Провадження № 33/803/1348/20 Справа № 201/9250/20 Суддя у 1-й інстанції - Шелестов К. О. Суддя у 2-й інстанції - Калініч Н. І.
02 листопада 2020 року м. Дніпро
02 листопада 2020 року суддя Дніпровського апеляційного суду Калініч Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі, за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого заступником керуючого супермаркету “Делві”, із заробітною платою у розмірі 5 500 гривень, маючого на утриманні малолітню доньку ОСОБА_2 , 2017 року народження, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, -
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень) 00 коп..
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп..
При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові, ОСОБА_1 27 вересня 2020 року близько 10 годині 35 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Дніпро, вул. Телевізійна, 4, в приміщенні супермаркету «Делві», знаходився на робочому місці без засобів індивідуального захисту, а саме без маски для обличчя, чим порушив вимоги постанови КМУ № 641 від 22 липня 2020 року.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу та події інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та невмотивованою. Зазначає в апеляційній скарзі, що матеріалами справи не доведено факту обслуговування населення, оскільки відсутні докази, в тому числі пояснення свідків, касові чеки на придбання товару, які б підтверджували факт обслуговування відвідувачів.
Апелянт звертає увагу на те, що на час складання протоколу він не виконував обов'язки продавця, а лише займався розміщенням товару в підсобному приміщення опустивши захисну маску на шию, після чого зайшли працівники поліції, яких-небудь інших відвідувачів в приміщенні закладу не було.
Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано пункту Постанови Кабінету Міністрів України, який, за твердженням органу поліції, він порушив, а також не міститься і місця вчинення правопорушення.
Таким чином, на думку апелянта, висновок суду про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, є необґрунтованим.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив постанову суду скасувати, провадження у справі за ст. 44-3 КУпАП щодо нього закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.
Пояснив, що він дійсно працює на посаді заступника керуючого в супермаркеті. Проте, заперечував обставин, за яких його було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки у час зазначені у протоколі у закладі відвідувачів не було, він перебував у підсобному приміщенні. Співробітниця повідомила, що прийшли працівники поліції, одразу після цього він вдягнув захисну маску та вийшов до них. Що стосується копії фотокартки на якій він зафіксований без одягненої маски, то її було зроблено саме у мить коли він мав намір її вдягнути. Наголосив, що жодних послуг з обслуговування у дату, час та місці вказані у постанові не надав, яких-небудь відвідувачів у магазину не було.
Суд апеляційної інстанції, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні.
Згідно із вимогами ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Суд першої інстанції розглядаючи справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , всупереч вимогам ст. ст. 245, 280 КУпАП, не в повному обсязі з'ясовані та перевірені всі обставини справи, а висновки суду про винність апелянта не відповідають фактичним обставинам справи.
Крім того,суд першої інстанції вийшов за межі встановленого адміністративного правопорушення зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки уповноважена особа у протоколі зазначила про те, що ОСОБА_1 обслуговував відвідувачів без вдягнених на обличчя засобів індивідуального захисту, зокрема маски, чим порушив постанову КМУ № 641 від 22 липня 2020 року, тоді як суд у постанові виклав фактичні обставини , змінивши фабулу обвинувачення, а саме, зазначив, що ОСОБА_1 27 вересня 2020 року близько 10 годині 35 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Дніпро, вул. Телевізійна, 4, в приміщенні супермаркету «Делві», знаходився на робочому місці без засобів індивідуального захисту, а саме без маски для обличчі, чим порушив вимоги постанови КМУ № 641 від 22 липня 2020 року.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно диспозиції ст. 44-3 КУпАП відповідальність за даною нормою закону настає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Стаття 44-3 КУпАП є бланкетною нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 44-3 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.
Приймаючи рішення про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, суд в оскаржуваному рішенні, послався як докази вини на протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 001752 від 27 вересня 2020 року, рапорт лейтенанта поліції, фотознімок та на письмові пояснення ОСОБА_1 .
Ця сукупність фактичних обставин послугувала підставою для визнання винуватим ОСОБА_1 у порушенні п.п. 1 п.10 Постанови КМУ від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»», яким визначено, що на період дії карантину забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Разом з цим, в ході апеляційного розгляду встановлено, що матеріали справи, а саме фабула протоколу не містить в собі посилання на порушення ОСОБА_1 конкретного підпункту нормативно-правого акта, яким визначено коло заборон на період карантину на території України.
З огляду на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі, апеляційний суд вважає, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол не може бути визнаний належним та допустимим доказом наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Також слід зазначити, що згідно положень КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги встановлено, що оскаржувана постанова винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
В ході апеляційного розгляду встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, зокрема відсутні пояснення свідків, які б підтвердили порушення вимог закону, яке інкримінується ОСОБА_1 , протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний допустимим доказом, а враховуючи позицію ОСОБА_1 та вимоги статті 62 Конституції України, апеляційний суд усі сумніви тлумачить на користь апелянта.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування постанови суду першої інстанції із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.І. Калініч