28 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12014100100004021 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Прокуратури міста Києва ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8
ОСОБА_9
обвинувачених ОСОБА_5 ,
ОСОБА_10
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12014100100004021 від 25 квітня 2014 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст.28, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України - повернуто прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України.
Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21 червня 2018 року.
Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_12 про скасування арешту на майно, накладеного ухвалами Голосіївського районного суду м. Києва від 15 червня 2018 року, 2 липня 2018 року, 20 липня 2018 року.
Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, обвинувальний акт у кримінальному провадженні направити на новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання.
В апеляційній скарзі прокурор зазначає про те, що висновки суду першої інстанції мають бути підтвердженими доказами, зібраними у суворій відповідності з вимогами закону і дослідженими у судовому засіданні, не містити істотних протиріч. Проте підстави для повернення обвинувального акту є надуманими та заважають виконанню вимог ст. 21 КПК України щодо вирішення справи у розумні строки. Окрім того, прокурор посилається на те, що повернення обвинувального акту з надуманих причин, суттєво порушується й право обвинуваченого, потерпілого на розгляд справи у розумні строки.
Як вказує прокурор, у ході підготовчого судового засідання судом першої інстанції грубо порушено норми кримінального процесуального кодексу України, оскільки під час судового засідання 19 грудня 2019 року колегія суддів видалилась до нарадчої кімнати, після чого сторонам було повідомлено про проголошення судового рішення 20 грудня 2019 року о 09.15 год., однак, у вказаний час суд, всупереч вимог ст. 376 КПК України, без проголошення будь-якого рішення продовжив судовий розгляд.
Окрім того, прокурор в апеляційній скарзі, з посиланням на норми ст. 314 КПК України, відповідно наголосив на тому, що завданням підготовчого судового засідання є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду, однак, суд при підготовчому судовому засіданні фактично вийшов за його межі та перейшов до вивчення по суті висунутого обвинувачення і матеріалів провадження та встановлення обставин вчинення злочину.
На переконання прокурора, направлений обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. При цьому, як зазначає прокурор, суд не є стороною кримінального провадження і не може вказувати прокурору, як необхідно викласти формулювання обвинувачення або поліпшити якість обвинувального акту, тим самим проявляючи упередженість, яка виражається у наданні вказівок прокурору, як краще викласти обвинувачення.
Окрім того, прокурор наголошує, що суд не вправі спонукати прокурора до уточнення обвинувального акту, внесення до нього змін, у тому числі щодо фактичних обставин скоєння злочину, його правової кваліфікації, тощо, оскільки в обвинувальному акті викладене те обвинувачення, яке прокурор вважає встановленим.
Апелянт переконаний, що зі змісту обвинувального акту випливає, що в ньому конкретно та повно викладені фактичні обставини кримінальних правопорушень із зазначенням місця, часу, та наслідків правопорушення, тобто слідчим сформульовано обвинувачення та дано правову кваліфікацію, та ніяким чином не перешкоджає суду розглянути справу по суті та ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора на підтримання апеляційної скарги, захисників та обвинувачених, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014100100004021 від 25 квітня 2014 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст.2 8, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.
За результатами підготовчого судового засідання ухвалою суду від 13 травня 2020 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12014100100004021 від 25 квітня 2014 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст.28, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, - повернуто прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України. Відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21 червня 2018 року, та у задоволенні клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_12 про скасування арешту на майно, накладеного ухвалами Голосіївського районного суду м. Києва від 15 червня 2018 року, 2 липня 2018 року, 20 липня 2018 року.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд в ухвалі вказав про те, що при викладенні в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_5 , зазначено, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 , ОСОБА1, невстановленої досудовим розслідуванням особи, за пособництва приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБАЗ, вони вчинили придбання шляхом обману права власності на майно, належне ПАТ «ФМЗ», вчинених разом з ОСОБА_11 за пособництва приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА3, чим ПАТ «ФМЗ», в тому числі його акціонерам: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ДАХК «Укргеолреммаш» завдано шкоду в особливо великих розмірах на загальну суму 54 825 377,00 грн.
Окрім того, при викладенні в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_11 , зазначено, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА1, кримінальне провадження відносно якого виділено в окреме провадження, та невстановленої досудовим розслідуванням особи, ними було вчинено придбання шляхом обману права на майно, належне ПАТ «ФМЗ», чим ПАТ «ФМЗ», в тому числі його акціонерам: ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ДАХК «Укргеолреммаш» завдано шкоду в особливо великих розмірах на загальну суму 37 124 743,00 грн.
Таким чином, як вказано в оскаржуваній ухвалі, в обвинувальному акті зазначено, що викрадені документи та майно належить ПАТ «ФМЗ». Разом з тим, відповідно до обвинувального акту потерпілими по вказаному кримінальному провадженню є ПАТ «Феодосійський механічний завод», Державна акціонерна холдингова компанія «Укргеолреммаш», ТОВ «Наш Берег», ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 . Проте, в обвинувальному акті не зазначено, яка саме шкода заподіяна кожному з потерпілих. Окрім того, в обвинувальному акті взагалі не зазначено про спричинення ТОВ-у «Наш Берег» будь-якої шкоди та не зазначено, яке саме відношення вказане товариство має до ПАТ «ФМЗ», хоча по вказаній справі ТОВ-у «Наш Берег» є потерпілим.
Суд також послався на те, що органом досудового розслідування не встановлений розмір державного майна у власності ПАТ «ФМЗ», оскільки згідно з обвинувальним актом Державна акціонерна холдингова компанія «Укргеолреммаш» є одним з акціонерів ПАТ «ФМЗ», проте, прокурор в підготовчому судовому засіданні на питання суду не зміг надати відповідь, яку саме частку у майні ПАТ «ФМЗ» має вказана Державна акціонерна холдингова компанія.
Окрім того, суду зазначив про те, що органом досудового розслідування не визначено підстави набуття потерпілими права власності на ПАТ «ФМЗ», не визначено розміру часток потерпілих у майні, що належить ПАТ «ФМЗ», що, у свою чергу, унеможливлює визначення розміру заподіяної шкоди діями обвинувачених кожному з потерпілих.
В оскаржуваній ухвалі суд вказав, що нез'ясованим у вказаному кримінальному провадженні також є питання щодо наявності повноважень у ОСОБА_13 подавати від імені ПАТ «ФМЗ» цивільний позов, оскільки у матеріалах справи міститься цивільний позов, поданий представником ПАТ «ФМЗ» ОСОБА_13 за довіреністю, долученою до позову, строк дії якої 1 рік. Разом з тим, як було зазначено у підготовчому судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_5 та його захисником ОСОБА_9 , ПАТ «ФМЗ»» постановою Господарського суду міста Києва від 7 вересня 2017 року за заявою ТОВ «Укркомерцгруп», директором якого є ОСОБА_5 , визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_12 . У подальшому видана ліквідатором ПраТ «ФМЗ» ОСОБА_12 довіреність від 6 листопада 2018 року на ім'я ОСОБА_13 була скасована наказом про скасування вищевказаної довіреності від 6 листопада 2018 року за підписом ОСОБА_12 . Копії постанов господарських судів, а також копію наказу про скасування довіреності захисником ОСОБА_9 було надано в підготовчому судовому засіданні.
У свою чергу прокурором в підготовчому судовому засіданні було повідомлено про те, що ОСОБА_12 у вказаному кримінальному провадженні вручалася підозра по обвинуваченню останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, проте постановою прокурора відділу прокуратури м. Києва від 17 жовтня 2018 року вказане кримінальне провадження в частині повідомленої підозри ОСОБА_12 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, було закрито. В подальшому кримінальне провадження відносно ОСОБА_12 за ч. 1 ст. 366 КК України було виділено з цього кримінального провадження та направлено до Деснянського районного суду м. Києва для розгляду, де і на даний час перебуває. На підтвердження вказаних відомостей прокурором надано копії обвинувального акта, постанови прокурора про закриття, ухвали Деснянського районного суду м. Києва.
Таким чином, як зазначає суд в оскаржуваній ухвалі, підставою для подання ОСОБА_13 цивільного позову від імені ПАТ «ФМЗ», в якому він просить визнати ПАТ «ФМЗ» цивільним позивачем, була саме вищезазначена довіреність.
З огляду на викладені обставини в сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що вищевикладені обставини позбавляють суд можливості призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, з огляду на таке.
За змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування і саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта суд першої інстанції здійснює судовий розгляд, як це передбачено приписами ст. 337 КПК України.
Пунктами 1-9 частини 2 статті 291 КПК України визначено перелік тих відомостей, які має містити обвинувальний акт. Зокрема, обвинувальний акт обов'язково повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а згідно з п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України - дату та місце його складення та затвердження.
Таким чином, повернення обвинувального акту прокурору може бути лише у разі, якщо при його складанні були допущені порушення вимог ч. 2 ст. 291 КПК України.
Проте порушень, які перешкоджають призначенню судового розгляду на підставі обвинувального акта, колегією суддів не встановлено.
Повертаючи прокурору обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , суд першої інстанції вийшов за межі повноважень, наданих йому кримінальним процесуальним законом на стадії підготовчого судового засідання, оскільки фактично вдався до оцінки правильності висунутого обвинувачення та його суті, що є предметом виключно судового розгляду.
Так, зі змісту обвинувального акта щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_11 вбачається, що у ньому викладені фактичні обставини кримінальних правопорушень з описом конкретних дій кожної особи в тих межах, які слідчий та прокурор вважали встановленими, зазначена правова кваліфікація кожного правопорушення з посиланням на положення закону і частину статті Закону про кримінальну відповідальність та окремо наведено формулювання обвинувачення, тобто, викладена позиція сторони обвинувачення у такому виді, як це вважали за правильне.
При цьому викладені в обвинувальному акті на виконання вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України відомості є достатніми для розуміння суті обвинувачення, а, посилання в оскаржуємій ухвалі на обставини, які, на думку суду першої інстанції, свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, є безпідставними та свідчать про те, що суд першої інстанції фактично вийшов за межі питань, які підлягають вирішенню під час підготовчого судового засідання, вдавшись в оцінку обставин та доказів, наданих стороною захисту, які підлягають перевірці під час судового розгляду кримінального провадження.
Окрім того колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначається розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що знайшло своє відображення в обвинувальному акті, на що обґрунтовано послався прокурор під час апеляційного розгляду.
Враховуючи, що згідно з ч. 3 ст. 314 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогам ст. 291 КПК України, а обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення, тобто, суть обвинувального акта є предметом розгляду в судовому засіданні кримінального провадження по суті, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.
При цьому, на переконання колегії суддів, приймаючи рішення за результатами підготовчого судового засідання, місцевий суд має виходити із положень ст. 22, ст. 26 КПК України щодо змагальності та диспозитивності кримінального провадження та положень ст. 337 КПК України, яка визначає межі судового розгляду, який проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а обов'язок доказування обставин, передбачених ст.. 91 КПК України, відповідно до ст. 92 КПК України, покладається під час судового розгляду на прокурора.
Зазначені положення норм процесуального законодавства судом першої інстанції не було враховано належним чином.
Таким чином під час апеляційного розгляду колегією суддів не було встановлено порушень, допущених при складанні обвинувального акту щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , які б перешкоджали суду першої інстанції призначити кримінальне провадження до судового розгляду, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставність повернення обвинувального акта є обґрунтованими.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що висновок суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України та повернення обвинувального акту прокурору є помилковим, у зв'язку з чим апеляційна скарга із змінами прокурора, як обґрунтована, підлягає до задоволення, ухвала суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Прокуратури міста Києва ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12014100100004021 від 25 квітня 2014 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст.28, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України - повернуто прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України - скасувати, призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________________________ _______________________ _________________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3