Справа: № 2-а-18/09 Головуючий у 1-й інстанції: Корзаченко В.М.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"13" квітня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Маслія В.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області на постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 04.03.2009 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
встановив:
02.02.2009 ОСОБА_2 звернулась до Носівського районного суду Чернігівської області із позовом, в якому просила визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 4471,20 грн.
Постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 04.03.2009 позовні вимоги задоволено частково:
- визнано неправомірними дії УПФ України в Носівському районі Чернігівської області, які виразилися у невірному нарахуванні та частковій виплаті ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 22.05.2008 по 31.12.2008;
- зобов'язано УПФ України в Носівському районі Чернігівської області перерахувати пенсію ОСОБА_2., як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за період з 22.05.2008 до 31.12.2008 та забезпечити її виплату;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати в частині задоволених позовних вимог, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним штампом у пенсійному посвідченні № НОМЕР_1 (а. с. 4).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19.01.2006 № 3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено п. 17 ст. 77, а ст. 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Отже, оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача, що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2007 році встановлювалися Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік».
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489, зупинено на 2007 рік дію положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, ст. 111 Закону № 489, встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.07 № 6-рп/2007 року, визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.
Крім того, вказаним Рішенням КС України визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Відтак, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, позивач мав право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з дня ухвалення Рішення КС України, тобто з 09.07.2007, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Стосовно ж позовних вимог за 2008 рік, то вони дійсно підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Так, підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В свою чергу, згідно до абз. 5 ч. 1 ст. 58 Закону № 107-VI затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність з розрахунку на місяць в наступних розмірах: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Отже, позивачу правомірно у період з 01.01.2008 до 22.05.2008 виплачувалось відповідачем лише 10 % від зазначених розмірів прожиткового мінімуму на одну особу для осіб, які втратили працездатність.
В свою чергу, позовні вимоги за період з 22.05.2008 по 31.12.2008 дійсно підлягають задоволенню, оскільки зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.
Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції на виконання вимог п. 2. ч. 1 ст. 161 КАС України було вірно досліджено питання щодо пропуску річного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 цього ж Кодексу в частині позовних вимог за період з 01.01.2006 до 02.02.2008, які згідно до ч. 2 ст. 100 КАС України не підлягають задоволенню, оскільки відповідач не надав суду належних доказів поважності пропуску цього строку та навіть не просив про його поновлення.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 122, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області - залишити без задоволення, а постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 04.03.2009 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку та строки, встановлені Цивільно-процесуальним кодексом України.
Головуючий:
Судді: