05 листопада 2020 року Чернігів Справа № 620/3558/20
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Дослідне господарство «Івківці» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України» про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, викладену в листі від 10.07.2020 №Д-11001/0-559/0/94-20;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 05.06.2020 та прийняти рішення про надання дозволу малолітньому ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.
В обґрунтування позову зазначає, що відомості, наявні в Публічній кадастровій карті є офіційними, відкритими та загальнодоступними. Згідно відомостей, наявних в Публічній кадастровій карті, спірна земельна ділянка є вільною та не перебуває у чиїй-небудь власності або користуванні. Згідно даних тієї ж Публічної кадастрової карти поряд дійсно перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 7424183700:03:000:0626, площею 150,0506 га, з цільовим призначенням для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства (01.10), однак вказана земельна ділянка лише межує, але не накладається з тією ділянкою, щодо якої було подано заяву про приватизацію. Із зазначеного, на думку позивача, слідує, що місце розташування земельної ділянки, про приватизацію якої подано заяву, знаходиться за межами ділянки, що перебуває у користуванні юридичної особи. Таким чином відмова ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області не підтверджується, а навпаки спростовується офіційними відомостями Державного земельного кадастру, які оприлюднені через Публічну кадастрову карту, що є частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру, а тому така відмова не ґрунтується на вимогах закону та є безпідставною..
Ухвалою від 07.09.2020 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також встановлено відповідачу 15-дений строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов. Ухвалою суду від 29.09.2020 залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Дослідне господарство «Івківці» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України».
У строк, визначений судом, відповідачем подано відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що в ході розгляду заяви позивача Головним управлінням було встановлено, що земельна ділянка, зображена на графічному матеріалі, доданому до заяви про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою, розміщена на землях Державного підприємства «ДГ «Івківці», які перебувають в їх постійному користуванні для ведення сільського господарства на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЧН-000017, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 01.07.2003 за №392. Право постійного користування за ДП «ДГ «Івківці» не припинено. При цьому зазначає, що позивачем до заяви про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою не було додано погодження землекористувача на вилучення, як того вимагають положення частини шостої статті 118 ЗК України.
Також вказує, що на сьогодні Державний земельний кадастр містить інформацію про сформовані та зареєстровані земельні ділянки, відомості про які внесено на підставі документації із землеустрою відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Однак, існують земельні ділянки, право власності чи право постійного користування на які виникло до 2004 року та посвідчено державними актами на право приватної власності на землю, на право постійного користування землею без кадастрових номерів, та відповідно відомості про які не внесено до Державного земельного кадастру. Частина земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні ДП «ДГ «Івківці» внесені до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, зокрема і земельна ділянка з кадастровим номером 7424183700:03:000:0626 площею 150,0506 га, на яку вказує позивач. Проте процес інвентаризації земель сільськогосподарського призначення не завершено, а тому не всі земельні ділянки внесені до Державного земельного кадастру. Згідно Плану зовнішніх меж землекористування Державного акту на право постійного користування землею серії ЧН-000017 та графічного матеріалу доданого до заяви позивача, земельна ділянка знаходиться в межах земель, на які видано цей акт, тобто в межах земель, які перебувають в постійному користуванні ДП «ДГ «Івківці».
Таким чином, відповідач вважає, що при розгляді заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, Головне управління діяло в межах норм, що встановлені Земельним кодексом України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Позивачем подано відповідь на відзив на позов, в якому останній зазначає, що лист відповідача у відповідь на звернення ОСОБА_2 за змістом та формою не може вважатися відмовою у розумінні ч.7 ст.118 ЗК України. А отже, оскільки відповідач фактично не прийняв жодного рішення за заявою позивача, а надана відповідь не містить законних підстав для відмови, такі дії відповідача є протиправними.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Батьки малолітнього ОСОБА_2 , в його інтересах звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з письмовою заявою від 05.06.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області. До заяви додали викопіювання з публічної кадастрової карти з позначеним бажаного місця розташування земельної ділянки.
Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, розглянувши заяву листом від 10.07.2020 № Д-11001/0-559/0/94-20, відмовило ОСОБА_2 у наданні дозволу посилаючись на те, що вказана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП ДГ «Івківці» згідно державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧН №000017, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 01.07.2003.
Вважаючи такі дії ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області протиправними, позивач звернувся до суду за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ст.41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
У свою чергу правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовані Земельним кодексом України від 25.01.2001 №2768-III (далі - ЗК України).
Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
До земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) (ч.2 ст.22 ЗК України).
При цьому пунктом "а" ч. 3 ст.22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.
Пунктом "в" ч.3 ст.116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.
Згідно ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Частиною 4 ст.122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.
У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, таким органом є відповідач - ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області.
Згідно ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 ЗК України).
Перевірка таких звернень органами місцевого самоврядування відбувається виключно у межах приписів ч.7 ст.118 ЗК України, без надання додаткової документації.
З вищевказаних правових норм ЗК України убачається, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.
Виходячи з аналізу вищевказаних законодавчих положень у системному їх зв'язку, суд дійшов висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
При цьому про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України від 29.09.2015 №44-у/2015 "Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень ч.7 ст.118 Земельного кодексу України" (Справа №2-40/2015).
Так, правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (далі - Положення №333), зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521.
Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області.
Отже, положеннями вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.
Разом з тим, у даному випадку позивач звернувся до відповідача не зі зверненням, а з відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.
Отже, лист відповідача у відповідь на звернення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га за змістом та формою не може вважатись «відмовою» у розумінні частини 7 статті 118 ЗК України.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у справі №806/2208/17 (постанова від 11 квітня 2018 року).
Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у формі наказу свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом, тобто вчинив бездіяльність.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі 806/862/17.
За таких обставин та з урахуванням факту, що ЗК України передбачено механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови у цьому, а відповідач не мав права відмовляти позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність з підстав, не передбачених ЗК України у формі листа, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, викладену в листі від 10.07.2020 №Д-11001/0-559/0/94-20, та бездіяльність відповідача щодо неприйняття, у встановлений законом строк, наказу про надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву від 05.06.2020 та прийняти рішення про надання дозволу малолітньому ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.
Так, відповідно до п.4 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Також у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже, оскільки судом встановлено протиправну бездіяльність відповідача що виразилась у неприйнятті рішення щодо надання дозволу або відмову у його наданні, з урахуванням вказаних обставин, суд вважає, що наявні усі правові підстави для зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача та вирішити питання про надання або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, викладеного у формі законного та обґрунтованого розпорядчого індивідуального правового акту (наказу), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.
Згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Дослідне господарство «Івківці» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України» про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, викладену в листі від 10.07.2020 №Д-11001/0-559/0/94-20.
Зобов'язати Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача та вирішити питання про надання або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, викладеного у формі законного та обґрунтованого розпорядчого індивідуального правового акту (наказу), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (пр. Миру, 14,м. Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 39764881).
Третя особа: Державне підприємство «Дослідне господарство «Івківці» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України» (вул.Незалежності, 3-А, с.Івківці, Прилуцький район, Чернігівська область, 17580).
Повний текст рішення суду складено 05.11.2020.
Суддя Л.О. Житняк