Народицький районний суд Житомирської області
Справа № 712/5606/18
04 листопада 2020 року смт.Народичі
Суддя Народицького районного суду Житомирської області Дубовик П.В., розглянувши за-яву про самовідвід,
Публічне акціонерне товариство КБ „ Приват Банк " звернувся з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути заборгованість за кредитним договором.
03 листопада 2020 року за результатами автоматичного розподілу справ позовну заяву передано на розгляд судді Дубовику П.В.
04 листопада 2020 року головуючим у справі подано заяву про самовідвід судді з метою недопущення в майбутньому виникнення сумнівів у неупередженості та необ'єктивності головуючого судді під час розгляду зазначеної вище цивільної справи, оскільки відповідач у справі ОСОБА_1 є рідним братом чоловіка ОСОБА_2 , яка працює на посаді старшого секретаря канцелярії Народицького районного суду Житомирської області, і з яким остання перебуває у фактичному шлюбі.
Частиною 1 статті 36 ЦПК України визначено перелік підстав для відводу судді, а саме: суддя не може брати участі у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу) якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною 1 статті 39 ЦПК України визначено, що в разі наявності підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 ЦПК України, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Згідно частини 3 статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.06. у справі «Білуга проти України», від 28.10.98. у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
В свою чергу, у Рішенні по справі «П'єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) від 01.10.1982, заява № 8692/79, Європейський Суд з прав людини вказав (п.30): не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу. Вказаний висновок, що потім був підтриманий у наступних рішеннях Суду, зокрема, у справі «МакГоннелл проти Сполученого Королівства» (McGonnell v. the United Kingdom), заява № 28488/65, § 51, ECHR 2000, та Клейн та інші (Kleyn and Others), започаткував розмежуванням критеріїв неупередженості (безсторонності):
- суб'єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі;
- об'єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий та його склад відсутність будь яких сумнівів у його безсторонності.
Таким чином, судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумнів у його об'єктивності.
Визначаючи, чи є суд незалежним, ЄСПЛ звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд ЄСПЛ іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду («Белілос проти Швейцарії», «Очолан проти Туреччини»). ЄСПЛ застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянами права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілдт проти Данії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
У преамбулі «Бангалорських принципів поведінки суддів» йдеться про те, що «компетент-ність, незалежність і неупередженість судових органів має велике значення у питанні захисту прав людини, оскільки здійснення всіх інших прав цілком залежить від належного здійснення правосуддя».
У світлі прецедентної практики Суду об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. При цьому, суб'єктивна впевненість сторони в упередженості судді навіть за відсутності об'єктивних підстав для неї є чинником, що перешкоджає реалізації її права на справедливий суд.
Ті обставини, що зазначені в заяві судді про самовідвід, безумовно можуть викликати сумнів в упередженості судді, що є порушенням п. 2,5 Бангалорських принципів поведінки суддів.
Підставою заявлення самовідводу є намір уникнути сумнівів у осіб, які приймають участь у справі, стороннього спостерігача у неупередженості судді Дубовика П.В.
З метою запобігання можливих безпідставних звинувачень у необ'єктивному розгляді справи, усунення в подальшому можливих сумнівів щодо неупередженості судді та з метою зняття напруженості у стосунках сторін з приводу зацікавленості судді у розгляді справи, з метою уникнення потенційної підозри певної моєї особистої заінтересованості в результатах розгляду справи, запобігання у подальшому негативного ставлення учасників справи до судді, з морально-етичних міркувань, вважаю доцільним і необхідним в інтересах правосуддя та сторін по справі заявити собі самовідвід, який задовольнити.
Відповідно до частини 2 статті 40 ЦКП України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заява про самовідвід є обґрунтованою та її слід задовольнити.
Керуючись статтями 36, 39 та 40 ЦПК України, суд,
Задовольнити заяву про самовідвід судді Дубовика П.В. від розгляду цивільної справи №712/5606/18 за позовом Публічного акціонерного товариства КБ „ Приват Банк " до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя:П. В. Дубовик