П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1825/20
Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2020р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії,-
У травні 2020р. ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ за №551/7 від 3.03.2020р. про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації у зв'язку із закінченням встановленого законом строку подачі скарги та зобов'язати розглянути заяву від 31.01.2020р., що зареєстрована 4.02.20202 р. за №Н-3369.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оскаржуваним наказом Мін'юст відмовив їй у розгляді її скарги, у зв'язку із закінченням встановленого законом строку її подачі.
Позивачка наполягає, що строк подачі скарги нею пропущено не було, у зв'язку із чим звернулась в суд із відповідним позовом.
Посилаючись на вказане просила позов задовольнити.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2020р. позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №551/7 від 3.03.2020р. про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації у зв'язку із закінченням встановленого законом строку подачі скарги.
Зобов'язано Міністерство юстиції України розглянути по суті заяву позивачки від 31.01.2020р., що зареєстрована в Мін'юсті 4.02.20202р. за №Н-3369.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь позивача судові витрати.
В апеляційній скарзі Міністерство юстиції України, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний наказ є дійсно протиправним, оскільки висновок комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації щодо порушення позивачем строку подання скарги на дії державного реєстратора ОСОБА_2 є помилковим.
Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 13.07.2019р. ОСОБА_1 відповідно до ЗУ "Про звернення громадян" звернулась із заявою до Міністерства юстиції України, в якій просила провести перевірку дій посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які видали довідку про відсутність зареєстрованих неповнолітніх осіб за адресою кв. АДРЕСА_1 , що потягло за собою протиправний продаж квартири та порушення прав її неповнолітнього сина.
Проте, Мін'юст своїм листом від 29.08.2019р. роз'яснило позивачці, що порушене нею питання у звернені щодо дій посадових осіб Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради стосовно видачі довідки про склад сім'ї не відноситься до компетенції Мін'юсту.
24.10.2019р. ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до Міністерства юстиції України на рішення державного реєстратора ОСОБА_2 про порушення встановленого порядку внесення у квітні 2018р. записів до Державного реєстру речових прав на кв. АДРЕСА_1 .
У скарзі позивачка зазначила, що про незаконні дії держреєстратора дізналася у вересні 2019р..
Однак, наказом Міністерства юстиції України від 17.01.2020р. їй було відмовлено у задоволенні скарги, у зв'язку із закінченням встановленого законом строку подачі скарги.
Підставою для винесення наказу став висновок від 2.12.2019р., відповідно до якого комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації встановлено, що з порушених питань у скарзі позивач вже зверталась до Мін'юсту з аналогічною скаргою від 13.07.2019р., відповідь на яку було надано 29.08.2019р., а тому комісія дійшла висновку про порушення встановленого строку для подачі скарг.
31.01.2020р. ОСОБА_1 звернулась із заявою до Міністерства юстиції України про внесення змін до наказу від 17.01.2020р., в якій просила викласти його в редакції про задоволення скарги, оскільки обставини встановлені під час його винесення не відповідають дійсності. ОСОБА_1 вважала, що заява від 13.01.2019р. та скарга від 24.10.2019р. є різними за змістом та зазначила, що про факти у скарзі дізналась лише у вересня 2019р. і не знала про них під час звернення до відповідача із заявою 13.07.2019р. відповідно до ЗУ "Про звернення громадян".
3.03.2020р. Міністерством юстиції України видано наказ за №551/7 про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації у зв'язку із закінченням встановленого законом строку подачі скарги.
В наказі зазначено, що оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Чекановським С.І. - 25.04.2018р., скарга позивачки датована - 31.01.2020р.. Також, встановлено, що позивачка вже зверталась із аналогічним питанням 13.07.2019р. та 24.10.2019р..
Перевіряючи правомірність оскаржуваного наказу Мін'юсту, з урахування підстав, за якими позивачка пов'язує його протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.37 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1.07.2004р. №1952-IV (надалі - Закон №1952-IV) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Згідно з абз.1 ч.3 ст.37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Положеннями ч.4,5 ст.37 Закону №1952-IV встановлено, що днем подання скарги вважається її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб і або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
За правилами п.1 ч. 6 ст.37 Закону №1952-IV, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги.
Приписами п.8 ч.8 ст.37 Закону №1952-IV підставою для відмови у задоволенні скарги є закінчення встановленого законом строку подачі скарги.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа, дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, до суб'єкта розгляду скарги, особою, яка вважає, що її права порушено, може бути подано скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України. При цьому, скаржником повинно бути дотримано вимоги Закону щодо строків подання скарги, що, в свою чергу, впливає на прийняття Міністерством юстиції України та його територіальними органами мотивованого рішення про відмову у задоволенні скарги або задоволення (повне чи часткове) скарги.
За загальним правилом строк звернення обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналася про рішення державного реєстратора.. При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
З матеріалів справи вбачається, що Мін'юст вважає, що на момент подачі заяви від 13.07.2019р. позивачці повинно було відомо про обставини, щодо дій державного виконавця, оскільки про порушення права власності на квартиру ОСОБА_1 могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав.
Проте, судова колегія вважає такі доводи помилковими, оскільки вказані звернення будь-яких посилань на дії державного реєстратора не містять, а отже таке твердження відповідача є лише припущенням.
Крім того, як правильно зазначає Мін'юст в апеляційній скарзі, згідно ч.1 та 2 ст.32 Закону №1952-IV інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом. Для фізичних та юридичних осіб інформація за об'єктом нерухомого майна та суб'єктом речового права надається в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи, або в паперовій формі.
Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів отримання ОСОБА_1 інформації з державного реєстру прав, яка, зокрема є платною, колегія суддів вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено в силу приписів ч.2 ст.77 КАС України, відповідності оскаржуваного наказу вимогам пп.3,5,6 ч.2 ст.2 КАС України.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про скасування наказу Мін'юсту з обов'язком повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 31.01.2020р.
Доводи викладені в апеляційній скарзі не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2020р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М.Градовський
Судді: А.В.Крусян
О.В.Яковлєв