Провадження № 22-ц/803/8810/20 Справа № 212/4178/20 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
03 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання, -
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат") про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання, мотивуючи тим, що 05 липня 2011 року її чоловіку ОСОБА_2 було встановлене професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пилковий бронхіт другої ст., емфізема легень другої ст.) ЛН другого ступеня та 20 липня 2011 року було складено акт №11 розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4. Вказувала, що станом на травень 2018 року діагноз захворювання її чоловіка був наступний: хронічне обструктивне захворювання легень третьої стадії (пиловий бронхіт третьої стадії, емфізева легень третьої стадії) група D, загострення середнього ступеня важкості, ЛН третього ступеня.
Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер та його смерть сталася через професійне захворювання.
Посилаючись на те, що у зв'язку із смертю чоловіка змінилось її життя, вона постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про його смерть не залишають її, до загибелі чоловіка вони разом з ним та їхнім сином були дружньою родиною, підтримували один одного, для чоловіка його сім'я була сенсом всього, задля них чоловік важко працював, а його смерть завдала їй психологічну травму та змусила її докладати додаткових зусиль на організацію життя, а тому просила суд ухвалити рішення, яким стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 350 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових стягнення та платежів.
Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" моральну шкоду у розмірі 160 00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, зменшивши суму грошового відшкодування моральної шкоди до 80 000 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що розмір моральної шкоди є необґрунтовано завищеним та підлягає зменшенню. Зазначали про ряд судових рішень у подібних справах, якими стягнуто значно менші суми.
Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористалась.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Встановлено судом і підтверджується матеріалам справи, що 08 грудня 1995 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб відділом реєстрації актів громадянського стану Тернівського районного управління юстиції м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, зроблено актовий запис за №701.
Після одруження дружина прийняла прізвище « ОСОБА_1 », що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 11 вересня 2003 року (а.с.12).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.19).
ОСОБА_2 працював на підприємстві відповідача з червня 2001 року по лютий 2009 року на посаді слюсаря з ремонту устаткування дільниці та з ремонту обладнання фабрики огрудкування дільниці приготування шахти цеха з ремонту технологічного обладнання ВАТ «Центральний ГЗК», отримав професійне захворювання, а саме хронічне обструктивне захворювання легень третьої стадії (пиловий бронхіт третьої стадії, емфізема легень третьої стадії), група D, загострення середнього ступеня важкості, ЛН третього ступеня, що встановлено Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 20 липня 2011 року (а.с.13-18).
Відповідно до п.п.16 вказаного акту, професійне захворювання виникло у ОСОБА_2 зокрема через роботу на підприємстві відповідача, підпадаючи під дію шкідливих факторів, які перевищують ГДК, а саме: пол. з вмістом вільного діоксину кремнію; 5,2-12,8 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3; пил з вмістом вільного діоксину кремнію: 5,2 мг/м3 при ГДК 1,0 мг/м3.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №155 від 06 серпня 2018 року встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням (а.с.21-22).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, вважав за необхідне стягнути з відповідача на її користь 160 000 грн., що б на думку суду буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Предметом указаного спору є відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу смертю її чоловіка, внаслідок професійного захворювання.
Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (стаття 11 ЦК України).
Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про охорону праці» саме на роботодавця покладено обов'язок створення на кожному робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці, відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог.
Згідно зі статтею 153 КЗпП України на всіх підприємствах установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесі, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також, санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів з питань охорони праці.
Відповідно до статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4)у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Суд першої інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, врахував роз'яснення, викладені у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», конкретні обставини нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, внаслідок якого настала смерть сина позивачки.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.
При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивачки, суд першої інстанції, з урахуванням глибини та ступеню моральних і фізичних страждань позивача, яких вона зазнала та зазнає внаслідок смерті сина, що є незворотнім, а також з урахуванням принципів розумності і справедливості належним чином обґрунтував свої висновки щодо стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 160 000 грн., і цей розмір правомірно вважав таким, що відповідає глибині і ступеню моральних страждань позивача.
Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що судом першої інстанції не повністю враховані обставини даної справи є хибними.
Рішення ухвалене з урахуванням загальних засад цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України): справедливості, добросовісності та розумності, та доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, сума визначена судом першої інстанції, з врахуванням конкретних обставин справи на думку колегії суддів не є завищенню, а доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині є хибними.
Посилання апеляційної скарги на ряд рішень у подібних справах якими стягнуто менші суми не приймаються до уваги, оскільки рішення були прийняті судом першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.