вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"27" жовтня 2020 р. Cправа №902/689/20
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-латвійське підприємство "Хімімпекс", м.Київ
до комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", м.Вінниця
про стягнення 233448,4 грн заборгованості згідно договору поставки
учасники процесу:
представник позивача: Ліщишин І.В., діє на підставі довіреності.
До Господарського суду Вінницької області 13.07.2020 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-латвійське підприємство "Хімімпекс" про стягнення на його користь з комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 233448,40 грн заборгованості, а саме: 178320,00 грн - основного боргу; 30470,36 грн - пені; 19132,40 грн - штрафу; 5523,82 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; 1,82 грн - відсотків за користування грошовими коштами. Вказана заборгованість нарахована з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов Договору про поставку товару №876-19/33 в частині здійснення обумовлених платежів.
Ухвалою суду від 20.07.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/689/20, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.09.2020.
22.09.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Обґрунтовуючи свою процесуальну позицію останній зазначає наступне:
"Відповідачем зобов'язання по договору виконані частково... .
В зв'язку з підготовкою до опалювального сезону 2020-21 рр., проведенням значного обсягу ремонтних робіт на теплових мережах, Відповідач в повному обсязі не виконав своїх зобов'язань за договором. Відповідач не відмовляється від виконання своїх зобов'язань і має намір розрахуватися з Позивачем на початку опалювального сезону, проте подальше рішення суду щодо стягнення з підприємства коштів в примусовому порядку спричинить блокування рахунків підприємства і не пришвидшить задоволення вимог Позивача...".
Щодо нарахованих позивачем штрафних санкцій відповідач заперечує, так як вони протирічать умовам Договору та чинному законодавству. Оскільки, умовами Договору сторонами передбачено відповідальність покупця за несвоєчасне виконання зобов'язань лише у вигляді 0,001% річних від простроченої суми заборгованості (ст. 6325 ЦК України).
За результатами судового засідання, 22.09.2020, судом постановлено ухвалу (із занесенням до протоколу судового засідання) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Під час судового засідання, 13.10.2020, судом постановлено ухвалу (із занесенням до протоколу судового засідання) про оголошення перерви під час його проведення до 26.10.2020.
На визначену судом дату (26.10.2020) з'явився представник позивача. Натомість відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання, хоча про місце, дату та час його проведення останній був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою суду від 13.10.2020.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від сторін щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
Під час судового засідання, 26.10.2020, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Після закінчення судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по суті позовних вимог та орієнтовний час повернення - 27.10.2020.
На оголошення вступної та резолютивної частин рішення, 27.10.2020, представники сторін в судове засідання не з'явились.
Таким чином, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.
01.07.2019 між комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (далі по тексту також - Покупець, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-латвійське підприємство "Хімімпекс" (далі по тексту також - Постачальник, позивач) укладеного Договір поставки товару №876-19/33 (далі по тексту також - Договір).
Відповідно до предмету Договору Постачальник зобов'язується на умовах, визначених Договором, поставити і передати у власність Покупцю Товар, Код CPV ДК 021:2015 :24530000-8 Стиролові полімери у первинній формі (Катіоніт КУ-2-8 ТУ Na У 20.1-14345702-001:2016) зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а Покупець Зобов'язується на умовах, визначених Договором, прийняти і оплатити Товар. Найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю та будь-які інші характеристики Товару визначаються на підставі специфікації, які додається до Договору (п.1.1 Договору).
Згідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору загальна вартість даного Договору становить 340 320,00 грн, у тому числі ПДВ складає 56720,00 грн. Загальна вартість Договору складається з урахуванням податків і зборів, що сплачуються або мають бути сплачені, усіх інших витрат.
Оплата вартості товару здійснюється Замовником в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця через 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання товару передбаченого специфікацією до Договору та заявці на підставі підписаної Сторонами видаткової накладної на Товар (п.2.3 Договору).
Пунктом 2.4 Договору передбачено, що оплата вартості Товару вважається здійсненою з моменту списання суми безготівкових коштів з банківського розрахункового рахунку Замовника на банківський розрахунковий рахунок Виконавця.
Поставка Товару здійснюється на умовах DDP "Delivered Duty Paid" склад Покупця (Україна, м.Вінниця, вул.600-річчя, буд.13, якщо інше місце будь-яким способом не вказано Покупцем). Поставка Товару може здійснюватись на інших умовах погоджених з Покупцем в письмовій формі. Поставка товару здійснюється протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дня направлення заявки Покупцем (п.п. 3.2, 3.3 Договору).
В пункті 6.1 Договору сторони узгодили, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, винна Сторона несе відповідальність перед іншою Стороною на умовах, викладених у цьому Договорі.
Так, згідно до п.6.11 Договору за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за цим Договором Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику, на його вимогу, суму боргу з урахуванням 0,001 % річних від простроченої суми (ст.625 Цивільного кодексу України).
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором (п.8.1 Договору).
Відповідно до п.8.2 Договору закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.
В додаток до Договору сторонами також підписано та скріплено печатками Специфікацію на Товар вартістю 340320,00 грн з ПДВ.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу обумовлений товар на суму 340320,00 грн, що підтверджується обопільно підписаною видатковою накладною №РН-0000680 від 17.09.2019.
В свою чергу відповідач оплатив вказаний товар частково на суму 162000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.59-78).
Таким чином, за останнім утворилася заборгованість за отриманий товар у розмірі 178320,00 грн.
25.02.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію №826/02 від 24.02.2020 з вимогою перерахувати в т.ч. вказану заборгованість протягом 3 банківських днів з моменту отримання цієї претензії.
Відповідач на вказану претензію не відреагував, заборгованість не сплатив, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.
Враховуючи встановлені обставини справи суд зважає на наступне.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (далі по тексту також - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 631 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковий для виконання сторонами.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Як слідує з умов п.2.3 Договору грошове зобов'язання відповідача щодо оплати вартості отриманого товару підлягало виконанню через 30 календарних днів з моменту отримання товару.
Таким чином, враховуючи дату підписання сторонами видаткової накладної №РН-0000680 - 17.09.2019, відповідач був зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару - 18.10.2020.
З огляду на наведені вище приписи законодавства, відсутність доказів проведення відповідачем розрахунків у повному обсязі за отриманий товар, суд вважає позовні вимоги про стягнення 178320,00 грн заборгованості правомірними та обґрунтованими.
При цьому суд враховує, що як слідує із змісту відзиву на позовну заяву, відповідач не заперечує факту наявності вказаної заборгованості.
Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 1,82 грн 0,001 % річних та 5523,82 грн інфляційних втрат.
Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України). Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому суд зауважує, що сторонами в пункті 6.11 Договору передбачено інший розмір річних від простроченої суми, а саме 0,001.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язань визначених умовами Договору в частині сплати вартості отриманих послуг та товару, вимоги позивача щодо стягнення 0,001 % річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими.
При цьому вирішуючи питання щодо визначених позивачем періодів нарахування 0,001 % річних та інфляційних втрат судом встановлено, що останнім не враховано умови пункту 2.3 Договору та не вірно визначено початок періоду нарахування компенсаційних нарахувань.
Так, судом встановлено, що враховуючи обумовлені в п.2.3 Договору строки оплати вартості отриманого товару, а саме: "через 30 календарних днів з моменту отримання товару", відповідач був зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару - 18.10.2020. Таким чином, з 19.10.2020 відповідач вважається таким, що прострочив зобов'язання.
Слід також зауважити, що позивачем при розрахунку 0,001 % річних не враховано здійснені відповідачем платежі, у зв'язку із чим сума боргу за попередній місяць не зменшувалась на суму погашення заборгованості у розрахунковому місяці.
При цьому щодо розрахунку розміру інфляційних втрат слід зазначити, що вказане нарахування визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування компенсаційних нарахувань за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН" судом встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 3432,04 грн при цьому сума 0,001 % річних дорівнює 1,32 грн.
З огляду на викладене, суд задовольняє вказані вимоги частково у розмірі визначеному судом.
Також судом розглянуті позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 19132,40 грн та пені у розмірі 30470,36 грн, у зв'язку із чим слід зазначити наступне.
Так, вказані вимоги позивачем обґрунтовані з посиланням на положення ст.231 Господарського кодексу України відповідно до якого за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Окрім того, позивач як підставу нарахування пені зазначає положення ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, відповідно до якого платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Надаючи оцінку обґрунтованості вказаних позовних вимог суд враховує позицію Касаційного господарського суду Верховний Суд, викладену в постанові від 05.09.2019 у справі №908/1501/18, відповідно до якої:
"За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України слідує, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Отже, законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій".
Поряд з тим, суд констатує, що сторони в Договорі поставки товару №876-19/33 від 01.07.2019 не передбачили в його умовах можливість стягнення пені та штрафу, як видів відповідальності для покупця за невиконання ним грошового зобов'язання.
Разом з тим, пунктом 2 частини 2 статті 231 та частиною 2 статті 343 Господарського Кодексу України на які посилається позивач, визначено максимальний дозволений до застосування сторонами розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань. Однак, самі зобов'язання зі сплати пені та штрафу мають визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, який встановлює можливість і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.
Таким чином, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача пені та штрафу у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не передбаченому законом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
За правилами ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу суд враховує наступне.
25.06.2020 між адвокатським об'єднанням "Аргументум" (далі по тексту також - Адвокатське об'єднання) та товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-латвійське підприємство "Хімімпекс" (далі по тексту також - Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги №20/06 (далі по тексту також - Договір) № 20/06.
Відповідно до змісту п.1.1 Договору №20/06 Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну/правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, щодо представництва інтересів Клієнта у судах всіх інстанцій та юрисдикцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в державних органах, органах місцевого самоврядування, перед будь-якими фізичними та юридичними особами без винятку.
В пункті 2.7. Договору сторони узгодили, що правову допомогу, що надається Адвокатським об'єднанням, Клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу відповідної суми (гонорару) на поточний рахунок Адвокатського об'єднання, зазначений в реквізитах сторін даного Договору, виходячи з погодинної оплати праці Адвокатського об'єднання, що становить 1000.00 грн за годину без ПДВ, за виключенням послуг з фіксованою оплатою праці, передбачених в Додатку №1 до даного Договору.
Згідно до п.п. 3.2., 3.3 Договору №20/06 розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатським об'єднанням позитивного результату, якого бажає Клієнт, якщо інше окремо не обумовлено Сторонами. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання Договору, якщо інше не було погоджено сторонами.
Клієнт сплачує гонорар після отримання рахунку від Адвокатського об'єднання згідно умов даного Договору. Рахунок вважається отриманим Клієнтом, в тому числі, після надіслання Адвокатським об'єднанням на електронну пошту Клієнта, вказану в реквізитах сторін даного Договору, відповідної скан-копії рахунку (п.3.4 Договору №20/06).
За фактом надання послуг згідно даного Договору Адвокатське об'єднання надає Клієнту до 10 числа місяця, що йде за місяцем в якому надавалися послуги, Акт наданих послуг, після підписання якого послуги вважаються наданими належним чином та в повному обсязі (п.3.5 Договору № 20/06).
В додаток до Договору №20/06 сторонами обопільно підписано перелік послуг з фіксованою оплатою праці, в якому визначили їх вид та вартість.
В подальшому, 07.10.2020, сторонами підписано та скріплено печатками сторін Додаткову угоду № 1 до Договору № 20/06.
Так, згідно п.1 Додаткової угоди № 1 сторони погодили витрати за надані послуги Адвокатським об'єднанням Клієнту в судовій справі №902/689/20 (в Господарському суді Вінницької області) в наступному розмірі:
1. Складання, формування, направлення позовної заяви у справі №902/689/20 (4 години) - 4000,00 грн;
2. Відрядження в м.Вінниця для представництва інтересів клієнта в суді 22.09.2020 (вартість представництва інтересів в Господарському суді Вінницької області) у справі №902/689/20 (1 судове засідання) - 3500,00 грн.
3. Відрядження в м.Вінниця для представництва інтересів клієнта в суді 13.10.2020 (вартість представництва інтересів в Господарському суді Вінницької області) у справі №902/689/20 (1 судове засідання) - 3500,00 грн.
Також, 07.10.2020, сторонами підписано Акт наданих Адвокатським об'єднанням Клієнту послуг з правової допомоги згідно Договору №20/06, перелік яких наведено вище, загальною вартістю 11000,00 грн.
В свою чергу позивачем сплачено 11000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2146 від 07.10.2020 .
Таким чином, вирішуючи питання щодо відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу суд враховує наступне.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон №5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
На підставі ст.86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 13.05.2020 по справі №922/2749/19, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.
Поряд з тим, відповідач не погоджується з відшкодуванням витрат на оплату послуг адвоката з посиланням на те, що "... дана справа не потребувала затрат значного часу, відповідачем не заперечуються позовні вимоги щодо основного боргу, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, тому розмір витрат на правову допомогу в розмірі 11 000,00 грн є завищеним...".
Надаючи оцінку вказаним обставинам суд враховує наступне.
Як слідує із змісту додатку №1 до Договору №20/06: сторонами узгоджено вартість одного відрядження - 3500,00 грн. При цьому вартість однієї години праці Адвокатського об'єднання визначено в пункті 3.1 Договору №20/06 - 1000,00 грн.
Як слідує із змісту Додаткової угоди №1 до Договору №20/06 та Акта наданих послуг від 07.10.2020 Адвокатським об'єднанням витрачено 4 години на складання, формування та направлення позовної заяви у справі, а також двічі був відряджений представник для участі у судових засіданнях: 22.09.2020, 13.10.2020.
Так, матеріалами справи підтверджується виконання Адвокатським об'єднанням зазначених у Акті дій, зокрема участь у судових засіданнях, а також складання та подання документів по справі.
Таким чином, суд зазначає, що визначений Адвокатським об'єднанням час для виконання наведених в Акті дій та надання послуг, на думку суду є об'єктивним. При цьому відсутні докази, що визначена Адвокатом вартість наданих послуг є завищеною та неспівмірною у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Підсумовуючи викладене, суд констатує, що позивачем та Адвокатським об'єднанням при визначення розміру витрат на оплату послуг останнього враховано положення ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим у суду відсутні підстави для задоволення заяви відповідача та відмови у стягнення витрат на правову допомогу.
З огляду на викладене, а також те, що заявлена позивачем до відшкодування сума понесених витрат на правову допомогу є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача та відшкодувати за рахунок відповідача його витрати, пов'язані з правничою допомогою, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул.600-річчя, буд.13, м.Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 33126849) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-латвійське підприємство "Хімімпекс" (вул.Кіквідзе, буд.18а, м.Київ, 01103 (поштова адреса: вул.Велика Васильківська, буд.134, м.Київ, 03150), код ЄДРПОУ 14345702) 178320,00 грн - основного боргу; 3432,04 грн - інфляційних втрат; 1,32 грн - 0,001 % річних; 8564,15 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; 2726,30 грн - судового збору.
3. В позові в частині стягнення 30470,36 грн пені, 19132,40 грн штрафу, 2091,78 грн інфляційних втрат та 50 коп. 0,001% річних відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 06 листопада 2020 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу (вул.Велика Васильківська, буд.134, м.Київ, 03150);
3 - відповідачу (вул.600-річчя, буд.13, м.Вінниця, 21021)