Справа №311/2602/20
Провадження №2/311/914/2020
30.09.2020
30 вересня 2020 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Нікандрової С.О., за участю секретаря судового засідання Дудка Н.В.,розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, про визнання права власності, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, про визнання договору міни дійсним та визнання права власності, вказавши на те, що 02 грудня 1998 року між ОСОБА_2 , яка діяла в своїх та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений договір міни нерухомого майна. Відповідно до умов зазначеного договору міни ОСОБА_2 , яка діяла в своїх та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ОСОБА_1 здійснювала обмін однокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 власниками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . В подальшому даний договір був зареєстрований в Василівському районному бюро технічної інвентаризації Запорізької області, про що в реєстраційній книзі зроблено запис за №23-33. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі вищевказаного договору міни стали власниками однокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в рівних частках. 28 серпня 2018 року рішенням Василівського районного суду Запорізької області було визнано право власності на 1/2 частину однокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 . Вищевказана однокімнатна квартира фактично була передана ОСОБА_1 та ОСОБА_4 02 грудня 1998 року шляхом звільнення вказаного житла і вручення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ключів від вхідних дверей. Саме з цього моменту та по теперішній час ОСОБА_1 безперервно і відкрито володіє цим нерухомим майном. При оформленні договору міни, а саме 02 грудня 1998 року працівники товарної біржі «Інтеграл» роз'яснили, що всі правочини в тому числі і даний договір міни, які були вчинені і зареєстровані товарною біржею не підлягають нотаріальному посвідченню у відповідності до приписів Закону України «Про товарну біржу». Цих пояснень було достатньо і позивач вважав, що встановлені законом вимоги щодо форми вчинення правочину і його посвідчення було додержано до того моменту, поки не було порушено питання про можливість відчуження однокімнатної квартири. ОСОБА_1 як сторона вищевказаного договору у повному обсязі виконав умови укладеного 02 грудня 1998 року договору міни. Таким чином, порушуються права позивача як власника нерухомого майна, а тому він змушений звернутися до суду.
Ухвалою Василівського районного суду від 01 вересня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 30 вересня 2020 року цивільний позовв частині позовних вимог про визнання договорі міни дійсним залишений без розгляду за заявою позивача ОСОБА_1 .
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує частково, в частині визнання права власності на Ѕ частини квартири, в іншій частині просить позовні вимоги залишити без розгляду.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з'явилися, але надали суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнають у повному обсязі, не заперечують проти їх задоволення.
Представник відповідача Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області у судове засідання не з'явився, однак надав заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, не заперечує проти заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206,207 цього Кодексу.
Згідно ч.4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
З'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно договору міни від 02 грудня 1998 року, укладеного між членами Товарної біржі «Інтеграл» зі статусом «Р»: ОСОБА_2 , яка діяла в своїх та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , 1989 року народження, на підставі рішення міської ради з опіки та піклування виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради народних депутатів від 01.12.1998 року за №07, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_4 , проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до результатів біржових торгів, які відбулися на Торговій біржі «Інтеграл» 02 грудня 1998 року, уклали Договір про наступне: ОСОБА_2 , яка діяла в своїх та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , обмінюють однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , житловою площею 16,9 кв.м., загальною площею 32,8 кв.м на двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , житловою площею 27,3 кв.м., загальною площею 43,3 кв.м., яка належить ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Зазначені в договорі об'єкти належать: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в рівних частках кожному, по АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпрорудненською міською радою від 22 січня 1998 року, що підтверджується довідкою-характеристикою, виданою Василівським районним бюро технічної інвентаризації Запорізької області від 11 листопада 1998 року за №1060; ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , в рівних частках кожному по АДРЕСА_2 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Запорізьким залізорудним комбінатом м. Дніпрорудне від 06 вересня 1994 року, що підтверджується довідкою-характеристикою, виданою Василівським районним бюро технічної інвентаризації Запорізької області від 11 листопада 1998 року за №1061. В результаті договору міни у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в рівних частках кожному, переходить двокімнатна квартира АДРЕСА_4 ; у власність
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , в рівних частках кожному переходить однокімнатна квартира АДРЕСА_3 .
Зі змісту вказаного договору вбачається, що міна сторонами здійснюється без доплати.
Сторони підтвердили, що об'єкти, які обмінюють до теперішнього часу не продані, не подаровані, не закладені, у спорі та під арештом не перебувають, що підтверджується довідками, виданими Дніпрорудненською міською нотаріальною конторою Запорізької області - на однокімнатну квартиру від 02 грудня 1998 року за №418, на двокімнатну квартиру від 02 грудня 1998 року за №419.
Сторони зобов'язалися звільнити об'єкти, знятися з реєстрації, а також сплатити всі комунальні платежі до 12 грудня 1998 року.
В подальшому даний договір був зареєстрований в Василівському районному бюро технічної інвентаризації Запорізької області, про що в реєстраційній книзі зроблено запис за № 23-33, що підтверджується реєстраційним посвідченням виданим 15.12.1998 року (а.с.11).
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 28 серпня 2018 року визнано право власності на 1/2 частину однокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 (а.с.14-16).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 142627674 від 25.10.2018 року 1/2 частина квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться у спільній частковій приватній власності належить ОСОБА_1 .
На час укладання договору міни нерухомості діяв Цивільний кодекс УРСР від 18.07.1963 року, який в подальшому втратив чинність з 01.01.2004 року на підставі Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року.
Статтею 227 ЦК УРСР, який діяв на час укладення правочину, передбачалася обов'язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.
У п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Зі змісту договору міни від 02 грудня 1998 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст.15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст.227 ЦК України підлягає реєстрації в органах технічної інвентаризації.
За змістом ст.15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, закон дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржі та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об'єктів нерухомості.
Відповідно до положень ст.328 ЦК України (в редакції від 16.01.2003р.), який набрав чинності з 01.01.2004 року, право власності набувається на підставах, що не заборонені
законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Нормами ч.3,4 ст.334 ЦК України (в редакції від 16.01.2003р.) передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме на майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
До 01.01.2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов'язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло.
Так, Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих на біржі.
В даному випадку право власності виникло на підставі договору міни, який проведено у якості біржової операції між ОСОБА_2 , яка діяла в своїх та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , 1989 року народження, з одної сторони, та ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , з іншої сторони.
Здійснивши державну реєстрацію в ГКП «Василівське районне бюро технічної інвентаризації» права власності на квартиру АДРЕСА_3 , за ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , яку вони набули на підставі договору міни від 02 грудня 1998 року, про що свідчить реєстраційне посвідчення від 15 грудня 1998 року, держава цим самим визнала право власності позивача на спірну квартиру, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.
Реєстрація ГКП «Василівське районне бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_4 та ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_3 на підставі договору міни, посвідченого біржею, а не нотаріусом, станом на грудень 1998 року фактично не суперечило чинному законодавству.
Таким чином, враховуючи, що право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_3 , перейшло до позивача ОСОБА_1 на підставі договору міни від 02 грудня 1998 року за №Н-354, укладеного на підставі ст.15 Закону України «Про товарну біржу», та зареєстрованого ГКП «Василівське районне бюро технічної інвентаризації» 15 грудня 1998 року, на дату укладення угоди реєстрація права власності на підставі біржової угоди не суперечила чинному законодавству, при укладенні правочину міни спірної квартири сторони договору домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджено письмовими доказами, якими є вищезазначена біржова угода, відбулося повне виконання договору та вище вказана квартира передана позивачу, з моменту укладення договору і по теперішній час жодна із сторін не заявила про недійсність правочину міни квартири, а визнання права власності за договором міни квартири не призведе до порушення прав будь-яких інших осіб, відсутність нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири унеможливлює відчуження квартири, тому позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 263-265, 280- 282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину однокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору міни від 02 грудня 1998 року, який зареєстрований на Товарній біржі «Інтеграл» в «Журналі реєстрації договорів» №-354 від 02 грудня 1998 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області С.О.Нікандрова