Провадження № 22-ц/803/7987/20 Справа № 212/2173/20 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
04 листопада 2020 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
відповідачі - ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 22 червня 2020 року, яке ухвалено суддею Борис О.Н. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 22 червня 2020 року, -
У березні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 31.07.2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір б/н, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 1500 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у Заяві.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла.
11.05.2018 року Банком направлено претензію кредитора до Другої криворізької державної нотаріальної контори та 05.09.2018 року отримано відповідь про те, що спадкоємцем померлої ОСОБА_2 , є відповідач ОСОБА_1 , який отримав свідоцтво про право на спадщину.
23.09.2019 року на адресу спадкоємця ОСОБА_1 було направлено лист - претензію, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги про сплату заборгованості, але ніяких дій не було виконано.
У зв'язку з наведеним вище позивач просив стягнути з ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором б/н від 31.07.2008 року в розмірі 8062 грн., та судові витрати по справі.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 22 червня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість спадкодавця за кредитним договором б/н від 31.07.2008 року в розмірі 1500 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 391 грн. 06 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати рішення в частині відмови, ухваливши в цій частині нове ршення про задоволення позовних вимог в цій частині, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що позичальник особистим підписом погодився з тим, що анкета - заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг складають між ним та позивачем договір надання банківських послуг. Позичальник після отримання кредитної карти здійснив дії щодо проведення їх активації, активно користувалась коштами, що підтверджує факт отримання кредитних карт та їх використання.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з спадкоємця не може бути стягнута сума, яка буде перевищувати кредитний ліміт в розмірі 1500 грн.
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 31.07.2008 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 1500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Сторони дійшли згоди, що базова відсоткова ставка по кредиту становить 3 % на місяць на залишок заборгованості. (а.с. 17)
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 10.11.2019 року, утворилась заборгованість у сумі 8062,68 грн., яка є заборгованістю за простроченим тілом кредиту.
17 серпня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» на адресу Другої Криворізької державної нотаріальної контори направлено претензію кредитора в порядку, передбаченому статтею 1281 ЦК України, про сплату заборгованості спадкодавця в розмірі 9476,07 грн. (а.с. 71).
12 вересня 2017 року завідуючою Другої Криворізької державної нотаріальної контори повідомлено Банк про заведення спадкової справи, та відсутність звернення спадкоємців до нотаріальної контори (а.с.73 зворот)
20 жовтня 2017 року до Другої Криворізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті сестри ОСОБА_2 звернувся її брат ОСОБА_1 . (а.с. 74)
28 березня 2018 року державним нотаріусом Другої Криворізької державної нотаріальної контори було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_2 на спадкове майно, яке складається з квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 85 зворот)
11 травня 2018 року Банком направлено претензію кредитора до Другої криворізької державної нотаріальної контори в порядку, передбаченому статтею 1281 ЦК України, про сплату заборгованості спадкодавця в розмірі 8062,68 грн. (а.с. 87)
10 липня 2018 року завідуючою Другої Криворізької державної нотаріальної контори, яке отримано Банком 05 вересня 2018 року було повідомлено ПАТ КБ «ПриватБанк» про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцю після смерті ОСОБА_2 та про повідомлення спадкоємця про виплату боргу у сумі 8062,68 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк». (а.с. 88)
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 31.07.2008 року ОСОБА_2 наявна заборгованість, яка станом на 10.11.2019 року, становила 8062,68 грн., яка є заборгованістю за тілом кредиту.
Згідно положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають такі правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки: штраф, пеня (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Із матеріалів справи вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернувся ОСОБА_1 та 28.03.2018 року йому було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом.
Таким чином, відповідач по справі прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , тому, відповідно до 1218 ЦК України, прийняв всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.
Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
Оскільки після смерті боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
У наведеній нормі права передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги. Ані зі змісту, ані з системного аналізу наведеного правила у зв'язку з іншими нормами ЦК України не має правових підстав зробити висновок, що такий спосіб захисту є єдино можливим.
Верховний Суд зробив висновок, що застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов'язку в натурі.
Тлумачення ж статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося.
Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 25 квітня 2018 року № 6-5552свп18.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Встановивши, що відповідач є спадкоємцем померлої ОСОБА_2 , оскільки звернувся з заявою про прийняття спадщини після її смерті та 28.03.2018 року йому було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 85 зворот), суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що банком дотримано процедуру звернення із вимогою до спадкоємців про стягнення кредитної заборгованості, що передбачено статтею 1282 ЦК України.
Однак колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту за Договором б/н від 31 липня 2008 року відповідно до кредитного ліміту в сумі 15000 грн.
При цьому колегія суддів не бере до уваги розрахунок позивача щодо розміру заборгованості відповідача ОСОБА_2 наданий до позовної заяви (а.с.10-16), оскільки вказаний розрахунок заборгованості проведено за період з 04.08.2008 року по 30.09.2019 року та сума заборгованості становить 8062 грн.
Визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, колегія суддів, враховуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором до суду апеляційної інстанції, який перевірено колегією суддів та колегія суддів вважає його вірним, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором б/н від 31.07.2008 року станом на 22 травня 2017 року, на день смерті ОСОБА_2 , яка становить 6 805грн. 96коп.
Колегія суддів зауважує на тому, що згідно з ч. 1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 31 липня 2008 року станом на 22 травня 2017 року, на день смерті ОСОБА_2 , становить 6 805грн. 96 коп. в межах вартості майна, одержаного у спадщину, відповідно до ч.1 ст. ст. 1282 ЦК України.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно від задоволених позовних вимог, по сплаті судового збору за подання позову до суду першої інстанції в розмірі 1774,36 грн. (а.с.1) та за подання апеляційної скарги у розмірі 2661,54 грн. (а.с.121), що в сумі становить 4435,90 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 червня 2020 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в межах вартості спадкового майна, заборгованість за кредитним договором б/н від 31 липня 2008 року, яка складається із тіла кредиту станом на 22 травня 2017 року в сумі 6805 (шість тисяч вісімсот п'ять) грн. 96 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 4435 (чотири тисячі чотириста тридцять п'ять) грн. 90 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 04 листопада 2020 року.
Головуючий:
Судді: