справа №619/1865/20
провадження №1-кс/619/1104/20
іменем України
30 жовтня 2020 року м. Дергачі
Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської областіОСОБА_1
за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2
прокурораОСОБА_3
підозрюваногоОСОБА_4
захисникаОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні по кримінальному провадженню № 12019220750000128 від 30.10.2019 клопотання про зміну запобіжного заходу щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. МурафаКраснокутського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України,
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
До суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , в якому просить змінити підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.В обґрунтування клопотання адвокат зазначив, що ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 05.06.2020 відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 105 100 грн. 14 липня 2020 ОСОБА_4 був звільнений з ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у зв'язку із сплатою його захисником ОСОБА_5 застави у розмірі 105 100 грн. Ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 27.08.2020 відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області про продовження строку дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 12019220750000128 від 30.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України. На теперішній час відсутні будь-які ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки відповідно до матеріалів справи, підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, є батьком багатодітної сім'ї, зареєстрований та проживає разом із дружиною та дітьми. На своєму утриманні має трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . За місцем мешкання характеризується позитивно, має міцні соціальні зв'язки за місцем проживання, працевлаштований. Також сумлінно виконує усі обов'язки, покладені на нього судом, вчасно прибуває за викликом до органу досудового розслідування чи суду.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти клопотання, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 та його адвокат ОСОБА_5 підтримали клопотання та просили його задовольнити. Також при вирішенні клопотання захисник просив врахувати, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею не розглядався розсекречений протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 25.02.2020, з якого вбачається, що інформація про причетність ОСОБА_4 до кримінального провадження № 12019220750000128 від 30.10.2019 відсутня.
Встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.
У провадженні СВ Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 12019220750000128 від 30.10.2019 за підозрою вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.
Ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 03.06.2020 відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 105 100,00 грн.
14 липня 2020 ОСОБА_4 був звільнений з ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у зв'язку із сплатою застави у розмірі 105 100,00 грн.
Ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 27.08.2020 відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області про продовження строку дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 12019220750000128 від 30.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Слідчий суддя на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, доводів сторін кримінального провадження, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про задоволення клопотання з таких підстав.
За положеннями п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження, зокрема, є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4. ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Частиною 1 статті 201 КПК України передбачено, що підозрюваний, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування клопотання про зміну запобіжного заходу.
Згідно з ч. 4 ст. 201 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У судовому засіданні прокурор підтвердив, що слідчим суддею відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про продовження строку дії обов'язків, покладених на підозрюваного,ОСОБА_4 не перешкоджає кримінальному провадженню, не переховується, прибуває на виклики слідчого та слідчого судді за першою вимогою, дані про вплив на свідків відсутні. Також щодо ОСОБА_4 відсутні інші кримінальні провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
При цьому відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ст. 7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Слідчим суддею проведено аналіз всіх ризиків, визначених частиною 1 статті 177 КПК України з урахуванням особливостей даного кримінального провадження та особи підозрюваного, як того вимагають норми чинного законодавства України та міжнародного законодавства, зокрема практика ЄСПЛ, яка відповідно до частиною 5 статті 9 КПК України застосовується у кримінальному процесуальному законодавстві України (Рішення у справі «Смирнова проти Росії», скарги № 46133/99 та 48183/99, від 08.06.1995 у справі «Ягчі і Саргін проти Туреччини», від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії» тощо).
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою..
При обранні виду запобіжного заходу суди враховують вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадків за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Натомість, протягом розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу прокурором не було доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Матеріали кримінального провадження, дають підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.
При цьому, слідчий суддя вважає, що прокурор не довів обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, та розглядаючи можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, враховує, що підозрюваний має постійне місце проживання, на його утриманні перебувають троє малолітніх дітей, з часу подій, в яких підозрюється ОСОБА_4 , пройшло більше 8 місяців.
Отже, слідчий суддя дійшов висновку, що є всі підстави для застосування, у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, характеризуючи особу підозрюваного ОСОБА_4 немає підстав в даний час стверджувати про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на запобігання, яким спрямоване застосування запобіжного заходу у вигляді застави.
Згідно з положенням Конвенції про захист прав людини, а також загальної спрямованості реформи кримінального судочинства на гуманізацію й підвищення гарантій захисту прав особи, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, слідчий суддя дійшов висновку про зміну підозрюваному запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Відповідно до ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Так як до підозрюваного застосовується запобіжний захід, то слідчий суддя зобов'язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою та покладає обов'язки, які передбачені пунктами 2, 3, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців.
Ухвалою слідчого судді від 22.10.2020 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019220750000128 від 30.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, до 6 (шести) місяців, тобто до 26 листопада 2020 року.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Отже, обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, слідчий суддя покладає на строк до 26 листопада 2020 року.
За положеннями ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
Зміною підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу, фактично дія запобіжного заходу у вигляді застави припиняється.
Отже, на підставі ч. 11 ст. 182 КПК України застава у розмірі 105 100,00 грн, яка була внесена відповідно до ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 03 червня 2020 року (справа № 619/1865/20 провадження № 1-кс/619/563/20) за ОСОБА_4 , підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_5 .
Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Верховний Суд у своїй постанові від 28 березня 2019 року (справа № 286/1695/18 провадження № 51-7345км18) зазначив, що виходячи із системного аналізу положень ст. 309 КПК України, суд касаційної інстанції вважає, що поняття «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й випадки зміни запобіжного заходу, коли суд обирає інший захід.
Отже, слідчий суддя, постановивши ухвалу про зміну запобіжного заходу з застави на особисте зобов'язання, фактично застосує запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним. Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями.
Право на доступ до суду, закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути реалізовано тільки у відповідності до вимог національного законодавства, в зв'язку з чим суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про право на оскарження рішень слідчих суддів, діє в межах тих повноважень, які встановлені діючим кримінальним процесуальним законом і не приймає до уваги доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки вони можуть бути перевірені судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.
Нормами КПК України не передбачено можливості оскарження в апеляційному порядку рішення слідчого судді про задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу з застави на особисте зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1 і 2 статті 309 КПК України визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Зазначений перелік є вичерпний та розширеному тлумаченню не підлягає.
Виходячи із системного тлумачення низки положень КПК України, що стосуються постановлення слідчим суддею ухвали, якою змінено запобіжний захід з застави на особисте зобов'язання до вказаного переліку не входять, та в апеляційному порядку оскарженню не підлягають.
Згідно з ч. 3 ст. 309 КПК України скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Статтею 205 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 177-179, 182, 193, 194, 196, 201, 205, 309, 392 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12019220750000128 від 30.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, задовольнити повністю.
Змінити підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_4 прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 на строк до 26 листопада 2020 року такі обов'язки:
- не відлучатися за межі Харківської області;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити під розписку підозрюваному ОСОБА_4 негайно після її оголошення.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.
Повернути ОСОБА_5 , внесену відповідно до ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 03 червня 2020 року за ОСОБА_4 заставу у розмірі 105 100,00 грн.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1