Справа №761/23397/19 Апеляційне провадження:11кп/824/1191/2020 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2
6 жовтня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
При секретареві ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 ,
у відкритому судовому засіданні в розташуванні суду розглянула матеріали кримінального провадження № 12019100100001499 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року, яким
ОСОБА_7 , народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві, громадянин України, не працює, з вищою освітою, неодружений, мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:1) 11 грудня 2018 року вироком Солом'янського районного суду міста Києва за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, звільнений від відбування покарання, на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням та іспитовим строком 1 рік 6 місяців; 2) 25 квітня 2019 року вироком Шевченківського районного суду міста Києва за ч.3 ст. 185; ч.2 ст. 15 та ч.3 ст. 185 КК України, на підставі ст.ст. 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців; 3) 03 червня 2019 року вироком Шевченківського районного суду міста Києва за ч.1 ст. 309 КК України, на підставі ч.4 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців; 4) 19 вересня 2019 року вироком Святошинського районного суду міста Києва за ч.3 ст. 185 КК України, на підставі ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 8 місяців;
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1(один) рік. На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом частково складання покарань призначених за цим вироком та вироком Святошинського районного суду міста Києва від 19 вересня 2019 року, остаточно призначено ОСОБА_7 до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з моменту проголошення вироку, зарахувавши йому в строк покарання, частково відбуте покарання за попереднім вироком, з 23 лютого 2019 року.
Вироком також вирішено долю речових доказів.
Розглянувши матеріали кримінального провадження та подану апеляційну скаргу, колегія суддів, -
ОСОБА_7 засуджено за повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжку), яке він вчинив за наступних обставин.
14 лютого 2019 року, приблизно о 1930 годині, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: місто Київ, вул. Саксаганського, 117, зайшов до підсобного приміщення піцерії «Маріос», з метою влаштуватися на роботу. В подальшому, ОСОБА_7 приблизно о 1935 годині, перебуваючи в підсобному приміщенні цієї піцерії, на одній із тумбочок вищевказаного приміщення побачив рюкзак синього кольору, який належить ОСОБА_8 , та в нього виник умисел, направлений на потворне таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, діючи із корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, ОСОБА_7 , взяв вищевказаний рюкзак, який матеріальної цінності для потерпілого не становить, в якому знаходився гаманець з грошовими коштами в сумі 300 грн., пристрій для вимірювання тиску «Gamma», вартістю 629 грн. 10 коп.
Після чого, ОСОБА_7 , з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_8 , матеріальної шкоди на суму 929 грн. 10 коп.
Не погодившись з вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить вказаний вирок суду скасувати в частині призначення йому покарання та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений вказує, що повністю визнав свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся. Крім того, зазначає, що він має батьків похилого віку, які потребують догляду та підтримки бо вони мають проблеми із здоров'ям.
Заслухавши доповідь судді, виступи обвинуваченого на підтримку апеляційних доводів, а прокурора - проти можливості їх задоволення, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченому, перевіривши та обговоривши доводи учасників апеляційного розгляду в сукупності з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів визнає наступне.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_7 за описаних у вироку обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та правильність юридичної кваліфікації скоєного ним були отримані в порядку застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Порушень процедури застосування цієї процесуальної норми не встановлено і ніхто в апеляційному засіданні на такі порушення не скаржився, а тому, розглядаючи кримінальне провадження в межах апеляційних вимог, ці висновки судова колегія не досліджує, не перевіряє, не оцінює, погоджуючись із ними.
Що стосується виду, міри покарання, призначеного обвинуваченому як за цей злочин, так і, в порядку ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю з покаранням, призначеним вироком Святошинського районного суду міста Києва від 19вересня 2019 року, як і можливості застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, про що просить ОСОБА_7 , то при вирішенні вказаних питань суд першої інстанції, і це прямо вказано у вироку, керувався положеннями ст. ст. 50 та 65 КК України, врахував ступінь тяжкості скоєного, відомості, які характеризують особу обвинуваченого, в тому числі й попередні судимості за аналогічні корисливі посягання на чужу власність, стан здоров'я, його вік, наявність обставини, що пом'якшує покарання, а саме - щире каяття, та відсутність обставин, які покарання обтяжували б, і на цих підставах прийшов до висновку про необхідність призначення покарання за скоєне у виді позбавлення волі, хоча і в мінімальному розмірі, передбаченому законом України про кримінальну відповідальність.
Оскільки цим вироком ОСОБА_7 , засуджений за вчинення кримінального правопорушення 14 лютого 2019 року, тобто до його засудження вироками від 25 квітня та 3 червня 2019 року - Шевченківського районного суду міста Києва, а також від 19 вересня того ж року Святошинського районного суду міста Києва, суд обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність призначити остаточне покарання обвинуваченому із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України.
При цьому, зважаючи на те, що вироком Святошинського районного суду міста Києва від 19 вересня 2019 року враховані в порядку ч. 4 ст. 70 КК України покарання, призначені вироками Шевченківського районного суду міста Києва від 25 квітня та 3 червня 2019 року, суд правильно прийняв рішення про необхідність у цьому випадку враховувати лише остаточне покарання, призначене вказаним вироком Святошинського районного суду міста Києва від 19 вересня 2019 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в ч. ч. 1-3 цієї правової норми призначається покарання, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.
ч. 1 ст. 70 КК України передбачає, що при сукупності злочинів, суд призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
У цьому конкретному випадку суд застосував принцип часткового складання призначених покарань, тобто покарання, призначене за кримінальне правопорушення, вчинене 14 лютого 2019 року - 1 рік позбавлення волі, частково склав з покаранням, призначеним вироком Святошинського районного суду міста Києва від 19 вересня 2019 року - три роки вісім місяців позбавлення волі, та остаточно визначив покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
При цьому, оскільки вироком Святошинського районного суду міста Києва від 19 вересня 2019 року було визначено, що ОСОБА_7 має відбувати покарання у виді реального позбавлення волі, остільки у цьому випадку, за законом, неможливе застосування звільнення його від відбування покарання з випробуванням, про що він просить в апеляційній скарзі.
Пом'якшення ж призначеного ОСОБА_7 покарання у цьому випадку можливе було б винятково у разі застосування до нього при призначенні остаточного покарання принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим і визначення остаточного покарання у розмірі позбавлення волі строком на три роки вісім місяців.
Але з можливістю такого варіанту суд першої інстанції не погодився, і з цим рішенням колегія суддів згодна, бо нове кримінальне правопорушення обвинувачений вчинив 14 лютого 2019 року; 19 вересня 2019 року був засуджений за вчинення кримінального правопорушення 20 числа того ж місця,тобто після крадіжки, за яку його засуджено цього разу, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України він вчинив уже 23 лютого 2019 року, тобто вказане свідчить про те, що він, будучи засудженим також 11 грудня 2018 року за злочин проти власності, коли до нього було застосовано в порядку ст. 75 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням, належних висновків для себе з цього гуманного рішення не зробив, і в період іспитового строку продовжив злочинну діяльність, протягом короткого часу вчинив три кримінальні правопорушення та був тричі, в тому числі й оскарженим вироком, засуджений.
Ці відомості дають достатні підстави визнати, що ОСОБА_7 протягом тривалого часу стояв на антисоціальному шляху, отже, для виконання вимог ст. 50 КК України, про те, що покарання має на меті не лише кару за скоєне, а й досягнення мети виправлення засудженого та упередження вчинення ним і іншими особами нових злочинів, а також для виконання положень ч. 2 ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд першої інстанції прийняв обгрунтоване рішення про необхідність застосування до обвинуваченого принципу часткового складання покарань.
Крім того, застосовуючи цей принцип, суд першої інстанції призначив обвинуваченому остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, яке, в силу викладеного вище, не може бути визнане явно несправедливим внаслідок надмірної суворості, тяжкості скоєного ним та відомостям про його особу, в цілому, відповідає, навіть і з врахуванням доводів його апеляційної скарги щодо стану здоров'я його батьків похилого віку. До того ж, ці обставини існували і на час вчинення кримінального правопорушення, але перешкодою для його вчинення не стали.
За таких обставин судова колегія не вбачає достатніх приводів та підстав для зміни чи скасування вироку і задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, бо суд першої інстанції ухвалив законне, обгрунтоване, вмотивоване та справедливе судове рішення.
В силу вказаного, керуючись ст. ст. 4040, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року відносно нього залишити без задоволення, а вказаний вирок суду першої інстанції, - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, вона може бути оскаржена касаційним порядком безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців від дня проголошення, а засудженим, оскільки він перебуває під вартою, в той же строк від дня отримання ним копії цієї ухвали.
Повний текст ухвали проголосити о 1645 годині 12 жовтня 2020 року.
Судді: