Справа № 140/3304/18
Провадження №2/930/35/20
про залишення справи без розгляду
03.11.2020 року м. Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді: Царапори О.П.
при секретарі: Євтодієвій Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті батька, -
В провадженні Немирівського районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті батька.
В судове засідання 12.03.2020 року позивач ОСОБА_1 не з'явилася. Про розгляд справи повідомлялася належним чином та завчасно про що свідчить витяг з вихідної кореспонденції суду. Про причини неявки суд не повідомила. З будь-якими клопотаннями, зокрема, про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю прибуття з поважних причини до суду не зверталася.
Судове засідання з розгляду даної справи було призначено на 03.11.2020 року і в судове засідання викликалися учасники судового розгляду. Дату та час розгляду було погоджено із позивачем ОСОБА_3 та її представником адвокатом Гуменюк Н.В. за майже два місяці до розгляду справи.
03.11.2020 року позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Від представника позивача адвоката Гуменюк Н.В. надійшла письмова заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із прийняттям адвокатом участі в судовому засіданні з розгляду справи № 143/1460/19 в Погребищенському районному суді, дата проведення якого була узгоджена раніше. Просила вважати відсутність представника позивача та позивача поважною та відкласти справу розглядом на іншу дату.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід залишити без розгляду з наступних підстав.
Судом встановлено, що дана цивільна справа перебуває в провадженні судді з 17.12.2018 року.
В судове засідання, 12.03.2020 року позивач не з'явилася. Про розгляд справи позивач повідомлялася належним чином. Будь-які клопотання з боку сторони позивача, зокрема, про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю прибуття з поважних причин до суду не надходили.
03.11.2020 року позивач ОСОБА_1 повторно не з'явилася. У заяві про відкладення справи розглядом представник позивача зазначає про поважність своєї неявки. Однак, суд ознайомившись із заявою вважає, що неявка позивача ОСОБА_1 та її представника не є поважною. Дата розгляду справи погоджувалася заздалегідь з позивачем та її представником, про що свідчить письмова розписка з власноручним підписом позивача.
Враховуючи нормативне регулювання даного питання національним та європейським законодавством, суд вважає, що позивач, не з'являючись у судові засідання, не даючи суду можливості своїми діями у встановлений законом строк вирішити справу, зловживає своїми процесуальними правами.
Крім того, сторона позивача, будучи обізнаною про можливість розгляду справи без участі позивача, відповідну заяву про розгляд справи за її відсутності не подає, чим, на розсуд суду, умисно затягує розгляд справи та позбавляє суд можливості постановити рішення по суті заявлених вимог. Таким чином, суд визнає, що позивач ОСОБА_1 в силу ч. 3 ст. 131 ЦПК України повторно не з"явилася до суду без поважних причин.
Згідно із ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Як зазначено в ст. 10 цього Кодексу, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.
Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Між тим, статтями 223, 257 ЦПК України врегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання позивача.
Так, згідно із ч. 5 ст. 223, п. 3 ст. 257 ЦПК України,суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його незявлення не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, чинний Цивільний процесуальний кодекс України імперативно встановлює, що у випадку повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.
При цьому, закон жодним чином не пов'язує повторну неявку в судове засідання позивача з будь-якими об'єктивними факторами (поважними причинами) і не зобов'язує суд перевіряти причини повторної неявки та надавати їм відповідну оцінку з точки зору поважності.
Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Крім того, таке положення закону пов'язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод 1950 року.
Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто, не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду (другої підряд). Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Крім того, таке положення закону пов'язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.). При цьому, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 5ст. 142 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2ст. 257ЦПК України).
Враховуючи викладене, а також, зважаючи на розумні строки розгляду справи, суд вважає за доцільне залишити позов без розгляду, оскільки, позивач повторно не з'явилася в судове засідання без поважних причин.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 13, 257, 353 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті батька,- залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд Вінницької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/ на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.
Суддя: О.П. Царапора