Справа № 266/5548/20
Провадження№ 3/266/2153/20
05 листопада 2020 року м. Маріуполь Суддя Приморського районного суду м. Маріуполя Пантелєєв Дмитро Геннадійович, розглянувши матеріали, які надійшли з Приморського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП відповідно до довідки від 03.11.2020 року не встановлено, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.2 ст. 173-2 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ 023340 від 17.10.2020 року, ОСОБА_1 07.10.2020 року, близько 11 год. 30 хв., знаходився за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив відносно своєї матері ОСОБА_2 насильство сім'ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Також, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ 072482 від 22.10.2020 року, ОСОБА_1 22.10.2020 року, близько 10 год. 00 хв., прийшов до своєї матері ОСОБА_2 , щоб перевдягнутись, чим порушив вимоги термінового забороненого припису стосовно потерпілої АА №058824 від 17.10.2020 року, а саме: заборони у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою судді від 30.10.2020 року об'єднано справи про адміністративне правопорушення №266/5548/20 та №266/5549/20 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Отже, обставини неявки у судові засідання ОСОБА_1 , якому було відомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків.
За зазначених обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим, згідно зі ст.268 КУпАП, справа розглянута на підставі матеріалів, які маються у справі.
Факт адміністративних правопорушень підтверджується протоколами серії ВАБ 023340 від 17.10.2020 року, серії ВАБ 072482 від 22.10.2020 року, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 17.10.2020 року, поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , постановою Приморського районного суду м.Маріуполя від 16.06.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, тимчасовим забороненим приписом стосовно кривдника серія АА №058824 від 17.10.2020 року.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, тобто за умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частиною 2 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Абзацом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» визначено, що насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю. В абзаці 4 вищевказаної статті зазначено, що під психологічним насильством в сім'ї розуміється насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.
Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Обираючи правопорушнику вид стягнення, враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, представлені докази підтверджують факт вчинення ним адміністративного правопорушення.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зі ст. 17 КУпАП України, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не сплили.
Враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, дані про особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, щопом'якшують та обтяжують відповідальність, вважаю за необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт на строк сорок годин.
Згідно з вимогами ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 40-1, 173-2 ч. 1, 283, 284 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суддя -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП відповідно до довідки від 03.11.2020 року не встановлено, визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт на строк 40 (сорок) годин.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП відповідно до довідки від 03.11.2020 року не встановлено, на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн.40 коп. (рахунок UA908999980313141206000005055, банк отримувача коштів - Казначейство України, код банку 899998, отримувач коштів Маріуп. УК/Приморс. р-н/22030101, код класифікації доходів бюджету 22030101, ЄДРПОУ 37989721 ).
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Донецького апеляційного суду через Приморський районний суд міста Маріуполя.
Суддя Д.Г.Пантелєєв