Справа № 209/3023/19
Провадження № 2/209/108/20
15 жовтня 2020 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Байбари Г.А.,
за участі секретаря Кулік О.О.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки - адвоката Серебрякова Е.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщення - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником квартири по АДРЕСА_1 , право власності на яку вона набула на підставі договору дарування квартири від 14 серпня 2019 року, посвідченого державним нотаріусом Другої кам'янської держаної нотаріальної контори Бурдік С.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1-1365. Згідно вказаного договору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , подарувала їй квартиру по АДРЕСА_1 , загальною площею 63,5 кв.м., житловою площею 37,3 кв.м. 14 серпня 2019 року за нею було зареєстровано право власності на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На момент укладення договору дарування в квартирі була зареєстрована відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не є її, позивачки, членом сім'ї та не була членом сім'ї ОСОБА_3 . Згідно копії особового рахунку на квартиру АДРЕСА_2 , попереднім власником квартири раніше була ОСОБА_4 , яка була зареєстрована у квартирі з 19 серпня 1997 року, яка, у зв'язку з реєстрацією шлюбу, змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , і з 04 травня 1998 року була зареєстрована у спірній квартирі за цим прізвищем. 09 серпня 2019 року ОСОБА_7 самостійно знялася з реєстраційного обліку по цій квартирі. Окрім ОСОБА_7 , в спірній квартирі також були зареєстровані члени її сім'ї, а саме: з 22 липня 1997 року зареєстрований її чоловік - ОСОБА_8 та з 15 березня 2001 року її дочка ОСОБА_2 . 30 березня 2012 року ОСОБА_8 самостійно знявся з реєстраційного обліку по квартирі, а відповідачка ОСОБА_2 до теперішнього часу зареєстрована у квартирі по АДРЕСА_1 , хоча не мешкає в ній з 2012 року, що підтверджується актом про її непроживання від 22 серпня 2019 року. Відповідачка не приймає участі в утриманні житла, не оплачує комунальні послуги, не опікується квартирою, її особисті речі у квартирі відсутні. Їй позивачці невідомо фактичне місце проживання відповідачки, з якою вона взагалі не підтримує ніяких відносин. Вона, позивачка, підтримує квартиру у належному житлово-комунальному стані, робить ремонт, замінює комунікації, оплачує всі комунальні послуги з урахуванням зареєстрованих у квартирі осіб. Реєстрація відповідачки у належній їй квартирі порушує її права власника нерухомого майна та перешкоджає їй користуватися та розпоряджатися своєї власністю на свій розсуд. Посилаючись на статті 29, 317, 319, 322, 391, 383, 405 ЦК України, просить визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням у спірній квартирі.
Ухвалою судді від 05 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
29 січня 2020 року судом постановлено ухвалу про визнання обов'язковою явку позивачки ОСОБА_9 при розгляді цивільної справи.
Ухвалою суду від 04 червня 2020 року закрито підготовче провадження і справа призначена до розгляду по суті.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, не подала відзив на позовну заяву та не надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Виходячи з наведеного, відповідно до п.1 ч.3 ст. 223, ч.1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу в судовому засіданні за відсутності відповідачки на підставі наявних у справі доказів та, зі згоди позивачки, ухвалити заочне рішення.
Позивачка ОСОБА_1 у вступному слові стисло виклала зміст та підстави своїх позовних вимог, просила позов задовольнити та надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Також пояснила суду, що вона є власником квартири по АДРЕСА_1 . Вказану квартиру їй 14 серпня 2019 року подарувала її мати ОСОБА_3 , яка 13 серпня 2019 року придбала цю квартиру у ОСОБА_10 , від імені якої при укладені та нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу, діяла інша особа на підставі довіреності. При укладенні договору дарування між нею та матір'ю ОСОБА_3 договір купівлі- продажу від 13 серпня 2019 року залишився в нотаріальній конторі. Відповідачка ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_10 , яка продала квартиру її матері. Відповідачка не мешкає у квартирі з 2012 року, вона не утримує квартиру, не сплачує комунальні послуги, її речі у житловому приміщенні відсутні. Куди виїхала відповідачка, їй невідомо. Вона хоче зняти відповідачку з реєстраційного обліку, бо на адресу квартири приходить кореспонденція на ім'я відповідачки та нараховуються комунальні послуги.
Представник позивачки - адвоката Серебряков Е.С. підтримував позов ОСОБА_1 , просив його задовольнити та пояснив суду, що попереднім власником квартири по АДРЕСА_3 є мати позивачки ОСОБА_3 , яка придбала квартиру у матері відповідачки ОСОБА_10 . Після продажу квартири ОСОБА_2 , яка є членом сім'ї попереднього власника житла, не знялася з реєстраційного обліку по цій квартирі.
Вислухавши позивачку, її представника, свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , дослідивши письмові докази у справі та встановивши фактичні обставини і зміст спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 63,5 кв.м. та житлову площу 37,3 кв.м, що підтверджується договором дарування квартири від 14 серпня 2019 року, укладеним між ОСОБА_13 , як дарувальником, та ОСОБА_1 , як обдарованою, посвідченим державним нотаріусом Другої кам'янської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі № 1-1365 (а.с. 9-10) та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 серпня 2019 року (а.с. 11).
Як стверджувала позивач в позовній заяві та підтвердила в судовому засіданні, спірна квартира була подарована їй її матір'ю ОСОБА_3 , яка 13 серпня 2019 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, придбала цю квартиру у ОСОБА_10 , від імені якої при укладенні та нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу, діяла інша особа на підставі довіреності. Відповідачка ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_10 . На момент продажу квартири відповідачка у квартирі не мешкала, але була зареєстрована в ній і залишається зареєстрованою до теперішнього часу.
Як вбачається із копії особового рахунку на квартиру (а.с. 29) та довідки ТОВ «ЄРЦ КП» № 1/20993 від 02 жовтня 2019 року (а.с. 30), у квартирі по АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_10 з 04 травня 1998 року по 09 серпня 2019 року, її чоловік ОСОБА_8 з 22 липня 1997 року по 30 березня 2012 року та їх дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована у квартирі з 15 березня 2001 року по теперішній час.
Зазначене вище свідчить про те, що перед укладенням договору купівлі-продажу спірної квартири мати відповідачки - ОСОБА_7 09 серпня 2019 року знялася з реєстраційного обліку по квартирі, але її дочка ОСОБА_2 залишилася бути зареєстрованою у житловому приміщенні.
Згідно акту про непроживання від 22 серпня 2019 року (а.с. 17), що складений на підставі свідчень мешканців квартири АДРЕСА_4 ( ОСОБА_14 ) та квартири АДРЕСА_5 ( ОСОБА_15 ) будинку № будинку АДРЕСА_6 , та затверджений директором КП КМР «УКОЖФ» Щебетовою Т.І., відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не мешкає у квартирі по АДРЕСА_1 з 2012 року по теперішній час.
Те, що відповідачка ОСОБА_2 не мешкає у спірній квартирі з 2012 року підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_15 .
Так, свідок ОСОБА_16 надав показання про те, що він з 2015 року по листопад 2019 року мешкав в орендованій квартирі по АДРЕСА_7 . У квартирі АДРЕСА_8 в цьому ж будинку також проживали мешканці, що орендували цю квартиру, хто був власником цієї квартири йому невідомо. ОСОБА_1 розповідала, що купила квартиру АДРЕСА_2 у 2019 році, але у квартирі залишилася прописаною колишня мешканка, яку вона хоче зняти з реєстрації по квартирі. Яка саме особа прописана у спірній квартирі, але не мешкає в ній, йому невідомо, але з 2015 року відповідачка у спірній квартирі дійсно не мешкала.
Свідок ОСОБА_15 надав показання про те, що він мешкає у квартирі АДРЕСА_9 знаходиться над його квартирою поверхом вище, і йому відомо, що ця квартира до 2019 року належала ОСОБА_10 , яка до 2012 року мешкала в ній разом із своєю дочкою ОСОБА_17 . Раніше з ОСОБА_10 у квартирі приблизно до 2010 року мешкав її чоловік ОСОБА_8 . У 2012 або у 2013 році ОСОБА_10 разом з дочкою ОСОБА_18 виїхала з квартири, але куди, йому невідомо. Деякий час у квартирі ніхто не мешкав. Приблизно рік тому з'явилася нова власниця квартири ОСОБА_1 , яка стала мешкати у цій квартирі. З розмов йому відомо, що ОСОБА_10 продала квартиру ОСОБА_19 . ОСОБА_20 він не бачив і ніхто не перешкоджав їй проживати у квартирі АДРЕСА_8 .
Таким чином, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є членом сім'ї попереднього власника житла ОСОБА_10 і не є членом сім'ї позивачки ОСОБА_1 , не проживає у спірній квартирі з 2012 року.
Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно пункту 1 частини першої ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
Отже, після продажу спірної квартири 13 серпня 2019 року право власності на неї у ОСОБА_10 припинилося, а ще до відчуження спірної квартири ОСОБА_3 вона 09 серпня 2019 року знялася з реєстраційного обліку по квартирі, в якій не мешкала разом із своєю дочкою ОСОБА_17 з 2012 року.
В пункті 1.4 договору дарування від 14 серпня 2019 року, що був укладений між ОСОБА_13 та позивачкою ОСОБА_1 (а.с. 9-10) зазначено, що майном, яке відчужується за даним договором, є квартира АДРЕСА_10 , яка належить дарувальнику ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Другою кам'янською державною нотаріальною конторою 13 серпня 2019 року за реєстровим № 1-1358, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У договорі зазначено, що дарувальник ОСОБА_3 стверджує, що на час укладання договору та на час набуття відчужуваної квартири квартира у власності інших осіб не перебуває, під арештом чи забороною не перебуває, не заставлена, щодо неї не ведуться судові спори, у податковій заставі не перебуває, відносно неї не укладено будь-яких договорів з відчуження чи користування з іншими особами, як внесок до статутного фонду не внесена, як юридична адреса не використовується, обтяжень, а також прав щодо неї у третіх осіб як в межах, так і за межами України немає, внаслідок відчуження квартири не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних дітей та інших осіб, що підтверджується особистою заявою дарувальника.
Таким чином, на момент укладення договору дарування квартири, відповідачка, як член сім'ї попереднього власника квартири ОСОБА_7 , не мала ніяких прав на користування квартирою після її продажу матір'ю ОСОБА_10 покупцю ОСОБА_3 , яка наступного дня подарувала квартиру позивачці, бо ніякі угоди між відповідачкою та новими власниками житла не укладалися.
У пункті 34 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року зазначено «Під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.».
Згідно ч.2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Суд вважає доведеним, що відповідачка понад один рік (з 2012 року) не проживала у належній позивачці квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , а право власності на вказану квартиру її матері ОСОБА_7 припинилося 13 серпня 2019 року.
Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами 1 та 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Р еєстрація відповідача за місцем знаходження квартири, істотно ущемляє права позивачки, як власника, перешкоджає здійсненню її прав по користуванню та розпорядженню власністю.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачка, як член сім'ї попереднього власника спірної квартири ОСОБА_7 , право власності якої на цю квартиру було припинено у зв'язку з відчуженням квартири, не проживаючи в квартирі понад один рік (з 2012 року), втратила право користування жилим приміщенням в належній позивачці квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Визнання відповідачки такою, що втратила право користування житлом у спірній квартирі, є підставою для зняття її з реєстрації.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщення - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 03 листопада 2020 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання повного заочного рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач може оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення або позивачем та іншими учасниками справи апеляційної скарги, якщо заяву та апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.А. Байбара.