П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/148/20
Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Стас Л.В.,
суддів: Шеметенко Л.П., Джабурія О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області (далі - відповідач/скаржник), в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо відмови у встановленні статусу інваліда війни 2 групи та видачі посвідчення інваліда війни;
- зобов'язати встановити статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни
- встановити судовий контроль за виконання судового рішення.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач наголошував, що йому протиправно відмовлено у встановленні статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення, оскілки він брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони. Підтвердженням вказаного позивач вважає сам факт того, що на момент аварії, на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях до складу Цивільної оборони в обов'язковому порядку зараховувалось все працездатне населення (чоловіки віком від 16 до 60 років, жінки - 16 до 55 років).
Разом з тим, позивач долучив до матеріалів справи трудову книжку та Довідку №03-215 про перебування у вказаний період в трудових відносинах з «МЭнЭ «Главатомэнергострой» СССР «Южатоэнергострой» Управление строительства ЧАЭС на должности машиниста башенного крана».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області у встановленні ОСОБА_1 статусу інваліда війни 2 групи та видачі посвідчення інваліда війни, викладену в листі від 15 жовтня 2019 року №05-20-/2019.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін).
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
При цьому, скаржник вказує на те, що документи, які позивач долучив до заяви щодо набуття статусу інваліда війни, належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Належного документального підтвердження безпосередньої участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.
17 серпня 2020 року до П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, за яким позивач наголошує на тому, що трудова книжка, посвідчення серії НОМЕР_1 від 26 червня 2019 року та Довідка №03-215 про перебування у вказаний період в трудових відносинах з «МЭнЭ «Главатомэнергострой» СССР «Южатоэнергострой» Управление строительства ЧАЭС на должности машиниста башенного крана» є належними доказами того, що він брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС.
Окрім того, ОСОБА_1 наголосив на тому, що його представником було зроблено запит до Архіву і отримано Рішення, Виступи-звіти, Накази та інші документи, які підтверджують факт того, що він був залучений до Цивільної оборони під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Так, у додатку до Наказу №010 від 20 травня 1986 року начальника Цивільної оборони Української PCP на стор.1 цитую: «ПРИКАЗЫВАЮ: 1. Киевскому облисполкому совместно с заказчиком и генеральными подрядчиками строительства, а также соответствующими организациями надзора принять в эксплуатацию специальные комплексные пункты по перегрузке и дезактивации в районе населенных пунктов Дитятки, Старые Соколы, Диброва».
У Додатку Рішення звуженого засідання виконкому Київської обласної Ради народних депутатів від 04 травня 1986 року №8-е про введення в дію планів цивільної оборони зазначено на стор. 1, цитую: «В связи со сложной радиационной обстановкой на территории ряда районов области, возникшей в результате аварии на Чернобыльской АЭС, суженное заседание исполкома Киевского областного Совета народных депутатов решает:
С 12.00 05 мая 1986 года в Полесском, Иванковском, Бородянском, Макаровском, Чернобылъсъком районах области ввести в действие планы гражданской обороны во всех звеньях.»
Фактом підтвердження, що всі підприємства, радгоспи, колгоспи, організації, установи входили до складу Цивільної оборони є Рішення звуженого засідання виконкому Київської обласної Ради народних депутатів №11-с від 06 червня 1987 року «Про стан цивільної оборони в деяких містах і районах області»:
«Обязать начальников гражданской обороны городов и районов области, с учетом накопленного опыта работы органов гражданской обороны но ликвидации последствий аварии за ОСОБА_2 , обеспечивать в полном объеме проводимые мероприятия по гражданской обороне на уровне современных требований.
Потребовать от начальников гражданской обороны объектов /предприятий, совхозов, колхозов, организаций учреждений/ полного и безусловного выполнения мероприятий гражданской обороны. Обязать их отработать необходимую документацию, привести в порядок имеющиеся убежища и противорадиационные укрытия».
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалід II групи, захворювання якого пов'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
07 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області про встановлення йому статус інваліда війни 2 групи та видачі посвідчення інваліда війни встановленого зразку.
Відповідач на заяву відповів письмово листом від 15 жовтня 2019 року №05-20-/2019 у якому відмовив з підстав того, що надані документи не підтверджують факт залучення і виконання ним робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській ЧАЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони.
Не погоджуючись з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, належать до інвалідів війни.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що створення документів, на наявності яких наполягає відповідач, не залежить від волі позивача, адже позивач не є видавцем таких документів, у зв'язку з чим на нього не може бути покладений обов'язок доводити те, що від нього не залежить.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Частиною 2 ст.19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до п.2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно з пунктом 10 цього Положення "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Згідно ч.1 ст.10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 06 червня 1975 року №90, та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Судом першої інстанції встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків.
Зазначені обставини свідчать про те, що на позивача, як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Разом із тим, для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначений Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення особи до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, немає достатніх підстав для набуття такою особою статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10 травня 2018 року у справі №279/12162/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі №756/8323/16-а, від 10 жовтня 2019 року у справі №810/4584/18 та від 15 червня 2020 року у справі №822/225/18, від 14 серпня 2020 року у справі №620/3108/19.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції, що довідкою №03-215, як і іншими долученими до матеріалів справи документами, підтверджується факт того, що позивач приймав участь у складі Цивільної оборони підприємства в роботах по ліквідації наслідків аварії ЧорнобильськоїАЕС, з огляду на те, що відповідні відомості у вказаних документах відсутні, натомість вони містить дані виключно про те, що ОСОБА_1 дійсно з 29 квітня 1986 року по 04 травня 1986 року приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС.
Належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.
Вказані обставини залишені поза увагою судом першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 315, 317 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення на підставі неправильного застосування норм матеріального права.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно дост.139 КАС України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - скасувати.
Ухвалити у справі постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню до Верховного Суду не підлягає.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 05.11.2020 року.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Джабурія О.В. Шеметенко Л.П.