Справа № 352/1806/20
Провадження № 33/4808/512/20
Категорія ст. 124 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р.
Суддя-доповідач Повзло
05 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участю осіб: ОСОБА_1 , та його захисників Драпака Олексія Івановича, Зоренка Олексія Володимировича, потерпілого ОСОБА_2 , та його захисника Микитюка Романа Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06.10.2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим та притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП із накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Цією ж постановою стягнено судовий збір, -
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду як незаконну, необґрунтовану, постановлену з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, провадження по справі закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вважає, що суд не з'ясував усіх фактичних обставин справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним у справі доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення справи. Апелянт посилається на суперечності у доказах. Вказує на те, що працівниками поліції не дотримано вимог чинного законодавства щодо фіксації обставин ДТП, що залишилось поза увагою суду першої інстанції. Стверджує, що зіткнення транспортних засобів відбулось внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 ПДР України, який перетнув подвійну суцільну лінію розмітки. Апелянт наголошує на тому, що зі схеми ДТП чітко вбачається, що зіткнення відбулось ще до перетину ним горизонтальної лінії розмітки, що розділяє смуги попутних напрямків, що, на думку апелянта, свідчить про дотримання ним п. 10.3 ПДР України. Наголошує на тому, що схема місця ДТП не відображає ширину смуги дорожнього руху. Вказує на безпідставне відхилення суду показів одних свідків, та неврахування у повній мірі пояснення інших, без належного мотивування у чому саме їх пояснення незрозумілі та непослідовні. На думку апелянта, суд першої інстанції не мав законних підстав посилатися на письмові показання свідка ОСОБА_3 , який в супереч ст. 256 КУпАП не зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення. Вказує на безпідставне не долучення працівниками поліції до протокол пояснень очевидців ДТП - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вважає, що суд безпідставно відхилив докази, що спростовують його вину. Стверджує, що маневр перестроювання він розпочав у той час, коли попутні смуги дорожнього руху розділяла переривчаста лінія 1.6, а не суцільна 1.1. На думку апелянта, є недоведеним факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 29.08.2020 року о 22-15 год. на автодорозі Н-09 Мукачево-Львів, керуючи транспортним засобом марки «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 у порушення п. 10.3 ПДР України, при перестроюванні, не надав перевагу в русі транспортному засобу марки «BMW 18», д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі руху, на яку він мав намір перестроїтися, та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП. ОСОБА_2 , роз'яснені права, передбачені ст. 269 КУпАП. Захисникам Драпаку О.І. та Микитюку Р.В., ОСОБА_6 роз'яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП.
Апелянтом заявлене клопотання про допит свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яке задоволено.
Сторонами заявлено клопотання про долучення до матеріалів провадження фотознімків (кількість 9 фото), яке задоволено.
Під час апеляційного розгляду:
- Таборський М.-Я.З та його захисники підтримали доводи апеляційної скарги, просили провадження по справі закрити, оскільки вважали, що ДТП сталось з вини іншого водія - ОСОБА_2 ;
- ОСОБА_2 та його захисник Микитюк Р.В. заперечували проти доводів апеляційної скарги апелянта, просили постанову суду залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, постанову місцевого суду - без змін, з наступних підстав.
При вирішенні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд приймає до уваги, що згідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність особи, яка доведена достатніми та беззаперечними доказами.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №500750 від 29.08.2020 року, ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог Правил дорожнього руху України, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди, а саме, п. 10.3, яким передбачено, що у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Відповідно до даних до протоколу про адміністративне правопорушення, схеми місця ДТП, пояснень учасників ДТП та свідків, вбачається, що зіткнення транспортних засобів марки «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та «BMW 18», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , відбулось на автошляху «Н-09 Мукачево-Львів» на дорозі із двома смугами для руху в одному напрямку для автомобілів, які стали учасниками даної дорожньо-транспортної пригоди.
З дослідженої схеми місця ДТП, яка була складена безпосередньо на місці ДТП в присутності водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підписана учасниками пригоди без зауважень та доповнень, а тому вважається такою, що відповідає фактичним обставинам події, встановлено, що в місці зіткнення є наявність зовнішнього освітлення проїжджої частини в темний час доби, наявність горизонтальної розмітки проїжджої частини та наявність горизонтальної розмітки на пішохідному переході (а.п. 2).
Зі схеми ДТП також вбачається розмітка дороги, розташування транспортних засобів після зіткнення, місце зіткнення транспортних засобів та опис пошкоджень автомобілів.
Як вбачається із пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , отриманих працівниками поліції одразу після ДТП, він рухався на транспортному засобі марки «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 по автодорозі між селом Ямниця та містом Галич по головній дорозі, та мав на меті змінити напрямок руху з правої смугу дорожнього руху в ліву, проте після початку вказаного маневру, транспортний засіб марки «BMW 18», д.н.з. НОМЕР_2 , перетнувши подвійну смугу дорожньої розмітки, здійснив удар у переднє крило його транспортного засобу (а.п. 3).
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що були свідками події, що сталась 29.08.2020 року, стверджували, що водієм транспортному засобу марки «BMW I8» був чоловік віком 40-47 років, що їхав разом з дитиною - хлопчиком віком 10-13 років (а.п. 4-5).
Свідок ОСОБА_3 у своїх поясненнях від 29.08.2020 року, що рухався у транспортному засобі марки «BMW I8» на пасажирському сидінні вказує на те, що джип виїхав на полосу руху їх транспортного засобу, внаслідок чого відбувся удар в бік їх автомобіля, після цього їх транспортний засіб несло близько 100 метрів (а.п. 6).
Свідок ОСОБА_4 в своїх поясненнях від 29.08.2020 року пояснив, що очікуючи таксі біля сервісу (автосервіс) у селі Ямниця, він бачив як водій транспортного засобу марки «BMW 18», стояв на зустрічній смузі, потім на великій швидкості перетнув суцільну подвійну смугу дорожньої розмітки. В напрямку вказаного автомобіля, автомобіль марки «Toyota» включив лівий поворот з метою перестроювання з правого крайнього ряду в лівий, і відбулось зіткнення (а.п. 7).
Водій ОСОБА_2 пояснив, що 29.08.2020 року він рухався на своєму транспортному засобі марки «BMW 18» д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись в бік міста Галич по лівій смузі дороги, що має для кожного напрямку руху окремі проїзні частини. Транспортний засіб марки «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 , під час його випередження, виїхав на смугу руху, де рухався його транспортний засіб, не надавши йому перевагу, оскільки транспортний засіб марки «Toyota», не мав права пересікати суцільну лінію дорожньої розмітки, чим пошкодив бік його автомобіля (а.п. 8).
Свідок ОСОБА_9 пояснив, що він був очевидцем зіткнення двох транспортних засобів «Toyota» та «BMW 18», його автомобіль рухався по автодорозі села Ямниця в бік міста Галич, де попереду нього рухались два транспортні засоби. В момент коли транспортні засоби зрівнялись, автомобіль марки «Toyota», зробив маневр повороту ліворуч, вдаривши автомобіль марки «BMW 18» (а.п. 9).
Свідок ОСОБА_10 одразу після вчинення ДТП, пояснив, що він став свідком зіткнення двох транспортних засобів «Toyota» та «BMW 18», що відбулась на автодорозі Н-09. Він був пасажиром в транспортному засобі, що рухався позаду цих двох автомобілів в момент, коли автомобіль марки «Toyota», рухаючись у правій смузі, здійснив зіткнення з автомобілем марки «BMW 18», який рухався по лівій смузі, показника повороту увімкнуто не було, в наслідок чого автомобіль марки «BMW 18» отримав удар у правий бік і його закрутило на дорозі (а.п. 10).
В суді апеляційної інстанції, як учасники ДТП, так й свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили надані ним пояснення в суді першої інстанції (а.п. 33-38).
З метою перевірки вказаних пояснень, під час апеляційного перегляду досліджено відеозапис, який долучений до матеріалів провадження (а.п. 30).
Вказаний запис містить фрагмент ділянки дороги у нічній час, - автошлях, що має 4 смуги руху, по 2 смуги у кожному напрямку, які розділені між собою дорожньою розміткою. Вбачається як в кадрі на 00:00:12 годині, з'являється транспортний засіб (по типу кузова зовнішньо схожий на транспортний засіб марки «BMW 18»), що рухається заднім ходом в крайній лівій смузі для руху в зустрічному напрямку ближче до краю проїжджої частини, ввімкнувши аварійну світлову сигналізацію, де у подальшому зупиняється, чекає декілька секунд та увімкнувши показник правового повороту повністю пересікає розмітку дороги та виїжджає на праву смугу руху, зайнявши ліву смугу з двох смуг попутного напрямку ближче до дорожньої розмітки, тобто транспортний засіб повністю перестроївся (час 00:01:09). Також на відеозаписі зафіксований кадр (час 00:01:05), де з'являється транспортний засіб (по типу кузова зовнішньо схожий на транспортний засіб марки «Toyota 4Runner»), що рухається у правій смузі руху по смузі, ближчої до краю проїжджої частини.
Під час апеляційного перегляду, водій ОСОБА_1 підтвердив, що дійсно на вказаному відеозаписі зафіксовано рух його транспортного засобу перед ДТП, та рух транспортного засобу марки «BMW 18», що порушує ПДР України, перетинаючи суцільну лінію дорожньої розмітки та рухається заднім ходом по смузі, призначеній для руху у зустрічному напрямку.
Водій ОСОБА_2 не заперечував того факту, що ділянка проїжджої частини, яка зафіксована на відеозаписі, зовні схожа на аналогічну тій, де відбулась ДТП, проте має сумніви в частині того, що транспортний засіб, що з'являється на кадрі з 00:00:12 по 00:01:09, є саме його транспортним засобом.
Незважаючи на те, що суд першої інстанції критично оцінив вказаний відеозапис, вважаю його належним та допустимим доказом по справі, виходячи зі схеми ДТП (а.п. 2), пояснень учасників ДТП наданих ними як під час апеляційного перегляду, так й одразу після події, пояснень свідків щодо кількості смуг на проїжджої частини, наявності дорожньої розмітки, так й того факту, що водій транспортного засобу марки «BMW 18», перетнув лінію дорожньої розмітки.
Будь-яких підстав недовіряти поясненням водія ОСОБА_1 наданих ним в суді апеляційної інстанції під час перегляду відеозапису, в частині того, що в кадрі відеозапису зафіксований саме його транспортний засіб та рух його автомобіля по смузі, по який він рухався до початку ДТП, не вбачаю, оскільки не встановлено таких обставин, які ставили б під сумнів його показання саме в частині аналізу змісту відеозапису.
Також, враховую й те, що у своїх поясненнях водій ОСОБА_2 не заперечував того факту, що він змінював свій напрямок руху, а саме виїжджав з одній смузі руху на іншу, в тому числі й на зустрічну смугу руху.
Під час апеляційного перегляду, сторони не заперечували, що відеокамера з якої відтворювався відеозапис, що був предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, знаходиться на відстані не менше 20-25 м від місця зіткнення транспортних засобів, що у сукупності з іншими доказами по справі, доводить факт руху транспортного засобу марки «BMW 18» як мінімум за 25 метрів до зіткнення в лівій смузі руху, та, відповідно, спростовує пояснення свідків про те, що ДТП відбулась в момент перетину автомобілем марки «BMW 18» суцільної лінії дорожньої розмітки.
Таким чином доходжу висновку. що ДТП відбулась саме внаслідок невиконання ПДР України водієм ОСОБА_1 під час зміни ним напрямку руху з правої смугу дорожнього руху на ліву смугу.
Під час апеляційного розгляду сторонами надані фотознімки з місця ДТП (кількість 9 фото), які долучені до матеріалів провадження.
Аналізуючи зміст вказаних фотознімків, у сукупності як з поясненнями учасників ДТП, так й зі змістом відеозапису, схеми ДТП, доходжу висновку про те, що пояснення водія ОСОБА_2 щодо розвитку події ДТП є правдивими, а пояснення ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються як сукупністю дослідженних доказів, так й характером та локалізацією механічних ушкоджень на двох транспортних засобах та їх взаємним розташуванням після ДТП.
Крім того, пояснення ОСОБА_1 щодо розвитку події ДТП, також спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які наголошували на тому, що під час ДТП водій автомобіля марки «Toyota 4Runner» почав перестроюватись з правої смуги в ліву, після чого й відбулось зіткнення (а.п. 9, 10).
Вважаю пояснення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 такими, що відповідають встановленим обставинам події, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами по справі, які покладені в основу винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ДТП.
Відсутні будь-які сумніви щодо упередженості та зацікавленості цих свідків у результаті розгляду справи.
Твердження ОСОБА_1 про порушення водієм ОСОБА_2 правил перетину розмітки дорожньої дороги, не суперечить змісту відеозапису, але в даному судовому засіданні не перевіряється, оскільки не є предметом розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , виходячи з вимог діючого законодавства про те, що розгляд справи відбувається виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення (а.п. 1).
Встановлення факту наявності чи відсутності в діях водія ОСОБА_2 порушень Правил дорожнього руху в частині перетину ним подвійної суцільної лінії розмітки, про що наголошував апелянт в апеляційній скарзі, можливо виключно у разі складання компетентними органами протоколу щодо нього, з подальшим його направлення на розгляд суду.
Разом з тим, зміст відеозапису поза розумним сумнівом доводить факт руху транспортного засобу марки «BMW 18» перед ДТП в лівій смузі руху.
Цим відеозаписом також спростовуються твердження водія ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо розташування транспортного засобу марки «BMW 18» під час ДТП, та спростовують їх твердження, що під час ДТП транспортний засіб марки «BMW 18» перетнув суцільну смугу дорожньої розмітки та відразу відбулось зіткнення.
Учасники події підтвердили, що відеокамера, запис з якої досліджено під час апеляційного перегляду, знаходиться на відстані не менше 25 метрів від місця зіткнення, а тому вказаний факт надає можливість критично відноситись до пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо обставин зіткнення транспортних засобів.
Виходячи зі змісту ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються: 1) протоколом про адміністративне правопорушення, 2) поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; 3) поясненнями потерпілих; 4) поясненнями свідків, 5) висновком експерта; 6) речовими доказами; 7) показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками; 8) працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками; 9) працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів; 10) актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу; 11) протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, з наведеного вбачається, що механізмів, які можуть бути використані учасниками судових проваджень задля обстоювання своїх інтересів є різні, зокрема й можливістю подання електронних доказів у вигляді відеозапису.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, який наголошував на тому, що на підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд може застосувати будь-який доказ, навіть якщо це недостатньо врегульовано національним законодавством, адже використання таких доказів не суперечить вимогам справедливості.
Суд першої інстанції, відхиляючи вказаний відеозапис як доказ, мотивував свої висновки тим, що з наданого відеозапису неможливо встановити час та місце події, тобто, фактично пославшись на те, що вказаний доказ не має необхідних для встановлення належності й допустимості реквізитів, проте, під час апеляційного перегляду справи, а саме перегляду вказаного відеозапису, суперечок щодо цього не виникло в жодного з учасників процесу.
Неможливість установити дату та час відеозйомки, впливає на визнання чи невизнання доказу допустимим, проте ця обставина, за відсутності заперечень сторін, та за умови узгодження з іншими доказами по справі, в даному конкретному випадку, не викликає сумнівів у дійсність відображених на відеозаписі обставин, які передували події, викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №500750.
Враховуючи приписи ст. 252 КУпАП, в частині того, що оцінка доказів - це прерогатива суду, та відбувається за внутрішнім переконанням судді, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, доходжу висновку, що зазначений відеозапис, як доказ, у підсумку, переважив усі аргументи як учасників події, так й свідків, пояснення яких носили суперечливий характер.
Отже, оцінюючи відеозапис як доказ, в сукупності з поясненнями водіїв, свідків та схеми ДТП, доходжу висновку, що вони доповнюють один одного з достатнім взаємозв'язком між собою, та свідчить про те, що подія дорожньо-транспортної пригоди відбулась саме у такий спосіб, як це вказано у протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, інші доводи, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі, зокрема в частині того, що схема місця ДТП не відображає ширину смуги дорожнього руху, не впливає суть пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, за умови доведення факту, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 закінчив маневр перестроювання на іншу смугу руху, ще до моменту зіткнення, що підтверджується наявними механічними пошкодженнями обох транспортних засобів.
Будь-яких зауважень та заперечень щодо схеми ДТП від учасників ДТП під час ознайомлення з її змістом, не надходило.
Вина ОСОБА_1 , у вчиненні даного правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема відеозаписом, зміст якого не викликає сумнів, а тому інші доводи апеляційної скарги повністю спростовуються аналізом, який наведено вище.
Таким чином доходжу висновку, що наданими матеріалами поза всяким розумним сумнівом доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, внаслідок порушення ним п. 10.3 ПДР України, оскільки він, керуючи транспортним засобом марки «Toyota 4Runner», та маючи намір перестроїтись на іншу смугу руху, не надав дорогу транспортному засобу марки «BMW 18», під керуванням ОСОБА_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку ОСОБА_1 мав намір перестроїтися, що стало причиною ДТП, та спричинило пошкодження транспортних засобів.
Незважаючи на невизнання своєї вини особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , сукупністю доказів по справі, поза розумним сумнівом доведено, що він порушив п. 10.3 ПДР України, чи вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладено судом першої інстанції у межах, установлених цим Кодексом.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, так само як і порушення вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, підстави для скасування постанови судді місцевого суду і закриття провадження, як про це наголошує апелянт - відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 245, 251, 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06.10.2020 року щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Повзло