Справа № 541/1126/20 Номер провадження 22-ц/814/2132/20Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.
03 листопада 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Хіль Л.М.,
суддів: С.Б. Бутенко, С.А. Гальонкіна
розглянув у порядку письмово провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стахурлова Ігоря Івановича
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 липня 2020 року ухвалене під головуванням судді Городівського О.А. ( дата складання повного тексту рішення 06 серпня 2020 року)
по справі позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки,-
У червні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом та просила стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 10000 гривень із подальшою індексацією відповідно до закону але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона з відповідачем ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з грудня 2012 року, який було розірвано рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області 05 червня 2020 року.
Зазначала, що від даного шлюбу вони мають неповнолітню доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, хоча має таку можливість, оскільки протягом тривалого часу регулярно їздить на заробітки за кордон, де працює водієм вантажного авто, отримує достойну грошову винагороду у іноземній валюті.
Вказувала, що дитина перебуває на обліку у дитячій поліклініці, часто хворіє і потребує регулярного проходження курсів медикаментозного лікування та санаторного оздоровлення.
Зазначала, що оскільки відповідач має задовільний стан здоров'я, інших утриманців у нього немає, останній може надавати матеріальну допомогу у розмірі 10000 грн.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти, у твердій грошовій сумі розміром 5000 гривень щомісяця, починаючи з 15 червня 2020 року до досягнення дитиною повноліття. Сума визначених аліментів підлягає щорічній індексації відповідно до закону.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржив ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинами справи, просив скасувати оскаржуване рішення чи змінити його в частині розміру аліментів та стягнути з нього аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку або грошову суму 1000 грн., але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Місцевим судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 14 грудня 2012 року, який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Миргороду Миргородського міськрайонного управління юстиції в Полтавській області (а.с.З).
Також встановлено, що у шлюбі народилася донька - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).
Дитина перебуває на обліку в дитячій поліклініці та потребує курси медикаментозного лікування, масажу та санаторного оздоровлення (а.с.5).
Задовольняючи позов частково та стягуючи аліменти з відповідача у розмірі 5000 грн, місцевий суд виходив з того, що останній частково визнав позов, чим підтвердив свою платоспроможність, інших утриманців чи обставин, які б перешкоджали йому утримувати свою дитину, відсутні.
Колегія суддів не може погодитись із визначеним місцевим судом розміром аліментів, що підлягає стягненню з відповідача з наступних підстав.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. З ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого бо рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів недоведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Місцевим судом встановлено дійсні обставини справи, проте не надано їм належної правової оцінки, яка б дозволила визначити розмір аліментів, який би встановив баланс між інтересами та потребами дітей та матеріальним становищем платника аліментів.
Окрім того, місцевим судом не враховано, що позивачкою не надано жодного доказу в підтвердження матеріального стану відповідача та спроможності виплачувати аліменти у вказаному нею розмірі.
Так, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що у відповідача є достатні доходи для сплати аліментів на утримання дитини у розмірі 5000 грн. на місяць.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В обґрунтування своїх вимог про стягнення з відповідача аліментів ОСОБА_2 не надала доказів, які б підтверджували його матеріальну спроможність здійснювати виплату аліментів у зазначеному розмірі.
Вказане свідчить про відсутність можливості сплати аліментів у розмірі 10000 грн на місяць.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не звільняється від обов'язку утримувати свою дитину, колегія суддів вважає, що принципу розумності та справедливості відповідають аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Разом з тим, курси лікування, санаторне лікування - це додаткові витрати, їх стягнення передбачене ст. 185 СК України.
Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, місцевим судом ухвалено помилкове рішення в частині визначення розміру аліментів, що підлягає стягненню з відповідача, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його зміни у відповідній частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено на 100%, то 1261,20 грн судового збору, сплаченого ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги підлягають компенсації за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. З, 4, ст. 382 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 липня 2020 року змінити в частині визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 , на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 15 червня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 липня 2020 року залишити без змін.
Судові витрати ОСОБА_5 в інетерсах ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги у розмірі 1261,20 грн. компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: Л.М. Хіль
Судді: С.Б. Бутенко
С.А. Гальонкін