Головуючий у І інстанції Величко Т.О.
Провадження №22-ц/824/12310/2020 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.
29 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Мельника Я.С., Поливач Л.Д.,
при секретарі: Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження,
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини.
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом зупинення виконавчого провадження ВП № 50398562, виконавчий лист № 2/759/556/13, виданий 15 травня 2013 року на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2013 року.
Обґрунтовуючи заяву, представник ОСОБА_1 - адвокат Кузнецов С.М. посилався на те, що на виконанні відділу ДВС Святошинського РУЮ м. Києва знаходиться виконавчий лист № 2-51/11 від 14 жовтня 2011 року, виданий Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 боргу у розмірі 170 635,81 грн. на користь ОСОБА_1 . На даний час рішення суду не виконано, і у позивача є підстави побоюватись, що така позиція відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі, якщо рішення, яке переглядається, буде скасовано, а ВДВС буде стягнуто оскаржувану суму в рамках виконавчого провадження, яку в подальшому буде неможливо повернути.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою,ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Кузнецова С.М. подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити по справі нове судове рішення про задоволення його заяви про забезпечення позову.
В судове засідання учасники процесу, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з'явились, однак їхня неявка згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача,перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження, про що просив ОСОБА_1 у своїй заяві, є неможливим, оскільки заявник не оскаржує у судовому порядку сам виконавчий документ, по якому проводиться стягнення.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду, оскільки застосування такого способу забезпечення позову, як зупинення стягнення на підставі виконавчого документу обумовлюється фактом оскарження боржником у судовому порядку виконавчого документу (п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
Тобто, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа може застосовуватись судом, як захід забезпечення позову, лише при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" судам роз'яснено, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
В правовій позиції, викладеній Верховним Судом у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду, (постанова № 211/129/18-ц від 3 квітня 2019 року) зазначено, що суд не може заборонити державному виконавцю вживати необхідних заходів щодо своєчасного й повного виконання рішення.
Суд першої інстанції, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, зважаючи на передбачену законом заборону вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження.
Вищенаведені висновки суду першої інстанції відповідають діючому законодавству і узгоджуються з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 3 квітня 2019 рокупо справі 211/129/18-ц.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди заявниказ висновками суду першої інстанції і законності та обґрунтованості постановленої судом ухвали не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 10 серпня 2020 року про відмову у забезпеченні позову - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: