Справа № 344/14422/20
Провадження № 11-сс/4808/267/20
Категорія ст. 181 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
04 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово,
за участю прокурора ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_7 ,
Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Мотивує вимоги апеляційної скарги тим, що ризики переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні не існують, попередня поведінка ОСОБА_8 свідчить про інше. Зазначає, що підозрюваний завжди вчасно з'являвся на виклики як органу досудового розслідування, так і суду. Вказує, що стороною обвинувачення не доведено належним чином причетність ОСОБА_8 до вчиненого злочину. Пояснює, що в своєму клопотанні в обґрунтування підозри слідчий посилається на матеріали негласних (слідчих) розшукових дій, які не були пред'явлені стороні захисту під час обрання запобіжного заходу, висновками експертиз, які лише встановлюють, що 01 вересня 2020 року предмети, схожі на зброю та боєприпаси, є дійсно зброєю та боєприпасами, протоколом обшуку приміщення за адресою - АДРЕСА_1 , під час якого була вилучена вказана зброя, однак окрім показань свідка ОСОБА_10 немає жодного доказу відношення ОСОБА_8 до вчиненого злочину. Стверджує, що оскільки підозрюваний не має відношення до зазначеної події злочину, в нього немає необхідності впливати на відповідних осіб. Зауважує, що ОСОБА_8 офіційно працює, є директором ТОВ «ТЕПЛОЕКОСЕРВІС», яке займається лісництвом та лісозаготівлею, у нього на утриманні знаходиться дві неповнолітні дитини. Вважає, що ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_8 є особою соціальною, не схильною до вчинення кримінальних правопорушень. Зазначає, що цілодобовий домашній арешт в даному випадку ускладнить становище родини підозрюваного, оскільки це позбавить його можливості заробляти кошти і, в свою чергу, утримувати своїх дітей, а також може значно ускладнити роботу ТОВ «ТЕПЛОЕКОСЕРВІС», так як до повноважень директора входить підписання різного роду договорів, які необхідні для життєзабезпечення юридичної особи. На думку сторони захисту, відносно ОСОБА_8 не існує обґрунтованої підозри, немає жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, а тому є можливим застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу як особисте зобов'язання.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2020 року клопотання задоволено, застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на 36 днів до 02 грудня 2020 року включно та заборонено йому залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду, з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя мотивував прийняте рішення тим, що наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дають підстави дійти висновку, що органами досудового розслідування у вчиненні злочину обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 . Слідчий суддя враховував характеристику особи підозрюваного, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та його наслідки, наведені стороною обвинувачення ризики, виходячи з чого вважав, що застосування до підозрюваного цілодобового домашнього арешту здатне в повній мірі забезпечити дієвість даного кримінального провадження та при цьому якнайменше обтяжує права та свободи підозрюваного в рамках даного кримінального провадження. Слідчий суддя вважав, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Також слідчий суддя врахував в сукупності всі наявні обставини даного провадження і не зважав лише на суворість можливого покарання, а опирався також і на необхідність захисту суспільних інтересів, які незважаючи на презумпцію невинуватості, мають переважне значення, та констатував, що інших обставин, котрі давали б підстави для обрання м'якшого запобіжного заходу підозрюваному, або які не виправдовують таке обрання запобіжного заходу, як цілодобовий домашній в процесі судового розгляду не встановлено. Слідчий суддя врахував і превентивний характер такого запобіжного заходу та дійшов висновку, що інший, більш м'який запобіжний захід не виправдовує себе та не зможе в повній мірі гарантувати забезпечення досягнення цілей даного кримінального провадження, і не зможе запобігти встановленим судом ризикам, а тому з урахуванням вимог ст. 181 КПК України, підозрюваному необхідно обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. На переконання слідчого судді перебування під цілодобовим домашнім арештом забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання згаданих ризиків, даний запобіжний захід є співмірним і доцільним у даному кримінальному провадженні, а реалізація цього запобіжного заходу не позбавляє підозрюваного права під час перебування під домашнім арештом звернутися до слідчого чи прокурора про надання дозволу на залишення місця проживання у разі потреби.
Під час апеляційного розгляду:
- підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 просили задовольнити апеляційну скаргу;
- прокурор просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, також просив врахувати, що на розгляді в суді першої інстанції перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 190 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали клопотання, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Сторона захисту вважає, що до ОСОБА_8 можливо застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про необхідність застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу саме у вигляді домашнього арешту цілодобово, з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Так, в суді першої інстанції долученими до клопотання копіями доказів підтверджено обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, - носінні, зберіганні, придбанні та збуті вогнепальної зброї, бойових приписів без передбаченого законом дозволу, за попередньою змовою групою осіб, за обставин викладених у повідомленні про підозру (а.п. 3-4).
Суд апеляційної інстанції, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», N 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)» та те, що ч. 3 ст. 17 КПК України імперативно визначено, що підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку дійшов правильного висновку, що наявні у провадженні докази, свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Також, сукупність відомостей, які були встановлені під час розгляду клопотання, давали підстави слідчому судді дійти висновку, що в даному випадку мають місце ризики здійснити підозрюваним дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховуватися від органів досудового розслідування , незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших підозрюваних, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Висновок про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею зроблено в результаті аналізу сукупності даних про подію кримінального правопорушення, поведінку підозрюваного, відомостей, що характеризують його особу, інших обставин по кримінальному провадженню, оцінки доводів прокурора.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, яка по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для досудового розслідування подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Те, що ОСОБА_8 завжди вчасно з'являвся на виклики як органу досудового розслідування, так і суду, та не має відношення до зазначеної події злочину, а тому в нього немає необхідності впливати на відповідних осіб, суд апеляційної інстанції вважає обраною позицією захисту, оскільки такі доводи не спростовують сукупність відомостей, якими доведено наявність відповідних ризиків.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі та полягає у забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, які згідно з ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, санкцією передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Із змісту ухвали слідчого судді вбачається, що сторона обвинувачення навела переконливі доводи того, що більш м'який запобіжний захід ніж у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 буде недостатнім та не забезпечить запобігання відповідним ризикам.
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в повній мірі взяв до уваги відомості, що були в матеріалах клопотання відносно особи підозрюваного, та правильно оцінюючи їх, також в сукупності з іншими доказами, які підтверджували заявлені слідчим ризики, зробив висновок по вирішенню клопотання.
Слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , які були встановлені з матеріалів клопотання, на які посилається сторона захисту в апеляційній скарзі, зокрема про те, що він є директором ТОВ «ТЕПЛОЕКОСЕРВІС» (а.п. 21-23), у нього на утриманні знаходиться дві неповнолітні дитини (а.п. 24, 25).
Жодних обмежень щодо занять, зустрічей, телефонних розмов, користування інтернетом чи іншими засобами зв'язку тощо для особи, яка перебуває під домашнім арештом, законодавством не встановлено, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт цілодобово не унеможливлює зайняття ОСОБА_8 діяльністю, пов'язаною з ТОВ «ТЕПЛОЕКОСЕРВІС», відповідно, утримання сім'ї.
Подана під час апеляційного розгляду характеристика ОСОБА_8 по місцю проживання не характеризує його ні негативно, ні позитивно в порівнянні із іншими особами, а тому сама по собі не може впливати на висновки суду в частині обрання виду запобіжного заходу.
Суд апеляційної інстанції враховує також, що на розгляді в суді першої інстанції перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 190 КК України, що сторона захисту не заперечувала.
На думку суду апеляційної інстанції, за встановлених під час розгляду клопотання слідчого обставин слідчий суддя правильно дійшов висновку, що підозрюваний ОСОБА_8 не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків у разі застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово.
З огляду на необхідність обрання запобіжного заходу, обумовленого підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, його обставини, наявні ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, недоведення стороною обвинувачення того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти цим ризикам, інші обставини, які враховуються згідно з ст. 178 КПК України, слідчий суддя мав всі підстави для висновку про необхідність застосування запобіжного заходу саме у вигляді домашнього арешту.
Перевіривши доводи сторони захисту, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу, яке не порушує прав обвинуваченого, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
На даний час підстав для обрання щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу суд апеляційної інстанції не вбачає, що не перешкоджає у подальшому прийняття такого рішення в порядку, передбаченому КПК України.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 12, 27, 176-178, 181, 182, 183, 194, 376, 404, 407, 419, 422 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово відносно підозрюваного ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5