справа №755/13098/19 головуючий у І інстанції: Марфіна Н.В.
провадження 22-ц/824/11520/2020 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
03 листопада 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І.(суддя-доповідач), Іванової І.В., Сушко Л.П.
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», третя особа - ОСОБА_1 про зміну договору найму.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-
В серпні 2019 року позивачі звернулись з вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що вони зареєстровані за місцем проживання та проживають у квартирі АДРЕСА_1 .
Зазначена квартира, маючи статус службової, була отримана ОСОБА_1 у 2001 році, як працівником Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, на сім'ю з чотирьох осіб: він, дружина - ОСОБА_2 , доньки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .
Після зміни статусу житла зі службового на житловий фонд територіальної громади м. Києва у 2007 році воно було надане сторонам з 4 вищевказаних осіб у користування, що підтверджується копією ордера.
Спірна квартира є комунальною власністю територіальної громади м. Києва, від імені якої управління житловим фондом здійснює Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, баласоутримувачем квартири є відповідач, комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва».
Наймачем спірної квартири є ОСОБА_1 та позивачі.
Позивач ОСОБА_2 зазначає, що протягом останніх років між нею та ОСОБА_1 , склалися вкрай напружені стосунки. Він постійно без будь-якого приводу влаштовує скандали підчас яких принижує позивача, ображає, неодноразово застосовував до неї фізичну силу, погрожував.
5 лютого 2013 року між ОСОБА_2 , та третьою особою, ОСОБА_1 , шлюб було розірвано на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва.
Після розірвання шлюбу позивачі залишилися проживати у вищевказаному житлі.
ОСОБА_4 одружилася 12 листопада 2016 року та тимчасово винаймає разом з чоловіком житло, зберігаючи право користування спірною квартирою.
Просили зобов'язати комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» укласти окремий договір найму з ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на житлові кімнати площами 15,0 кв. м. та 14,5 кв. м., які мають спільний вхід, а з ОСОБА_1 - на ізольовану житлову кімнату площею 15,4 кв.м.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та допустився порушення норм процесуального права.
Вказує, що відсутні підстави для укладення окремого договору найму між ним та відповідачем.
Не погоджується з доводами позовної заяви, щодо приниження ним ОСОБА_2 , оскільки вказане не підтверджено належними доками.
Зауважує, що комунальні послуги сплачуються всіма мешканцями спірної квартири та зазначає, що листів з пропозицією позивачів про укладення окремих договорів найму не отримував.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 вважає її необґрунтованою, вказує, що її доводи не мають правового значення для вирішення даного спору, а тому на думку позивача апеляційне провадження у справі має бути закрите.
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» у відзиві на апеляційну скаргу з її доводами не погоджується, рішення місцевого суду вважає законним та обґрунтованим.
У судове засідання з'явились ОСОБА_1 та його представник, ОСОБА_2 та її представник, представник КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», які підтримали свої позиції.
У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що поділ жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача передбачено нормами чинного законодавства, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що що на підставі розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації від 11 грудня 2001 року за №194 ОСОБА_1 , який працює Дніпровське РУ ГУ МВС дільничий інспектор міліції з сім'єю у складі чотирьох осіб видано Ордер №207 на право заняття службового жилого приміщення на час роботи на даній посаді, а саме: трьох кімнат, жилою площею 44,9 кв. м. в ізольованій квартирі АДРЕСА_1 . (а. с. 14)
Крім нього, згідно Ордеру, за даною адресою в квартирі АДРЕСА_1 , прописані члени його сім'ї, а саме: його дружина ОСОБА_2 , доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а с. 14 зв.)
Крім того, на підставі розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації від 31 січня 2007 року за №107 ОСОБА_1 з сім'єю у складі чотирьох осіб видано Ордер №4115 серії Б на право зайняття жилого приміщення, а саме: трьох кімнат, жилою площею 44,9 кв. м. в ізольованій квартирі АДРЕСА_1 . (а. с. 17)
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2013 року ухвалено рішення, яким шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвано. (а. с. 18).
Згідно з розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13 лютого 2015 року за №61 про організаційно - правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київради від 09.10.2014 року №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово - комунальним господарством міста Києва», відповідно до якого, з 16.02.2015 року на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» житловий будинок АДРЕСА_2 .
Згідно з технічного паспорту на квартиру, складеного ТОВ «Прогрес ЖКГ» на замовлення ОСОБА_2 , спірна квартира розташована на 2 поверсі п'ятиповерхового жилого будинку. Загальна площа 61,60 кв. м, житлова - 44,9 кв.м. Вона складається з 1 ізольованої житлової кімнати площею 15,4 кв.м, 2 відокремлених житлових кімнат площами: одна - 15,0 кв. м з балконом площею 0,8 кв.м, друга - 14,5 кв.м (остання має вхід з кімнати площею 15,0 кв.м), кухні площею 8 кв.м, вбиральні площею 0,9 кв.м, ванної кімнати площею 2,0 кв.м, коридору площею 4,7 кв.м, вбудованої шафи, площею 0,3 кв.м. (а. с. 19-20).
Частиною 2 ст. 104 ЖК УРСР передбачено, що у разі відмови членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.
Згідно із ст. 63 ЖК УРСР предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЖК УРСР жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України.
Статтею 47 ЖК Української РСР встановлена норма жилої площі 13,65 квадратного метра на одну особу.
Згідно з п. 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, жиле приміщенні надається громадянам у межах 13,65 кв. м жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті.
Відповідно до постанови виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів та Президії Київської міської ради профспілок від 15 липня 1985 року № 582 «Про порядок застосування у м. Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР» (з подальшими змінами і доповненнями, внесеними постановою виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів, президії Київської міської ради профспілок від 30 квітня 1991 року № 234) жилі приміщення у м. Києві надаються громадянам у межах 13,65 кв. м жилої площі, але не більше однієї кімнати на одну особу і не менш як 9 кв. м жилої площі. Громадяни визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, якщо вони мають площу до 7,5 кв. м, включно на кожного члена сім'ї.
В силу ст. 104 ЖК УРСР суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі. При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак, поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.
Разом з тим, згідно п. 52 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, при наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі старшими за 9 років, крім подружжя, а також особами, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим вони не можуть проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї.
Порядок користування житлом наймачем та особами, які постійно проживають разом з ним, визначається за домовленістю між ними, а у разі спору - встановлюється за рішенням суду (частина четверта статті 816 ЦК України).
За загальним правилом, встановленим у ст.ст. 89, 264 ЦПК України обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Згідно з п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" роз'яснено, що в силу статті 104 ЖК Української РСР суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі. При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього.
У відповідності до висновків місцевого суду ОСОБА_1 виділено ізольовану кімнату площею 15,4 кв.м.
Поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов.
З урахуванням розміру жилої площі у спірній квартирі, що припадає на кожного члена сім'ї, є можливим виділення окремих приміщень без порушення санітарних норм на житлове приміщення, такий виділ не порушуватиме права та законні інтереси інших членів сім'ї, зокрема ОСОБА_1 , та не погіршуватиме житлові умови всіх членів сім'ї, а відтак висновки місцевого суду є законними та обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги, що недоведеності обставин приниження ним ОСОБА_2 не впливають на розгляд спору та відповідно зазначені обставини судами не встановлювались, а зазначені виключно позивачем в обґрунтуванні своїх позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «03» листопада 2020 року.
Головуючий
Судді: