Справа № 753/18379/18 Головуючий у суді першої інстанції: Комаревцева Л.В.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/625/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
28 вересня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Мостової Г.І., Слюсар Т.А.
при секретарі Рудик О.Л.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Управління держаної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Максименко Лесі Анатоліївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дім Комфорт», Головне територіальне управління юстиції у місті Києві про визнання недійсними свідоцтв на право власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
19 вересня 2018 року позивач подав позовну заяву до відповідача Державного реєстратора Управління держаної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Максименко Лесі Анатоліївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСББ «Дім Комфорт», Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, про визнання недійсними свідоцтв на право власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . 08.06.2016 у вказаному будинку були проведені загальні збори, які включали вирішення питання про розпорядження спільним майном, а саме допоміжними приміщення № 108а та 168а, що розташовуються на технічному 17 поверсі будинку. Під час обговорення голова правління ОСББ «Дім комфорт» ОСОБА_4 повідомив про те, що вказані приміщення зареєстровані як житлові квартири, а тому не є спільною сумісною власністю власників квартир будинку. Разом з тим позивач ставить під сумнів законність передачі в приватну власність вказаних квартир з огляду на наступне.
25.06.2007 Державною приймальною комісією складено Акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта у АДРЕСА_2 -в. Як зазначено у акті будинок має 16 поверхів, 229 житлових квартир. Будинок передано на баланс ТОВ «Українське спеціальне житлово-експлуатаційне сервісне підприємство».
За даними первинної технічної інвентаризації будинку АДРЕСА_2 , яку проводило БТІ в 2007 році оспорювані приміщення значились як допоміжні.
Рішенням установчих зборів від 28.04.2009 у будинку АДРЕСА_2 було створено ОСББ «Комфорт», яке за актом прийому передачі від 21.12.2010 від ТОВ «УСПЖЕСП» прийняло будинок на баланс.
Під час поточної інвентаризації 18.06.2009 встановлено, що частина допоміжних технічних приміщень на 17 поверсі будинку були самочинно реконструйовані в житлові квартири, які БТІ умовно позначило як квартири № 108А , 168А , 228А,228Б . БТІ проінформувало позивача, що до БТІ не були надані документи, які підтверджують законність реконструкції.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.12.2009 у справі № 14/585 визнано право власності на спірні приміщення за Акціонерним товариством закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-реставрація», що стало в подальшому підставою для реєстрації права власності на квартири № 108А , 168А , 228А,228Б за вказаною юридичною особою.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 у вказаній справі скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 02.12.2009, провадження у справі припинено. Встановлено, що Акціонерним товариством закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-реставрація» не надано доказів набуття права власності на спірні квартири та доказів на підтвердження віднесення вказаних приміщень до житлового фонду. Судом також встановлено, що спірні квартири складаються з приміщень, які є технічними допоміжними приміщеннями, що знаходяться у спільній сумісній власності співвласників будинку та окремій приватизації не підлягають.
16.05.2013 під час проведення зборів ОСББ «Дім Комфорт» обговорювалось питання щодо Постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 у справі № 14/585, запропоновано вирішити питання, що квартири № 108А , 168А , 228А ,228Б належать до об'єктів спільної сумісної власності членів об'єднання як допоміжні приміщення, право на управління яким належить об'єднанню.
Втім 31.07.2013 державний реєстратор Максименко Л.А. приймає рішення про державну реєстрацію права власності з відкриттям розділу на оспорювані приміщення № 108а та 168а.
Позивач як на підставу позову посилається на те, що загальні збори ОСББ «Дім Комфорт» не приймали рішень про передачу спірних приміщень, квартир № 108А , 168А у приватне користування. Тому рішення про державну реєстрацію права власності на зазначене майно є протиправним.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до державного реєстратора Управління держаної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Максименко Лесі Анатоліївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСББ «Дім Комфорт», Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, про визнання недійсними свідоцтв на право власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно не відповідає дійсним обставинам справи та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначав, що він оскаржує в судовому порядку рішення Державного реєстратора Максименко Л.А. Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо реєстрації права власності на квартири АДРЕСА_7 . Оскаржуються ці рішення позивачем з тих підстав, що на час введення будинку в експлуатацію ці приміщення мали статус допоміжні, а після введення будинку були переобладнані в житлові та внесені до Державного реєстру, як приватна власність, чим були порушені права співвласників.
При цьому зазначав, що така реєстрація була проведена в порушення Закону України від 01.07.2004 №1952-1V «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого ПКМУ від 17.10.2013 №703. Стверджував, що у Державного реєстратора не було правових підстав та повного виключного переліку документів, необхідних для державної реєстрації оспорюваних приміщень як завершених будівництвом новостворених об'єктів нерухомого майна. Вказував, що суд першої інстанції не належним чином дослідив матеріали реєстраційних справ на предмет відповідності законодавству, а також порядок дій Державного реєстратора під час проведження державної реєстрації щодо оспорюваних приміщень та дійшов помилкового висновку щодо правомірності дій Державного реєстратора під час ухвалення оскаржуваного рішення. Крім того, вказував, що звертав увагу суду першої інстанції на те, що у нього виникли підозри щодо достовірності документів, які містяться в матеріалах реєстраційних справ та відомостей, які вони містять. А саме, договір купівлі-продажу майнових прав; актів прийому-передачі квартир від 19 липня 2011 року; в договорах передаються майнові права на будівництво квартир, а в реєстраційних справах зазначається реконструкція квартир; код будинку є відмінним; ціна квартир різної площі складає по 50 000 грн та відсутні банківські документи. Матеріали реєстраційних справ не містять даних на підставі чого Акціонерне товариство закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна реставрація» стало власником майнових прав спірних приміщень.
Позивач при розгляді справи у суді першої інстанції вважав, що зазначене товариство повинно бути залученим до участі у справі в якості 3 - ї особи та у нього слід витребувати документи, які слугували підставою для набуття майнових справ на спірні квартири, про що і заявляв клопотання, яке було відхилено судом. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
На апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Дзезько Дарія Анатоліївна подала відзив, в якому заперечувала проти її задоволення, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законне та обґрунтоване, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема вказувала, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що станом на день видачі оскаржуваних свідоцтв про право власності, спірні квартири не відносились до категорії допоміжних приміщень, не були об'єктом спільної сумісної власності мешканців будинку, а відтак права позивача жодним чином не були порушені. З цього приводу позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, що спірна квартира №108-а відноситься до допоміжних приміщень. Зазначала, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що як станом на день укладення договору купівлі-продажу майнових прав №2 від 19.07.2011, так і станом на день видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, спірна квартира №108-а не відносилася до категорії допоміжних приміщень, не була об'єктом права спільної власності співвласників будинку, а тому при винесенні державним реєстратором Максименко Л.А. рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем ОСОБА_2 , права позивача жодним чином не були порушені. При цьому, ОСОБА_2 подав державному реєстратору повний пакет документів необхідних для проведення дій державної реєстрації у відповідності до вимог закону. Перевіривши всі необхідні документи для проведення державної реєстрації, державний реєстратор правомірно прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Щодо клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості 3-ї особи Акціонерного товариства закритого типу «Спеціальне науковао-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна реставрація», то зауважила, що правових підстав, на її думку, до залучення 3-ї особи для участі у справі у суду не було, оскільки спір, який виник між сторонами, не порушує їх права, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні цього клопотання. Просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Також аналогічний відзив подано на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Дзезько Дарією Анатоліївною.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 Головне територіальне управління юстиції у м. Києві (замінено на правонаступника Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції у місті Києві) в особі свого представника Суботи О.В. вважають, що апеляційна скарга є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Зазначали, що державна реєстрація прав та їх обтяжень на об'єкти нерухомого майна на момент ухвалення оскаржуваного рішення здійснювалася відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-1V «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого ПКМУ від 17.10.2013 №703. Державний реєстратор Максименко Л. А., здійснивши відповідні пошуки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, встановила, що об'єкти нерухомого майна, квартири АДРЕСА_8 , право власності не зареєстроване ні за жодною особою. Статтею 24 Закону встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень. Державний реєстратор, встановивши, що подано всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності, а також відсутні підстави для відмови, визначені статтею 24 Закону, прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.08.2013 №4981413 та №4983403. Тому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Інші учасники справи у визначений ухвалою суду строк, не скористалися процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання відповідачі Державний реєстратор Управління держаної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Максименко Леся Анатоліївна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дім Комфорт», Головне територіальне управління юстиції у місті Києві (правонаступник Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції у місті Києві) не з'явились.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з вимог частини 1 статті 44 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ч.1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 120 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку відповідачів Державного реєстратора Управління держаної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Максименко Лесі Анатоліївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх особ: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дім Комфорт», Головного територіального управління юстиції у місті Києві (правонаступник Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції у місті Києві), які про час та місце розгляду справи повідомлені, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. До того ж, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 направили для участі у справі свого представника, а Головне територіальне управління юстиції у місті Києві просили розглядати справу у їх відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрутованість рішення суду першої інстанції в межа доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що права позивача при вчиненні відповідачами оспорюваних реєстраційних дій та отримання свідоцтв не порушено.
З такими висновками суду слід погодитись виходячи з наступного.
У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:
1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним вимогам цивільного процесуального права дивлячись на таке.
Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Роз'яснення надані в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі», встановлено, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
За змістом ч. 2-4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини і відповідні ним правовідносини.
27 лютого 2013 року позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбав квартиру АДРЕСА_1 , розташованої у багатоквартирному будинку, ставши її власником.
В будинку АДРЕСА_2 , де мешкає позивач створено ОСББ «Дім комфорт».
ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для управління, утримання і використання спільного майна (ст. 1 Закону від 29.11.01 р. № 2866-III, далі - Закон № 2866).
ОСББ є неприбутковою організацією і не має на меті отримання прибутку для його розподілу між своїми співвласниками (ст. 4 Закону № 2866). Створюється як непідприємницьке товариство, а його основна діяльність полягає у здійсненні функцій, які забезпечують (ст. 4 Закону № 2866): реалізацію прав власників приміщень на володіння і користування спільним майном членів ОСББ; належне утримання будинку і прибудинкової території; сприяння членам ОСББ в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; виконання членами ОСББ обов'язків, пов'язаних із діяльністю об'єднання.
При цьому господарське забезпечення діяльності ОСББ може здійснюватися як власними силами, так і шляхом укладення договорів із суб'єктами господарювання.
08.06.2016 у вказаному будинку ОСББ «Дім комфорт» були проведені загальні збори, на яких одним з питань стояло вирішення питання про розпорядження спільним майном, а саме допоміжними приміщення № 108а та 168а, що розташовуються на технічному 17 поверсі будинку.
Під час обговорення цього питання головою правління ОСББ «Дім комфорт» Демчик В.М. було доведено до відома, що вказані приміщення зареєстровані як житлові квартири, а тому не є спільною сумісною власністю власників квартир будинку.
З приводу цих приміщень спорів між ОСББ та власниками не існувало.
Звертаючись до суду, позовні вимоги ОСОБА_1 зводились до того, що загальні збори ОСББ «Дім комфорт» не приймали рішень про передачу спірних приміщень № 108А та 168А у приватне користування , а відтак реєстрація вказаних приміщень за відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є неправомірною, а видача свідоцтв про право власності недійсною, а тому звернувся до суду за захистом порушеного права.
Матеріалами справи встановлено, 31.07.2013 ОСОБА_2 подано заяву про державну реєстрацію та їх обтяжень (щодо виникнення права власності) на квартиру за адресою: АДРЕСА_9 , що зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31.07.2013 за реєстраційним номером 2341607.
Відповідно до реєстраційної справи Державного реєстру прав та їх обтяжень на об'єкти нерухомого майна вбачається, що між Акціонерним товариством закритого типу «Українське спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно- виробниче товариство «Україна-Реставрація» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майнових прав від 19.07.2011, згідно якого відповідно до пункту 1.1 Продавець передає Покупцю свої майнові права у будинку, який знаходиметься по АДРЕСА_2 , а Покупець приймає майнові права та зобов'язується сплатити Продавцю ціну договору.
Згідно акту прийому-передачі квартири від 19.07.2011 ПрАТ «Україна-Реставрація» передає, а ОСОБА_2 приймає квартиру АДРЕСА_10 . У витязі з переліку довірителів (інвесторів) по будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_11 від 25.07.2013 № 15 зазначено, що ОСОБА_2 є інвестором квартири АДРЕСА_10 .
В матеріалах реєстраційної справи також міститься довідка, видана ОСОБА_2 про те, що він здійснив 100% внесення коштів, що становить 50 000 гривень за майнові права квартири АДРЕСА_10 згідно договору купівлі-продажу майнових прав від 19 липня 2011 року, додаткової угоди від 18.12.2012.
Розпорядженням Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 27.06.2007 № 661 «Про затвердження актів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», новозбудованому житловому будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_11 .
Розпорядженням Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 17.12.2007 № 1335 «Про внесення змін до розпорядження від 27.06.2007 № 661» в зв'язку з допущеною технічною помилкою, внесено зміни в розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 27.06.2007 № 661 «Про затвердження актів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», а саме: у пункті 2 та в додатку до даного розпорядження, поштову адресу: АДРЕСА_12 . Щодо документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об 'єкта в матеріалах реєстраційної справи також міститься декларація про початок виконання будівельник робіт від 10.08.2012 № КВ 08312137501 та декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 14.09.2012 № КВ 14312163882, в яких зазначено вид робіт-«Реконструкція квартири 108-А ».
31.07.2013 відповідачем у даній справі ОСОБА_3 подано заяву про державну реєстрацію та їх обтяжень (щодо виникнення права власності) на квартиру за адресою: АДРЕСА_13 , що зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31.07.2013 за реєстраційним номером 2341197.
Відповідно до даних реєстраційної справи між Акціонерним товариством закритого типу «Українське спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно- виробниче товариство «Україна-Реставрація» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу майнових прав від 19.07.2011 згідно якого відповідно до пункту 1.1 Продавець передає Покупцю свої майнові права у будинку, який знаходиться по АДРЕСА_2 , а Покупець приймає майнові права та зобов'язується сплатити Продавцю ціну договору. Згідно акту прийому-передачі квартири від 19.07.2011 ПрАТ «Україна-Реставрація» передає, а ОСОБА_2 приймає квартиру АДРЕСА_7 . В матеріалах реєстраційної справи також міститься довідка, видана ОСОБА_3 про те, що він здійснив 100% внесення коштів, що становить 50 000 гривень за майнові права квартири АДРЕСА_7 згідно договору купівлі-продажу майнових прав від 19 липня 2011 року, додаткової угоди від 18.12.2012 року. У витязі з переліку довірителів (інвесторів) по будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_11 від 25.07.2013 № 16 зазначено, що ОСОБА_3 є інвестором квартири АДРЕСА_14 . Щодо документу, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси: Розпорядженням Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 27.06.2007 № 661 «Про затвердження актів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», новозбудованому житловому будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом поштову адресу: АДРЕСА_11 . Розпорядженням Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 17.12.2007 № 1335 «Про внесення змін до розпорядження від 27.06.2007 № 661» в зв'язку з допущеною технічною помилкою, внесено зміни в розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 27.06.2007 № 661 «Про затвердження актів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», а саме: у пункті 2 та в додатку до даного розпорядження, поштову адресу: АДРЕСА_12 . В тому числі, матеріали містять декларацію про початок виконання будівельних робіт від 18.08.2012 № КВ 08312137900 та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 14.09.2012 № КВ 14312163881, в яких зазначено вид робіт «Реконструкція квартири 168А».
Згідно пункту 10 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (далі-Порядок № 1141) під час розгляду заяви (запиту) державний реєстратор здійснює пошук у Державному реєстрі прав відомостей про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта цього права; інші речові права та суб'єкта цих прав; іпотеку та суб'єкта цього права; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав.
Пунктом 11 Порядку № 1141 зазначено, що пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна. У разі коли відомості про реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у заяві (запиті) не зазначаються, пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється за такими ідентифікаторами: за ідентифікаційними даними фізичної або юридичної особи: для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства) - прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові, податковий номер; для фізичної особи (громадянина України, який через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомив про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України) - прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові, номер і серія паспорта громадянина України; для юридичної особи (резидента та нерезидента) - найменування юридичної особи та податковий номер; за адресою об'єкта нерухомого майна/місцезнаходженням земельної ділянки - назва адміністративно-територіальної одиниці (Автономна Республіка Крим, область, м. Київ, м. Севастополь), району, населеного пункту або селищної, сільської ради.
Статтею 24 Закону України від 01.07.2004 №1952-1V «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Державний реєстратор Максименко Леся Анатоліївна - відповідач у справі, встановивши, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подано всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності, а також відсутні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації, визначені статтею 24 Закону, прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.08.2013 за №4981413 та №4983403.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
Висновки суду щодо підстав для відмови у задоволені позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що рішення суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам справи та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18 та постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 927/849/17 свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов'язки, тобто не є правочином.
Свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, в даному випадку свідоцтва є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв'язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує у його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє.
У даному випадку позивачем оскаржуються свідоцтва на право власності на спірні квартири ( визнання їх недійсними), виданих відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак правові підстави набуття відповідачами права власності є договори купівлі-продажу майнових прав щодо спірних квартир, а договори купівлі-продажу взагалі не були предметом розгляду даного спору.
Крім цього, частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Право власності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спірні об'єкти становить "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд
Судом встановлено, що предметом розгляду вказаної справи є позов ОСОБА_1 про визнання недійсними свідоцтв на право власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Як зазначалось вище договори купівлі-продажу майнових прав, укладені між Акціонерним товариством закритого типу «Українське спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно- виробниче товариство «Україна-Реставрація» та ОСОБА_2 від 19.07.2011 та між Акціонерним товариством закритого типу «Українське спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно- виробниче товариство «Україна-Реставрація» та ОСОБА_3 від 19.07.2011 не є предметом розгляду та їх недійсності у даній справі.
Визначення відповідачів, 3-х осіб, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів, 3-х осіб й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Враховуючи викладене, предмет спору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при ухваленні рішення судом про відмову у задоволенні позову про визнання недійсними свідоцтв на право власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, правових підстав до залучення до участі у справі 3-ї особи Акціонерного товариством закритого типу «Українське спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно- виробниче товариство «Україна-Реставрація» не було, оскільки таке рішення не зачіпає та не впливає на права і обов'язки товариства, так як воно було стороною договорів купівлі-продажу майнових прав, які судом не розглядались.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, всі висновки суду першої інстанції щодо безпідставності заявленого позову та неможливості відновлення порушеного права у обраний позивачем спосіб повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга позивача не містить, в ході апеляційного розгляду позивач та його представник також не нав ели таких обставин.
За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст. ст. 367,374,375,382,384 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:
Судді: