україну, що і стало підставою для звернення до суду.
Відповідно до статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції.
При цьому, частинами першої та другої статті 12 КАС України, передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
В свою чергу, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження (п.10 ч.6 ст. 12 КАС України).
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами вважаю, що дана справа є незначої складності, відтак вона підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства в порядку спрощеного позовного провадження. Підстави для залишення її без руху, без розгляду або для відмови у відкритті провадження на даній стадії судового процесу відсутні.
На підставі викладеного доходжу висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Також в прохальній частині позову позивач просить здійснити розгляд справи із викликом сторін, у зв'язку із чим зазначаю наступне.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Ознайомившись із матеріалами справи та заявою вказую, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, на даній стадії судового процесу, визначено як незначної складності.
За таких обставин, а також враховуючи відсутність у позивача будь-яких мотивів необхідності виклику сторін, доходжу висновку, що клопотання в частині виклику учасників у судове засідання не підлягає задоволенню.
Також позивач просить витребувати у відповідача справу відносно нього, за наслідком розгляду якого слід зазначити наступне.
Частиною четвертою статті 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Так, предметом оскарження є рішення про скасування дозволу на іміграцію, відтак, є необхідним витребувати справу у відповідача щодо позвача, з метою дослідження наявності правових підстав пдля прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини третьої статті 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, враховуючи вищепроцитовані норми доходжу висновку про необхідність витребування у відповідача справи №43 сформованої відносно позивача.
Щодо заявленого клопотання про поновлення строків звернення до суду, то зазначаю про таке.
Відповідно до положень статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, строк звернення до суду становить три місяці у разі досудового оскарження та обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, статтею 15 Закону України "Про іміграцію" встановлено, що дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію, рішення, прийняті центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, можуть бути оскаржені у встановленому порядку до суду.
Отже, як видно законом не передбачено можливість досудового порядку вирішення спору щодо скасування рішення (дозволу на іміграцію), відтак, строк звернення до суду становить 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, спірне рішення прийнято 30.01.2020 р. та, як зазначено позивачем, з ним ознайомився в 05.02.2020 р., отже шестимісячний строк звернення до суду збіг 05.08.2020 р.
Разом з тим, як видно з доданих до позову матеріалів, позивач оскаржував спірне рішення у досудовому порядку і отримав лист за наслідком його розгляду датований 31.07.2020 р.
Також, не погоджуючись із відповідю наданою на скаргу, позивачем подано скаргу про порушення розгляду його звернення та відповідь на таку отримано лише у вересні 2020 р.
На думку позивача, вищенаведені обставини є поважними причинами пропуску звернення до суду, оскільки ним вчинено ряд дій, які вказуюють, що вживались заходи для досудового оскарження спірного рішення.
Із такими доводами позивача щодо поважності причин пропуску звернення слід погодитись, оскільки дії позивача свідчать про спроби досудового врегулювання спору, що не може не визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення.
Визначаючись щодо поданої заяви, вважаю за необхідне зазначити й про те, що відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Жоффр де ля Прадель проти Франції” від 16 грудня 1992 р.).
У Рішенні у справі “Белле проти Франції” від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що “стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”.
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (Рішення у справі “Мельник проти України” від 28 березня 2006 року).
Також, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Тобто, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.
Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, враховуючи наведені норми та обставини за яких позивач не своєчасно звернувся до суду, а також з метою забезпечення права громадян на доступ до правосуддя та гарантування права на судовий захист, суд дійшов висновку, що причини пропуску позивачем строку звернення до суду наведені у клопотанні є поважними, а відтак, звернення підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 171, 248, 256 КАС України, -
1. Клопотання про поновлення строків звернення до суду задовольнити, поновити строк звернення до суду.
2.Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.
3. В задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом осіб відмовити. Розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику (повідомлення) сторін.
4. Роз'яснити відповідачу, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
5. Встановити відповідачу строк для надання відзиву на позов протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів у тому числі документи, що підтверджують надіслання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу, а також, у разі надходження відповіді на відзив, подати свої заперечення на дану відповідь у 2 - денний термін з дня отримання відповіді на відзив.
6. Клопотання позивача про витребування доказів задовольнити.
Витребувати в Управління державної міграційної служби у Вінницькій області справу №43 сформовану відносно ОСОБА_1 або належним чином завірені її копії.
7. Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив у 2 - денний термін з дня отримання копії відзиву та доданих до нього документів, у разі такої потреби.
8. Повідомити відповідача про наявні в суді матеріали, які підлягають врученню їм як стороні та про можливість їх отримання лише безпосередьо у суді.
9. Учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет за посиланням: “http://court.gov.ua/fair/”.
10.У разі невиконання вимог ухвали суду повідомити суд про причини такого невиконання.
11. Попередити відповідача про те, що згідно частини першої статті 149 КАС України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
- невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
- зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
- неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна