Провадження № 22-ц/803/9298/20 Справа № 210/4808/20 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
04 листопада 2020 року м.Кривий Ріг
Справа № 210/4808/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.,
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріаламиапеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв Ігор Григорович, та відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 вересня 2020 року, яке постановлено суддею Чайкіною О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 17 вересня 2020 року,-
У серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв І.Г., звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про стягнення компенсації за моральну шкоду, заподіяну внаслідок ушкодження здоров'я під час виконання ним трудових обов'язків.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він, працюючи у відповідача в шкідливих умовах праці, отримав професійне захворювання, у зв'язку із чим, висновком МСЕК від 12.07.2006 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 35 % з 10 липня 2006 року до 01 серпня 2007 року, з наступним переоглядом 01.07.2007 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи.
При повторному переогляді, 10.08.2009 року позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 35 % з 01 серпня 2009 року та визнано людиною з інвалідністю третьої групи, безстроково.
Вважає, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням йому причинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача та підлягає відшкодуванню ним, а тому просив суд стягнути на його користь моральну шкоду з відповідача у розмірі 165 305,00 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 70 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судові витрати у розмірі 840,80 грн.
В решті позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв І.Г., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити його розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати професійної працездатності позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування, не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок отриманого професійного захворювання, втратив 35 % професійної працездатності безстроково, його визнано особою з інвалідністю третьої групи, позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, свої наміри в професійній сфері, змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя, навіть при пересуванні та виконанні робіт по господарству позивач систематично відчуває біль у грудній клітині, періодичний біль в області серця, його турбує задишка, головний біль, сухий кашель, загальна слабкість, втома, шум в вухах, зниження функції слуху, на теперішній час стан його здоров'я не відновлений, негативні зміни у його житті довготривалі.
При цьому, наводить в апеляційній скарзі, як приклад, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності.
Також, на постанову Верховного Суду від 14 листопада 2019 року справі № 522/3388/18, якою визнано розумним, виваженим та справедливим грошове відшкодування моральної шкоди у сумі 233 000 грн., яке стягнуто з відповідача-роботодавця на користь позивача за умови втрати ним 75% професійної працездатності.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ'єктивне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
Вважає, що судом не враховано, що відповідач не є правонаступником ДП «Рудоуправління імені Кірова», яке припинено без правонаступництва в 2011 році, тому не має нести відповідальність за шкоду здоров'ю, що спричинена позивачу під час його роботи підземним машиністом електровоза в «Рудоуправлінні імені Кірова» ВО Кривбасруда»
Вказує, що стягнута сума не співмірна з часом роботи позивача в РУ імені Кірова по відношенню до іншого професійного маршруту. Загальний стаж роботи позивача в шкідливих умовах праці становить 12 років 08 місяців, зокрема в РУ імені Кірова позивач працював 1 рік 04 місяці, тобто 10% від загального стажу в умовах впливу шкідливих факторів.
Вказує, що стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі без врахування засад розумності, виваженості й справедливості.
Вважає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами.
Відзиви на апеляційні скарги не надходили.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 17.06.1976 року по 31.10.1976 року та з 23.12.1978 року по 12.12.1979 року працював на шахті №1 ім. Артема РУ ім Кірова ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», виконував роботи, які відповідно до даних санітарно-гігієнічної характеристики умов праці Інгулецької райСЕС №2/2-215 від 27.02.2006 р., характеризувалися впливом виробничого пилу, концентрація якого, в повітрі робочої зони, перевищувала гранично допустимі концентрації (надалі - ГДК) ( а.с. 08-10).
Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 22.05.2006 року, ОСОБА_1 Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини встановлено професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої - другої ст. (пиловий бронхіт першої - другої ст., емфізема легень першої ст.) ЛН першого ст. (а.с.18).
Відповідно до п. 17 акту розслідування хронічного професійного захворювання від 22.05.2006 року, причиною виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1 є тривала робота (06.76-10.76;12.78-06.80; 09.83-07.84; 23.09.96-31.10.96; 96- теп.час.) в умовах впливу виробничого пилу, концентрація якого, в повітрі робочої зони, перевищує ГДК.
Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 22.05.2006 року, ОСОБА_1 працюючи слюсарем черговим та по ремонту обладнання (11.96 - теп. час) на РЗФ-2 ВАТ «ПГЗК», внаслідок недосконалості технологічних процесів і конструктивних недоліків обладнання, піддавався впливу виробничого пилу, концентрація якого, в повітрі робочої зони, перевищує ГДК. У попередніх професіях свого виробничого стажу в РУ імені Кірова підземним машиністом електровоза, на ІнГЗК підземним машиністом електровоза та у ВАТ «Кривбасрудоремонт» слюсарем-монтажником і слюсарем по ремонту технологічного обладнання, піддавався впливу виробничого пилу, концентрація якого, в повітрі робочої зони, перевищує ГДК.
Висновком МСЕК від 12.07.2006 року позивачу первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 35 % з 10 липня 2006 року до 01 серпня 2007 року, з наступним переоглядом 01.07.2007 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи.
При повторному переогляді, 10.08.2009 року позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 35 % з 01 серпня 2009 року та визнано людиною з інвалідністю третьої групи, безстроково.
Пунктом 19 вищевказаного Акту осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці, визнано адміністрацію РУ імені Кірова, ІнГЗК, ВАТ «Кривбарудоремонт» та РЗФ-2 ВАТ «ПГЗК». Порушення вимог ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст. 153 КЗпП України.
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позивачем позовних вимог та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки, професійні захворювання, отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і воно пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, ст. 173 КЗпП, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, однак не погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 22.05.2006 року, причиною виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1 є тривала робота (06.76-10.76;12.78-06.80; 09.83-07.84; 23.09.96-31.10.96; 96- теп.час.) в умовах впливу виробничого пилу, концентрація якого, в повітрі робочої зони, перевищує ГДК.
Отже, роботодавець Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником РУ ім. Кірова, оскільки ДП «Рудоуправління імені Кірова» було ліквідовано, колегія суддів не бере до уваги, оскільки наказом Державного комітету промислової політики України №20 від 22 січня 2001 року та Статутом №613-139 визначено, що Державне підприємство «Рудоуправління ім. Кірова» є правонаступником всіх майнових та немайнових прав і обов'язків Дочірнього підприємства «Державне рудоуправління ім. Кірова» та згідно з п.п. 1.1. - 2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19.04.2001р. «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», зокрема, шахта ім. Артема, на якій позивач працював, було передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".
01.07.1975 року промислове об'єднання «Кривбасруда» (згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 18.04.1975 року за №194 та наказом по Мінчормету СРСР від 12.06.1975 року за №430) реорганізовано у Виробниче об'єднання, до складу якого увійшли всі Рудоуправління на правах виробничих структурних одиниць.
Станом на 01.01.1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 Рудоуправлінь. Рудоуправління «Інгулець» наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 01.09.1977 року передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату.
01.01.1988 року на виконання наказів Мінчормету СРСР від 16.11.1987 року за №1015 і ГПО «Южруда» від 13.10.1987 року за №2 на базі Рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз'їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три Виробничі одиниці: РУ ім. Леніна, РУ ім. ХХ партз'їзду, РУ ім. Дзержинського.
Так, у 1989 році Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою - Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України.
Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22.02.1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром.
28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне Рудоуправління імені Кірова.
30.03.2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30.03.2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов'язки щодо розгляду питань, пов'язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат.
Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19.04.2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01.04.2001 року.
П.п 3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державногогірничо-металургійногокомбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова станом на 01.05.2001 року, які передаються до Криворізького державногогірничо-металургійногокомбінату «Криворіжсталь».
Відповідно до Додатку № 1 до Наказу № 165 від 19.04.2001 року «Укрупнений перелік об'єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державногогірничо-металургійногокомбінату «Криворіжсталь», шахта «Північна», на якій працював позивач на момент отримання ним професійного захворювання, відійшла до Криворізького державногогірничо-металургійногокомбінату «Криворіжсталь».
Згідно ст.37 ЦК України, в редакції 1963 року, при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов'язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов'язки) переходять до останньої.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону СРСР «Про державне підприємство (об'єднання)» (в редакції, що діяла станом на 09.01.1990 року) об'єднання, незалежно від територіального розташування структурних одиниць і самостійних підприємств, що входять до його складу, функціонує як єдиний виробничо-господарський комплекс, забезпечує органічне поєднання інтересів розвитку галузей і територій. Воно здійснює свою діяльність на основі єдиного плану і балансу.
Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов'язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником РУ імені Кірова та особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу.
Спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні.
Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійні захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що стягнута сума не співмірна з часом роботи позивача в РУ імені Кірова по відношенню до іншого професійного маршруту, оскільки загальний стаж роботи позивача в шкідливих умовах праці становить 12 років 08 місяців, зокрема на РУ імені Кірова позивач працював 1 рік 04 місяці, тобто 10% від загального стажу в умовах впливу шкідливих факторів, що підтверджується Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 22.05.2006 року.
Виходячи з цих обставин та, враховуючи те, що позивач працював в шкідливих умовах праці в РУ імені Кірова , правонаступником якого є відповідач тільки 1 рік 04 місяці, що зазначено у Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22.05.2006 року, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, тяжкість наслідків отриманих професійних захворювань, наявність фізичних страждань позивача, що в свою чергу викликають моральні страждання вважає, що розмір моральної шкоди визначений без повного урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Тому колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, щодо незгоди з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, оскільки він не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та є необґрунтованим.
Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, на теперішній час, втратив професійну працездатність у загальному розмірі 35 % та його визнано особою з інвалідністю третьої групи. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров'я не спостерігається, а враховуючи, встановлення ступеню втрати професійної працездатності та інвалідністю третьої групи безстроково,взагалі можливість такого відновлення.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів виключно на підприємстві відповідача, впродовж 1 року 04 місяців, що потягло втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності та визнання позивача особою з інвалідністю третьої групи, безстроково, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 70 000 грн. до 40 000 грн.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв Ігор Григорович - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 вересня 2020 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 70 000,00 гривень до 40 000,00 (сорок тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 04 листопада 2020 року.
Головуючий:
Судді: