ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
02 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 923/510/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді: Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)
Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;
Представники сторін:
Від Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області - Каверіна О.Б., довіреність № 32-21-0.62-10/62-20, від 02.01.20;
від ФОП Яроша В.І. - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яроша Володимира Івановича
на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.08.2020
у справі №923/510/20
за позовом Фізичної особи-підприємця Яроша Володимира Івановича
до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області
про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі,
(суддя першої інстанції: Закурін М.К., дата та місце ухвалення рішення: 11.08.2020, Господарський суд Херсонської області, м.Херсон, вул.Театральна, 18)
01.06.2020 Фізична особа-підприємець Ярош Володимир Іванович (далі - ФОП Ярош В.І.) звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 17.06.2004 у власній редакції.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.08.2020 по даній справі у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Місцевий господарський суд зазначив, що позивач після закінчення строку дії договору продовжував користуватися земельною ділянкою, у тому числі станом на час розгляду справи в суді, але безпосередньо її орендодавцем, тобто Відповідачем, у встановлений законом місячний строк повідомлено його про заперечення у поновленні договору, у тому числі шляхом прийняття наказу №2934-СГ від 06.03.2020, а тому у позивача не виникло право на поновлення договору на тих самих умовах, у зв'язку з чим користування земельними ділянками після закінчення строку дії договору є безпідставним.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у позивача не виникло право на продовження строку дії договору за ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки відповідач повідомив його у встановлений строк про наявність власних заперечень щодо такого продовження.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ФОП Ярош В.І. звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 11.08.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
Позивач в апеляційній скарзі заперечує проти висновку суду першої інстанції та вважає, що судом неправильно застосовані норми матеріального права.
Апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що ні положеннями ст.33 Закону України «Про оренду землі», ні Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області не встановлено обов'язковості прийняття наказу, як розпорядчого документу, у випадку відмови від продовження строку дії договору оренди землі не відповідає вимогам законодавства.
Заявник апеляційної скарги важає, що всупереч наведеним ним в апеляційній скарзі нормам чинного законодавства України на його адресу було спрямовано лише лист №997/0-158/0/95-20 від 27.02.2020, за змістом якого рішення щодо розпорядження спірними земельними ділянками (в частині заперечення проти поновлення договору оренди) відповідачем прийнято не було.
Також позивач заперечує проти висновку суду про те, що відповідачем, у встановлений законом місячний строк повідомлено його про заперечення у поновленні договору, у тому числі шляхом прийняття наказу №2934-СГ від 06.03.2020.
Апелянт зазначає, що наказ не було йому надіслано протягом одного місяця після закінчення строку договору, як того вимагає ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», а тому факт заперечення позивача проти проти використання земельних ділянок протягом одного місяця після закінчення строку договору є непідтвердженим.
Позивач вказує, що він звернувся до відповідача з приводу поновлення договору на новий строк 29.01.2020, однак наказ прийнято поза межами терміну, передбаченого ч.5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» - лише 06.03.2020.
Апелянт вимагає визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди саме посилаючись на положення ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» та наполягає на тому, що заперечень проти використання спірних земельних ділянок з боку відповідача не надходило. Зазначені обставини встановлені судом, проте висновки їм не відповідають, у зв'язку з чим судом неправильно застосовані норми матеріального права.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Яроша В.І. на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.08.2020 у справі №923/510/20, призначено розгляд справи №923/510/20 за апеляційною скаргою ФОП Яроша В.І. на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.08.2020 на: 02.11.2020 об 11-30 год.
18.09.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги апелянта - безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідач вважає, що його дії узгоджуються з положеннями ст.33 Закону України «Про оренду землі», а посилання скаржника на необхідність прийняття наказу за результатами розгляду заяви є безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України.
02.11.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника ФОП Яроша В.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із хворобою представника позивача.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що явка сторін обов'язковою не визнавалась, а також, що представником позивача до клопотання про відкладення не додано будь-яких доказів, які б підтверджували неможливість явки представника в судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 02.11.2020 представник відповідача заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2004 між Іванівською районною державною адміністрацією, як Орендодавцем, та ФОП Ярошем Володимиром Івановичем, як Орендарем, укладений договір оренди земельних ділянок.
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що орендодавець на підставі розпорядження Іванівської райдержадміністрації від 16.06.2004 року за №320 передає, а орендар набуває право на оренду земельних ділянок, які знаходяться в адміністративних межах Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області.
Відповідно до п.1.3. в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 242 га, в тому числі 152 га ріллі богарної із земель запасу та 90 га ріллі земель резервного фонду Першотравневої сільської ради Іванівського району Херсонської області у стані придатному для використання за цільовим призначенням.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що він укладається терміном на п'ять років.
Термін договору починається з дня його реєстрації та діє до 30.06.2009. По закінченню терміну договору Орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення договору. У разі поновлення договору оренди на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін (пункт 2.2.).
У разі якщо Орендар продовжує користуватися земельними ділянками після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню (шляхом укладення додаткової угоди) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням (пункт 2.3.).
Договір зареєстрований в ДП “Центр державного земельного кадастру при Держкомземі” 04.03.2005 за № 040572300031.
04.06.2009 між вищевказаними особами укладено Додаткову угоду до договору оренди земельних ділянок, за змістом якої пункт 2.1. договору викладений в іншій редакції, а саме: “Договір укладається терміном на десять років”.
24.05.2012 укладено Додаткова угоду до Договору оренди земельних ділянок, за змістом якої пункт 2.1. договору викладений в іншій редакції, а саме: “Договір укладається терміном на 15 років”.
Як слідує із заяви б/н від 29.01.2020 Позивач звернувся до Відповідача з пропозицією про поновлення договору оренди землі на 7 років та надав згоду на перегляд орендних умов стосовно визначення орендної плати на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. До заяви Позивачем був доданий підписаний проект додаткової угоди.
У свою чергу, відповідно до листа № 997/0-158/0/95-20 від 27.02.2020 відповідач повідомив позивача про заперечення у поновленні договору оренди землі, вказавши, що подані документи на земельні ділянки не відповідають предмету договору оренди, а технічна документація не погоджувалася ним. Крім цього, з боку позивача протягом 2 років з моменту внесення змін до Податкового кодексу України не надходило пропозицій стосовно перегляду орендної плати.
Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 2934-СГ від 06.03.2020 “Про припинення права користування земельною ділянкою” Відповідачем прийняте рішення про припинення з 05.03.2020 договору оренди земельних ділянок, укладеного між Іванівською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем Ярошем В.І.
Згідно з листом без номера від 22.04.2020, який направлений позивачем на адресу відповідача 23.04.2020, що вбачається з поштової накладної № 7231603468754 від 23.04.2020, позивач вдруге звернувся до відповідача з пропозицією підписання додаткової угоди, а також надіслав її проект з власним підписом.
У подальшому листом без номера від 20.05.2020, який направлений позивачем на адресу відповідача 20.05.2020 (поштова накладна №7231603485790 від 20.05.2020) позивач в черговий раз звернувся до Відповідача з пропозицією підписання додаткової угоди, а також надіслав її проект з власним підписом.
Як вбачається з тексту проекту додаткової угоди позивач запропонував поновити договір на 15 років.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області №10147/14/08-01-56-08 від 20.05.2020 позивач станом на 20.05.2020 не мав податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб.
Неукладення відповідача з позивачем додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки стало підставою для звернення ФОП Ярош В.І. до Господарського суду Херсонської області з відповідними позовними вимогами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Предметом позову у даній справі є визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.
За змістом ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а ст. 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України «Про оренду землі»).
Частиною 3 статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв'язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п'ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 9 ст. 33 вказаного Закону).
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що ст. 33 Закону України «Про оренду землі» визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.
При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п'ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п'ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов'язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.
Тобто виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справах: №159/5756/18, №313/350/16.
Сторонами по даній справі обумовлено, що строк дії договору оренди складає 15 років, а тому судом сприймається строк його дії з 04.03.2005 (дата реєстрації договору) до 04.03.2020.
У даному випадку позивач у передбачений законом спосіб та строк (29.01.2020) надіслав відповідачу заяву про поновлення договору на семирічний строк разом із проектом підписаної додаткової угоди, а Відповідач у встановлений місячний строк (27.02.2020) повідомив його про відмову від укладення договору.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач протягом місяця з моменту отримання заяви про поновлення договору повідомив позивача про власне рішення про відмову у поновленні договору.
В подальшому вказане рішення було прийняте відповідачем у вигляді наказу №2934-СГ від 06.03.2020, за змістом якого договір оренди припинено з 05.03.2020. Доводи апелянта в частині того, що відповідачем неправомірно прийнято наказ судовою колегією не приймаються, оскільки наказу передував лист-повідомлення про відмову у продовженні оренних правовідносин з ФОП Ярош В.І., а також прийняття наказу здійснено на підставі “Положення про Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області”, затверджене наказом Державної служби з питань геодезії, кадастру та картографії від 17.11.2016 № 308 з наступними змінами.
Зокрема, за пп. 13 п. 4 Положення Управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Херсонської області, а за змістом п. 8 Управління у межах повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що ні ст. 33 Закону України «Про оренду землі», ні Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області не встановлено обов'язковості прийняття наказу, як розпорядчого документу, у випадку відмови від продовження строку дії договору оренди землі, а також встановлення факту припинення його дії.
Порядок припинення дії договору та підстави такого припинення визначені у статті 31 Закону про оренду землі, а саме договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у ст. 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства); договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Отже, припинення дії договору оренди землі не пов'язане з прийняттям будь-яким органом рішення (наказу) про таке припинення, а тому посилання позивача на обов'язковість прийняття наказу відповідачем про відмову від продовження строку дії договору не є обгрунтованими.
Крім того, у даному спорі позивач вказав, що його права підлягають захисту із застосуванням положень частини 6 статті 33 Закону України “Про оренду землі”, оскільки він після закінчення строку дії договору продовжував користуватися земельною ділянкою, сплачував відповідну плату, а безпосередньо відповідач протягом одного місяця не вислов заперечення стосовно продовження оренди.
Судова колегія, з урахуванням норм чинного законодавства України та позиції Великої Палати Верховного Суду, зазначає, що позивач після закінчення строку дії договору продовжував користуватися земельною ділянкою, у тому числі станом на час розгляду справи в суді, але безпосередньо її орендодавцем, тобто відповідачем, у встановлений законом місячний строк повідомлено про заперечення у поновленні договору, а тому у позивача не виникло право на поновлення договору на тих самих умовах, у зв'язку з чим користування земельними ділянками після закінчення строку дії договору є безпідставним.
У зв'язку з вищевикладеним, доводи апеляційної скарги колегією суддів не приймаються до уваги, а висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є обґрунтованим.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
З огляду на зазначене, судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено усі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, та надано їм відповідну правову оцінку, а доводи апелянта не спростовуються вірних висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Яроша Володимира Івановича на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.08.2020 у справі №923/510/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Херсонської області від 11.08.2020 у справі №923/510/20 залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яроша Володимира Івановича на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.08.2020 у справі №923/510/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 11.08.2020 у справі №923/510/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 05.11.2020 року.
Головуючий суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош