Провадження № 22-ц/803/6998/20 Справа № 202/3633/20 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
04 листопада 2020 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець Лисенко Юрій Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2020 року, -
Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено (а.с.13-14).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на те, що ухвала судді 1 інстанції постановлена на підставі невідповідних висновків, є незаконною, необґрунтованою, а тому просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову (а.с. 37-40).
Правом на подання відзиву передбаченого ст.360 ЦПК України сторони не скористались.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу скасувати, справу направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суддя зазначив, що представлені заявником доводи не дають підстав вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Однак із вказаними висновками судді 1 інстанції колегія суддів погодитись не може.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України)
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Відповідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 зазначено, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
Так, в обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 посилається на те, що приватним виконавцем виконавчого округу в Дніпропетровській області Лисенко Ю.О. відкрито виконавче провадження № 61372194 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Хара Н.С. за реєстровим № 1115 від 17.01.2020 щодо звернення стягнення заборгованості за кредитним договором № 92501471000 від 13.01.2014, який укладений між ПАТ “ФК “Аланд” на підставі Договору відступлення прав вимоги № 02/10/2019-ФА, укладеного 02.10.2019 р. на користь відповідача.
Сума заборгованості складає 39686,69 грн. в тому числі прострочена заборгованість 29729,07 грн.; прострочена заборгованість за комісією 9141,72 грн.; прострочена заборгованість за процентами 815,90 грн.
04.03.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу в Дніпропетровській області Лисенко Ю.О. винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по ВП № 61372194.
З виділених матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою, предметом якої є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за реєстровим № 1115 вчинений приватним нотаріусом Хара Н.С. 17.01.2020 року щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором споживчого кредиту № 92501471000 від 13.01.2014 року на користь ТОВ “ФК “Аланд” на загальну суму 39686,69 грн.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що невжиття заходів для забезпечення позову у даній справі, а саме: не зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса у виконавчому провадженні на час розгляду позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, може призвести до незаконного стягнення при примусовому виконанні оскаржуваного виконавчого напису грошових коштів у позивача.
Зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, є видом забезпечення позову, який є співмірним із заявленими позовними вимогами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; має тимчасовий характер і діє до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Однак, суддя першої інстанції не врахував наведені норми процесуального права та конкретні обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали та направлення справи для подальшого розгляду до суду 1 інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та інш.
Враховуючи те, що суддя першої інстанції порушив норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду 1 інстанції.
При цьому, колегія зазначає, що самостійно вирішити питання щодо застосування заходів забезпечення позову, можливості немає, оскільки справа знаходиться в суді 1 інстанції, а в провадженні апеляційної інстанції перебували лише виділені матеріали.
Керуючись ст. ст. 259, 367,368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
0
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2020 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду 1 інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: