Іменем України
03 листопада 2020 року м. Кропивницький
справа № 385/248/20
провадження № 22-ц/4809/1243/20
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Єгорова С.М., Мурашко С.І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2020 року (суддя Панасюк І.В.)
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») у березні 2020 року звернулося до Гайворонського районного суду Кіровоградської області із позовною заявою про стягнення із ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитним договором б/н від 10.07.2018 року у розмірі 14019, 86 грн.
В позові зазначений розрахунок боргу станом на 25.12.2019 року, так: 9621, 84 грн. - заборгованість за тілом кредиту (заборгованість за простроченим тілом кредиту), 685,98 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 2568,24 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, а також штрафи, відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг : 500 грн. - штраф (фіксована частина), 643,80 грн. - штраф (процентна складова).
В обґрунтування вимог вказано, що 10.07.2018 року з відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання заяви № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до умов цього договору Банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 700,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ними Договір про надання банківських послуг.
Банк стверджує, що свої зобов'язання виконав у повному обсязі, проте позичальник належним чином не виконує свої зобов'язання за договором, у результаті чого станом на 25 грудня 2019 року виникла заборгованість в сумі 14019,86 грн.
Короткий зміст рішення суду
Заочним рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2020 року відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 .
Відмовляючи, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем необґрунтована заборгованість за простроченим тілом кредиту, а заборгованість за тілом кредиту складає 0,00 грн., що свідчить про погашення вказаної складової заборгованості та виключає можливість її повторного стягнення із відповідача.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, згідно з якою просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг становить собою договір про надання банківських послуг між ним та Банком.
Крім того, ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту у зв'язку з чим він був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків та штрафів.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 31 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк», встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою апеляційного суду від 14 вересня 2020 року закінчено підготовчі дії у справі; постановлено апеляційний розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступного.
Судом встановлено такі обставини:
10.07.2018 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі чого отримано платіжну картку.
Відповідно до нової редакції Статуту позивача, затвердженого постановою КМУ від 05 червня 2019 року № 594 (в редакції постанови КМУ від 14 серпня 2019 року № 712), було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань ПАТ КБ «ПриватБанк», яке, в свою чергу, є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 37-38).
10.07.2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку (а.с. 10). Позивач стверджує, що на підставі вищезазначеної анкети-заяви ОСОБА_1 отримано кредит у розмірі 700,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
До позовної заяви долучено витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним (а.с.13). Зазначений витяг не містить підпису відповідача.
Крім того, позивачем надано паспорт споживчого кредиту, який підписано ОСОБА_1 10.07.2018 року, та в якому зазначено, що інформація викладена у ньому зберігає чинність та є актуальною до 25.07.2018 року (а.с. 11-12).
За доводами Банку, відповідач отримав та користувався кредитними коштами, проте, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав у зв'язку з чим утворилася заборгованість, розрахунок в позові визначає такі складові: 9621, 84 грн. - заборгованість за тілом кредиту (заборгованість за простроченим тілом кредиту), 685,98 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 2568,24 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, а також штрафи, відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг : 500 грн. - штраф (фіксована частина), 643,80 грн. - штраф (процентна складова), (а.с. 1-5). До вимоги заявлено 14019,86 грн. на підтвердження чого надано розрахунки заборгованості станом на 31.08.2019 (а.с. 7-9.)
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, оскільки позивачем належним чином не обґрунтована наявність такого виду заборгованості, при тому, що заборгованість за тілом кредиту складає 0,00 грн і це свідчить про погашення такої складової заборгованості за кредитним договором і виключає можливість її повторного стягнення із відповідача.
Банком не доведено, що саме з наявними у справі Умовами та Правилами надання банківських послуг був ознайомлений позичальник, підписуючи анкету-заяву, тому відсутні підстави для стягнення нарахованих відсотків та штрафів.
ОСОБА_1 судове рішення не оскаржувалося, пояснення до заявлених вимог в порядку передбаченому процесуальним законодавством, не подавалося.
Позивач оскаржив судове рішення в повному обсязі.
Однак, апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції не погоджується.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
До частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Анкета-заява позичальника не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору саме в розмірі 700 грн., а також в ній не зазначена процентна ставка і розмір та умови сплати відсотків, штрафів (а.с. 10).
На підтвердження своїх позовних вимог, Банком було надано до суду розрахунки заборгованості за договором б/н від 10.07.2018 року станом на 31.08.2019 року та 25.12.2019 року (а.с. 7-9).
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Як передбачено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія судді дійшла наступних висновків.
Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Розрахунки заборгованості, додані до позовної заяви, не може підтверджувати існування боргу, оскільки вони не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, відповідно, не може підтверджувати існування тих чи інших операцій.
Крім того, зазначені розрахунки заборгованості, надані Банком, не можна вважати підписаним представником банку, оскільки у графі, відведеній для підпису, фактично стоїть підпис невідомої особи без зазначення посади, прізвища, ініціалів.
Таким чином, надані розрахунки заборгованості є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та мають інформаційний характер.
Інших доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів Банком не надано.
Враховуючи вищезазначене, позивачем не доведено належними доказами існування заборгованості за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту) у розмірі 9621, 84 грн.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про необґрунтовану заборгованість за простроченим тілом кредиту у зв'язку із зазначенням у позовній заяві суми такого виду заборгованості в 0, 00 грн. є хибним та таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи та вимогах чинного законодавства.
Пред'являючи вимоги про погашення кредиту, Банк, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за простроченими відсотками та за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, і нараховані штрафи. Обґрунтовував право вимоги, окрім вищезазначених розрахунків заборгованості та паспорта споживчого кредиту, наявністю витягу з Умов та Правил надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою, розміщених на сайті www.рrivatbank.ua, як таких, що є невід'ємною частиною спірного кредитного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтвердження того, що саме цей вказаний вище витяг був доведений до відповідача, він з ним ознайомився та погодився, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Тому, у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Банком у період - з часу виникнення спірних правовідносин ( з 10.07.2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (у березні 2020 року).
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Враховуючи вищевикладене, Банком не доведено у встановленому процесуальним законом порядку, що саме з наявними у справі Умовами та Правилами надання банківських послуг був ознайомлений позичальник, підписуючи анкету-заяву.
Крім того, паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 , не підтверджує узгодження сторонами розміру відсотків та неустойки (пені, штрафів), а також порядку їх нарахування, на підставі того, що згідно підписаної відповідачем анкети-заяви, він не є складовою частиною укладеного між сторонами договору (а.с.10).
Доведення позивачем укладення кредитного договору, в тому числі шляхом видачі картки із відповідним встановленим кредитним лімітом, умов кредитування та наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Отже, переглянувши справу в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити, але з інших підстав, а саме: з підстав того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення договору від 10.07.2018 року, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник взяв на себе зобов'язання повернути кредит, сплатити проценти та штрафи.
Крім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах зазначених у позовній заяві.
Також відсутнє підтвердження надання відповідачу банківських карт та отримання ним коштів. Ці висновки не можуть бути пов'язані з відсутністю заперечень ОСОБА_1 (відзив на позов, відзив на апеляційну скаргу, особисті пояснення в суді) , тобто спростувань щодо отримання позики. Так як позивач зобов'язаний довести достатніми доказами наявність боргу, його розмір.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на беззаперечних доказах і є необґрунтованими з урахуванням вище наведених норм матеріального права.
Європейський суд з прав людини звертає увагу, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються як в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих межах.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції викладеній вимозі процесуального закону не відповідає.
Таке порушення вимог процесуального закону призводить до скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, ч. 1 ст. 376 ЦПК України.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
У зв'язку з тим, що в рішення суду першої інстанції не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та справедливості, відповідно до приписів ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» -задовольнити частково.
Заочне рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2020 року скасувати.
Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді С.М. Єгорова
С. І. Мурашко