27 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 28/29-б-43/212-2012
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - адвокат Леонов К.Ю.
кредитора (АТ "ВТБ Банк") - адвокат Соколовська К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" арбітражного керуючого Гусара І.О.
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Грек Б.М. - головуючий, Доманська М.Л., Пашкіна С.А.
від 04.08.2020
у справі № 28/29-б-43/212-2012
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВ "Долина"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро"
про банкрутство, -
1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро".
2. Постановою Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Короткий зміст оскаржуваних рішень суду апеляційної інстанції
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі №28/29-б-43/212-2012 затверджено звіт ліквідатора боржника про нарахування грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат від 27.04.2020 у справі №28/29-б-43/212-2012, затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс станом на 04.06.2020, ліквідовано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", як юридичну особу у зв'язку з банкрутством, закрито провадження у справі № 28/29-б-43/212-2012, вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
4. Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" та Акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у даній справі апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Акціонерного товариства "ВТБ Банк" задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 - скасовано. Справу направлено до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
6. 14.08.2020 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" арбітражний керуючий Гусар І.О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою вих. № 02-01/12-110 від 13.08.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" арбітражного керуючого Гусара І.О. у справі № 28/29-б-43/212-2012 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 22.09.2020.
8. Ухвалою Верховного Суду від 06.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 28/29-б-43/212-2012 за касаційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" арбітражного керуючого Гусара І.О. вих. № 02-01/12-110 від 13.08.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020; призначено розгляд касаційної скарги на 27.10.2020 о 10:15 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.
9. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" арбітражний керуючий Гусар І.О. подав касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
10. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
10.1. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою той факт, що ліквідатором банкрута за рахунок стягнення дебіторської заборгованості у ліквідаційній процедурі акумульовано на ліквідаційному рахунку 135 882, 22 грн. При цьому судом апеляційної інстанції не враховано висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 49/164-б.
10.2. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ліквідатором не вжито належних, дієвих та вичерпних заходів щодо повернення майна банкрута (автотранспорту) та формування ліквідаційної маси банкрута. При цьому судом апеляційної інстанції не враховано висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 49/164-б.
10.3. Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у звіті ліквідатора аналізу на предмет можливості субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника є помилковим, оскільки першим ліквідатором проводився аналіз фінансово - господарської діяльності банкрута, яким не встановлено фактів доведення до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" його керівництвом, або іншими відповідальними особами, про що зазначено в звіті ліквідатора. При цьому судом апеляційної інстанції не враховано висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16.
11. Представник скаржника в судовому засіданні 27.10.2020 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
12. Акціонерним товариством "ВТБ Банк" подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
13. Представник Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в судовому засіданні 27.10.2020 заперечила проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.
Позиція Верховного Суду
14. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
15. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.
16. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.
17. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
18. Касаційна скарга ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" арбітражного керуючого Гусара І.О. вих. № 02-01/12-110 від 13.08.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012 подана 14.08.2020.
19. З огляду на викладене, в цьому випадку при розгляді вказаної касаційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" арбітражного керуючого Гусара І.О. підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 08.02.2020, в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX.
20. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги..
21. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
22. Доводи скаржника (пункти 10.1, 10.2, 10.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
22.1. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції відхилив доводи ліквідатора про вжиття всіх заходів щодо повернення майна банкрута з огляду на досліджені матеріали справи, зокрема ліквідаційний баланс та звіт, в тому числі відомостей про результати розшуку автотранспорту та включення їх до ліквідаційного балансу та подальшої реалізації для задоволення вимог кредиторів.
22.2. Також, суд апеляційної інстанції виходив з того, що як вбачається з ліквідаційного балансу, затвердженого оскарженою ухвалою, відомості щодо дебіторської заборгованості в ньому відсутні.
22.3. Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом.
22.4. Відповідно до частини 2 статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.
22.5. Частиною 3 статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.
22.6. Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
22.7. Ліквідація боржника - це припинення існування суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.
22.8. Правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього законом повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.
22.9. Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.
22.10. Кодексом України з процедур банкрутства передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
22.11. Аналогічний принцип передбачався Законом про банкрутство.
22.12. На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово зверталася увага Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду під час касаційного перегляду судових рішень (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 28.11.2019 у справі № 18/1971/12, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16).
22.13. Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює, зокрема, критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, таким чином покладає на особу, яка оспорює дотримання цієї домінанти, обов'язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 904/4863/13, від 28.11.2019 у справі № 904/6144/16).
22.14. Слід зазначити, що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з'ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2817/18, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15).
22.15. Суд акцентує, що завданням ліквідатора у ліквідаційній процедурі є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута. Отже, під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 903/975/14).
22.16. Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв'язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (висновок про застосування норм права, який викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 у справі N Б-39/134-10, від 26.07.2018 у справі № 904/9631/15).
22.17. Водночас (з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо відсутності у звіті зазначення про те, як відбувалося виявлення дебіторської заборгованості і чи були заявлені вимоги щодо її стягнення, щодо відсутності у звіті відомостей про результати розшуку автотранспорту та включення їх до ліквідаційного балансу та подальшої реалізації для задоволення вимог кредиторів, щодо відсутності у звіті ліквідатора аналізу на предмет наявності або відсутності підстав для субсидіарної відповідальності посадових осіб Боржника, які можливо сприяли доведенню його до стану неплатоспроможності) судом першої інстанції під час розгляду звіту та ліквідаційного балансу боржника наведеного враховано не було.
22.18 Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 49/164-б є помилковими, оскільки у вказаній справі судами було встановлено, що ліквідатором було виконано всі необхідні дії на стадії ліквідації банкрута, передбачені Законом та відхилено доводи скаржника щодо неповноти таких дій з огляду на недоведеність, тоді як у справі № 28/29-б-43/212-2012 судом було встановлено неповноту дій ліквідатора під час здійснення ліквідаційної процедури (пункт 22.17 постанови).
22.19 Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16 є помилковими оскільки у вказаній справі судами було встановлено, що ліквідатором було проведено аналіз фінансово-господарського стану боржника на предмет наявності дій щодо доведення до банкрутства, за результатами якого складено звіт, тоді як у справі № 28/29-б-43/212-2012 судами не встановлено проведення ліквідатором Гусаром І.О. аналізу фінансово-господарського стану боржника на предмет наявності дій щодо доведення до банкрутства.
23. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
24. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
25. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.
26. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
27. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
28. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.
29. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
30. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови були дотримані.
31. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" арбітражного керуючого Гусара І.О. вих. № 02-01/12-110 від 13.08.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді С. В. Жуков
Н. Г. Ткаченко