справа №753/15095/19 головуючий у І інстанції: Лужецька О.Р.
провадження 22-ц/824/9018/2020 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
03 листопада 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І.(суддя-доповідач), Іванової І.В., Сушко Л.П.
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах якої діє ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах якої діє ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про стягнення грошової майнової компенсації, моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-
В серпні 2017 року ОСОБА_10 звернувся з вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що є власником нежитлового приміщення, загальною площею 278,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
24 липня 2017 року та 04 серпня 2017 року співробітники Комунального підприємства «Київблагоустрій» знищили вищевказане нежитлове приміщення, відкрито заволоділи конструктивними елементами, обладнанням, будівельними матеріалами,чим завдали позивачу матеріальну шкоду.
Просив позов задовольнити з наведених вище підстав та стягнути солідарно з відповідачів грошову компенсацію майнової шкоди в розмірі 1 863 852,96 грн., моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05 листопада 2019 року залучено до участі у справі правонаступників позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах якої діє ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник позивачів звернувся із апеляційною скаргою, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд невірно з'ясував обставини справи, порушив норми матеріального та процесуального права.
Вказує, що відповідачем протиправно демонтовано нежитлове приміщення, яке на праві власності належало позивачу та відповідно завдано матеріальну шкоду, а тому вважає, що рішення місцевого суду підлягає скасування з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Департаменту міського благоустрою вказує, що рішення, які слугували підставою для проведення демонтаж не оскаржувались та є чинними, що унеможливлює стягнення відшкодування.
Вважає, що позивачем не доведено, що відповідачі своїми діями завдали йому майнову шкоду.
Зауважує, що приписи видавались на виявлені приміщення із вимогою про надання дозвільної документації, однак її надано не було.
Крім того, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази заподіяння моральної шкоди у визначеному позивачем розмірі.
У судовому засіданні представник позивачів підтримав доводи апеляційної скарги, а представники КП «Київблагоустрій» та Департаменту міського благоустрою виступили проти її задоволення, посилаючись на відсутність доказів на підтвердження позовних вимог.
Інші належними чином повідомлені учасники справи не з'явились.
У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесено доручення №004-7300 від 14 липня 2017 року, згідно з яким доручено вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, зокрема, споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та огорожі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (відповідно до припису від 11.07.2017 № 1715429, від 30.06.2017 № 1713946).
Згідно з наявними у матеріалах справи копіями актів демонтажу №03-462/ВК від 10 серпня 2017, №03-465/ВК від 11 серпня 2017 року та від 24 липня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Вістекс-Компані» на підставі припису від 11 липня 2017 № 1715429 та доручення Департаменту проведено демонтаж майна, розміщеного за адресою: АДРЕСА_2 .
За змістом ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1173 ЦК передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
З урахуванням обставин справи суд може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).
З пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року вбачається, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Таким чином для вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Кожна із цих складових є обов'язковою умовою для відшкодування завданої шкоди. При цьому, враховуючи специфіку адміністративних правовідносин, відповідно до ст. 1173 ЦК вина органу місцевого самоврядування як обов'язкова підстава матеріальної відповідальності виключається.
Як вірно зазначено місцевим судом, позивачем у даній справі були заявлені вимоги про стягнення матеріальної шкоди, пов'язаної із демонтажем його майна розміщеного за адресою: АДРЕСА_2 .
Проведення демонтажу Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради доручено 14 липня 2017 року КП «Київблагоустрій».
Для виконання вказаного доручення КП «Київблагоустрій» залучило підрядну організацію ТОВ «Вістекс-Компані», що було підтверджено в судовому засіданні.
Враховуючи, що ТОВ «Вістекс-Компані» залучене КП «Київблагоустрій», діяло виключно, як підрядна організація для виконання робіт по демонтажу, висновки місцевого суду, що позовні вимоги повинні заявлятись до ТОВ «Вістекс-Компані» є помилковими, оскільки доручення, щодо вжиття заходів шляхом демонтажу спірного приміщення Комунальними підприємством «Київблагоустрій» надавалось Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради.
Таким чином ТОВ «Вістекс-Компані» діяло виключно як виконавець робіт, рішення про їх проведення та доручення прийнято відповідачами.
Факт демонтажу спірного приміщення сторонами не оспорювався.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року (справа №826/8873/17) визнано протиправним та скасувано припис Комунального підприємства «Київблагоустрій» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 липня 2017 року №1715429.
Доручення №004-7300 від 14 липня 2017 року, щодо вжити заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, зокрема, споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та огорожі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 було винесено відповідно до припису КП «Київблагоустрій» від 11 липня 2017 року №1715429, який як зазначено вище було визнано протиправним та скасовано.
Зазначені обставини дають підстави для висновків про те, що саме з вини відповідальних осіб КП «Київблагоустрій» було вчинено дії щодо знищення належного ОСОБА_10 майна.
Попри зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що розмір майнової шкоди заявлений позивачами - 1 863 852,96 грн. не доведений належними та допустимими доказами.
Кошторис відновлювальних робіт нежитлового приміщення від 09 серпня 2017 року(а.с. 159), як єдиний доказ на підтвердження розміру матеріальної шкоди колегія суддів не приймає, оскільки наданий документ не може бути підтвердженням реальної вартості втраченого майна та відповідно матеріальної шкоди у вказаному позивачем розмірі.
Згідно зі ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд зазначає, що правонаступництво моральної шкоди процесуальним та матеріальним законом не допускається, оскільки ці вимоги пов'язані із особою первісного позивача, а тому підстави для їх задоволення відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір прийшов до вірного висновку, щодо відмови в задоволенні позовних вимог, однак невірно визначив підстави.
Попри вказане, доводи на позивачів не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для задоволення її задоволення не вбачається у зв'язку із недоведеністю позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах якої діє ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 травня 2020 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах якої діє ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про стягнення грошової майнової компенсації, моральної шкоди - змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «04» листопада 2020 року.
Головуючий
Судді: