02 жовтня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/778/19
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Сидорук А.М.
при секретарі судового засідання: Шмир А.І.
розглянув матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна Марка", 46000, м.Тернопіль, вул. С.Крушельницької, 18, офіс 908/2;
до відповідача 2: Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", 47373, Тернопільська обл., Збаразький район, с.Зарубинці, вул.Заводська, 1
про визнання недійсним договору № 31/07-18 від 31.07.2018р. про надання поворотної фінансової допомоги, укладеного між ДП "Зарубинський спиртовий завод" та ТОВ "Західна Марка"
в межах справи про банкрутство № 11/Б-1203
за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дігюнса", м. Київ, вул. Лєбєдєва-Кумача, буд. 5, кв.6
до боржника: Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці Збаразького району Тернопільської області
про визнання банкрутом.
За участю представників сторін:
Позивач: не з'явився.
Відповідач 1: Теплюк В.В.;
Відповідач 2: не з'явився.
Суть справи: ОСОБА_1 , м.Тернопіль звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна Марка", 46000, м. Тернопіль, вул.С. Крушельницької, 18, офіс 908/2; третьої особи ДП "Зарубинський спиртовий завод", 47373, Тернопільська обл., Збаразький район, с. Зарубинці, вул.Заводська, 1 про визнання договору недійсним.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивачу як учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна Марка" стало відомо, що 31 липня 2018 року між ТОВ "Західна Марка" та ДП "Зарубинський спиртовий завод" був укладений Договір № 31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги, розмір якої становить 20 000 000,00 грн. Відповідно до положень Статуту ТОВ "Західна Марка" Директор має право укладати правочини та чинити юридичні дії від імені Товариства, проте вчинення всіх юридично значущих дій, які пов'язані з розпорядженням майном та грошовими коштами на суму більше ніж 50 000 грн, він повинен попередньо узгодити з Учасниками, котрі у сукупності володіють більше як 50% Статутного капіталу Товариства. Однак ніяких погоджень на вчинення будь-яких юридично значущих дій/ в тому числі надання поворотної фінансової допомоги/ позивачем як учасником Товариства не надавалися.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16 грудня 2019 року позовну заяву б/н від 10.12.2019 /вх.№ 955 від 11.12.2019/ ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна Марка", 46000, м.Тернопіль, вул. С.Крушельницької, 18, офіс 908/2; третьої особи ДП "Зарубинський спиртовий завод", 47373, Тернопільська обл., Збаразький район, с.Зарубинці, вул..Заводська, 1 про визнання договору недійсним - залишено без руху.
09 січня 2019 року на адресу Господарського суду Тернопільської області від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2020 року позовну заяву б/н від 10.12.2019 /вх..№ 955 від 11.12.2019/ ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна Марка", 46000, м.Тернопіль, вул. С.Крушельницької, 18, офіс 908/2; третьої особи ДП "Зарубинський спиртовий завод", 47373, Тернопільська обл., Збаразький район, с.Зарубинці, вул.Заводська, 1 про визнання договору недійсним - залишено без руху.
03.02.2020 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 03.02.2020 року (вх.№ 808 від 03.02.2020 року) про уточнення позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.02.2020 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 про визнання недійсним договору № 31/07-18 від 31.07.2018 про надання поворотної фінансової допомоги, укладеного між ДП "Зарубинський спиртовий завод" та ТОВ "Західна Марка" до розгляду за правилами загального позовного провадження в межах провадження у справі № 11/Б-1203 про банкрутство ДП "Зарубинський спиртовий завод". Призначено у справі підготовче засідання на 03.03.2020 року. Ухвалою господарського суду від 03.03.2020 відкладено у справі № 921/778/19 підготовче засідання на 24 березня 2020.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23 березня 2020 року відкладено підготовче засідання у справі № 921/778/19, з повідомленням сторін про дату та час судового засідання додатково.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30 червня 2020 року підготовче засідання у справі № 921/778/19 призначено на 07 серпня 2020. Ухвалою суду від 07.08.2020 відкладено підготовче засідання на 25.08.2020 .
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.08.2020 закрито підготовче провадження справу № 921/778/19 призначено до судового розгляду по суті на 02 жовтня 2020 року.
01.10.2020 року на адресу господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вх.№ 6813 від 01.10.2020 року) про залишення позову без розгляду.
В заяві про залишення позову без розгляду позивачем, як підставу, зазначено, необхідність підготовки та подання позивачем додаткових доказів.
Суд, розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне:
Провадження у справі № 921/778/19 відкрито ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03.02.2020 року, підготовче провадження у справі неодноразово відкладалось. Суд також зазначає, що позивач жодного разу не з'являвся в судове засідання, хоча явка сторін в судове засідання не визнавалась обовязковою.
Ухвалою суду від 25.08.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи № 921/778/19 до судового розгляду по суті на 02 жовтня 2020 року.
Відповідно до п.5 ст.226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Проте, згідно вимог п.2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
З огляду на наведене вбачається, що з моменту відкриття провадження у справі №921/778/19, позивач не скористався своїм процесуальним правом не подав додаткових доказів в обгрунтування поданих позовних вимог.
Відтак, суд відмовляє в задоволенні заяви ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду з підстав необхідності підготовки та подання позивачем додаткових доказів.
В судовому засіданні представник ТОВ «Західна марка» проти позовних вимог заперечив, просив в позові відмовити, оскільки, вважає договір дійсним, оскільки за Договором проводились оплати та вчинялись дії, вчинення яких передбачено нормами чинного законодавства України та які пов'язані із укладенням, виконанням Договору.
Дослідивши фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, заслухавши пояснення представника відповідача, судом встановлено наступне:
31 липня 2018 року між ТОВ «Західна Марка» та ДП «Зарубинський спиртовий завод» був укладений Договір №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги. Згідно даного договору розмір допомоги становить 20 000 000,00грн.
Як передбачено п.1.1 Договору, Кредитор надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу (надалі за текстом - «допомога») шляхом передачі Позичальнику, на визначений строк, тимчасово вільних грошових коштів Кредитора, без нарахування та отримання процентів або надання інших видів компенсації як плати за користування такими грошовими коштами, яка є обов'язковою до повернення, а Позичальник зобов'язується повернути Кредитору суму допомоги не пізніше дати, визначеної цим Договором.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що сума максимального розміру допомоги становить за цим Договором 20 000 000,00 грн. (двадцять мільйонів гривень 00 коп.). Протягом строку дії цього Договору, Позичальник вправі необмежену кількість разів отримувати суму допомоги в межах визначеного в даному Договорі максимального розміру допомоги, за умови погашення останнім заборгованості за попередньо наданою допомогою.
Даний Договір набуває чинності в день його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і дії від 31 грудня 2018 року, включно, а в частині повернення Позичальником отриманої від Кредитора допомоги до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань (п.п.5.1 Договору).
28 серпня 2018 року сторонами підписано договір про внесення змін до Договору №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги від 31.07.2018 року, якою збільшено суму максимального розміру допомоги до 40 000 000,00грн .
27 грудня 2018 року сторонами підписано договір про внесення змін до Договору №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги від 31.07.2018 року, якою змінено строк дії договору до 31.12.2019 року .
Позивач - ОСОБА_1 в обгрунтування позовних вимог зазначив, що є Учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Марка» (код ЄДРПОУ 41045336, надалі по тексту - Товариство) який володіє часткою у статутному капіталі Товариства.
ОСОБА_1 , як Учаснику Товариства стало відомо, що 31 липня 2018 року між ТОВ «Західна Марка» та ДП «Зарубинський спиртовий завод» був укладений Договір №31/07-18 про надання поворотної фінансової допомоги. Згідно даного договору розмір допомоги становить 20 000 000,00грн.
28 листопада 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до ДП «Зарубинський спиртовий завод» із заявою про надання належним чином завірених копій Договору № 31/07-18 від 31.07.2018 року про надання поворотної фінансової допомоги, укладених між ДГІ «Зарубинський спиртовий завод» та ТОВ «Західна Марка».
09 грудня 2019 року, позивачем отримано відповідь за вих. № 316, а також належним чином завірені копії Договору № 31/07-18 від 31.07.2018 року про надання поворотної фінансової допомоги.
Позивач вважає, що такі дії є неприпустимі та порушують його права, оскільки відповідно до положень п. 12.4.4 Статуту ТОВ «Західна Марка» - прийняття рішень щодо відчуження земельних ділянок, об'єктів нерухомості та їх частин, транспортних засобів та інших матеріальних цінностей, віднесених до основних фондів, а також цінних паперів та корпоративних прав, належних Товариству, а також попереднє погодження договорів/правочинів, укладених на суму, що перевищує 50 000,00 (п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень належить до компетенції Загальних Зборів Учасників.
Пунктом 12.7.4. Статуту передбачено, що Директор має право «укладати правочини (договори, контракти в тому числі, й міжнародні) та чинити юридичні дії від імені Товариства, видавати доручення, відкривати та використовувати рахунки Товариства в установах банків, проте вчинення всіх юридично значущих дій, які пов'язані з розпорядженням майном та грошовими коштами на суму більше ніж 50 000,00 (п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень, він повинен попередньо погодити з Учасниками, котрі у сукупності володіють більше як 50 % Статутного капіталу Товариства».
Позивач у позовній заяві вказав, що жодних погоджень на вчинення будь-яких юридично значущих дій (в тому числі надання поворотної фінансової допомоги), позивачем не надавалися. Загальні Збори Учасників з цього приводу станом на 28.11.2019 року не відбувались, участі у таких зборах не приймав як особисто, так і не надавав повноважень іншим особам шляхом оформлення доручень.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом 09.12.2019 в ЄДР значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна Марка», ідентифікаційний код 41045336, місцезнаходження:46000. Тернопільська область, м.Тернопіль, вул. С.Крушельницької, 1 8, офіс 908/2.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані докази, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Визнання договору недійсним є одним із способів захисту порушеного права (охоронюваного законом інтересу), який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, обов'язковими умовами визнання договору недійсним є наявність у позивача певного суб'єктивного права (охоронюваного інтересу) - об'єкту судового захисту, порушення у зв'язку з укладенням відповідного договору таких прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, та належність обраного способу судового захисту. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Як свідчать надані суду документи, між ТОВ «Західна Марка» та ДП «Зарубинський спиртовий завод» склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки ТОВ «Західна Марка» виразились у наданні безпроцентної строкової поворотної фінансової допомоги, а обов'язки ДП «Зарубинський спиртовий завод» полягають у її поверненні у визначений договором строк.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором позики.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни.
Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст.ст. 638, 639, 1046 ЦК України та ст.ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Згідно преамбули спірного договору, договір укладено Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Марка» в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту.
З наведеного вбачається, що повноваження особи на вчинення правочину від імені юридичної особи підтверджується установчими документами цієї юридичної особи, зокрема, статутом.
Пунктом 12.4.4 Статуту ТОВ «Західна Марка» - Прийняття рішень щодо відчуження земельних ділянок, об'єктів нерухомості та їх частин, транспортних засобів та інших матеріальних цінностей, віднесених до основних фондів, а також цінних паперів та корпоративних прав, належних Товариству, а також попереднє погодження договорів/правочинів, укладених на суму, що перевищує 50 000,00 (п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень належить до компетенції Загальних Зборів Учасників.
Пунктом 12.7.4. Статуту передбачено, що Директор має право " укладати правочини (договори, контракти в тому числі, й міжнародні) та чинити юридичні дії від імені Товариства, видавати доручення, відкривати та використовувати рахунки Товариства в установах банків, проте вчинення всіх юридично значущих дій, які пов'язані з розпорядженням майном та грошовими коштами на суму більше ніж 50 000,00 (п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень, він повинен попередньо погодити з Учасниками, котрі у сукупності володіють більше як 50 % Статутного капіталу Товариства.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент укладення спірного договору повноваження директора ТОВ "Західна марка», як керівника та особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, жодним чином не обмежуються.
В обґрунтування своєї позиції щодо перевищення повноважень директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна марка» при укладенні договору позивач зазначив, що сума договору складає 20 000 000,00 грн., що перевищує суму в 50 000,00грн (п.12.7.4 Договору) для укладення правочинів без погодження з Учасниками Товариства, котрі володіють у сукупності більше 50 % Статутного капіталу Товариства.
Крім того, частиною 1 ст. 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією собою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Частина друга вказаної норми передбачає, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а собою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним судом України в постанові від 06.04.2016 року №3-84гс16, законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки утвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.
Також, у постановах Верховного суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-38гс14 і від 19 серпня 2014 року у справі № 3-59гс14 висловлено позицію про те, що за змістом статті 241 ЦК схвалення правочину не залежить від прийняття юридичного рішення про таке схвалення, підтвердженням схвалення правочину можуть бути дії з його виконання, вчинені особою, в інтересах якої його укладено; схвалення може також відбутися у формі мовчазної згоди чи у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).
Разом з тим, договір позики є двостороннім правочином, права та обов'язки за ним виникають як у позикодавця, так і у позичальника, а відтак необхідно оцінити дії обох сторін, які вчинялись на виконання такого правочину.
Як підтверджується матеріалами справи, сторонами вчинялись дії, направлені на схвалення правочину, оскільки спірний договір виконувався протягом тривалого часу, зокрема, на виконання умов цього договору, ТОВ «Західна Марка» перераховано ДП «Зарубинський спиртовий завод» фінансову допомогу в загальні сумі 56 772 746,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №92 від 28.09.2018 на суму 2 150 000,00грн; № 91 від 27.09.2018 на суму 3 745 000,00грн; № 87 від 25.09.2018 на суму 1 315 000,00грн; №86 від 24.09.2018 на суму 1 469 000,00грн; № 85 від 21.09.2018 на суму 4 520 000,00грн;№80 від 19.09.2018 на суму 1 602 000,00грн; №127012 від 27.12.2018 на суму 2 500 000,00грн; №127013 від 27.12.2018 на суму 2 500 000,00грн; №127014 від 27.12.2018 на суму 2 000 000,00грн; №127015 від 27.12.2018 на суму 2 000 000,00грн; № 127018 від 27.12.2018 на суму 214 584,00грн; №127016 від 27.12.2018 на суму 3 067 019,00грн; № 127021 від 28.12.2018 на суму 2 500 000,00грн; №127020 від 28.12.2018 на суму 2 500 000,00грн; №81 від 20.09.2018 на суму 2 152 770,00грн; №773 від 19.09.2018 на суму 1 650 000,00грн; № 768 від 14.09.2018 на суму 3 000 000,00грн; №767 від 13.09.2018 на суму 400 000,00грн; №766 від 12.09.2018 на суму 1 386 000,00грн; № 117 від 15.08.2018 на суму 123 943,00грн; № 116 від 14.08.2018 на суму 176 514,00грн; № 115 від 13.08.2018 на суму 1 723 892,00грн; № 114 від 10.08.2018 на суму 143 364,00грн; № 111 від 09.08.2018 на суму 350 000,00грн; №110 від 09.08.2018 на суму 154 908,00грн; №109 від 08.08.2018 на суму 601 519,00грн; № 7014 від 23.08.2018 на суму 5781 000,00грн; №7006 від 23.08.2018 на суму 2 680 000,00грн; № 107 від 06.08.2018 на суму 400 000,00грн; № 106 від 06.08.2018 на суму 253 456,00грн; № 105 від 03.08.2018 на суму 225 278,00грн; №103 від 03.08.2018 на суму 1 743 750,00грн; № 72 від 02.08.2018 на суму 1 743 750,00грн.
Наведені дії щодо виконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги № 31/07-18 від 31.07.2018 свідчать про його наступне схвалення.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, приписами даної правової норми встановлено, що договір є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним.
Отже, в силу приписів діючого законодавства правомірність правочину презюмується і обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Доводи позивача щодо невідповідності договору поворотної фінансової допомоги № 31/07-18 від 31.07.2018 вимогам ст. 203 ЦК України не знайшли свого підтвердження.
За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги від 31.07.2018 року з моменту укладення є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Правові підстави для задоволення позову відсутні.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктом 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123,129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 05.11.2020р.
Суддя А.М. Сидорук