Справа: № 2-а-116/09 Головуючий у 1-й інстанції: Переверзєв С.В.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"13" квітня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Маслія В.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Барської районної державної адміністрації Вінницької області на постанову Барського районного суду Вінницької області від 24.02.2009 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Барської районної державної адміністрації Вінницької області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, -
У січні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом про визнання дій відповідача по виплаті їй у 2007 році грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не в повному обсязі неправомірними та зобов'язання відповідача доплатити їй суму недоплаченої грошової допомоги в розмірі 1900 грн. за 2007 рік.
Постановою Барського районного суду Вінницької області від 24.02.2009 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається із наявного у матеріалах справи посвідчення серії НОМЕР_1 від 24.11.2006 (зворот а. с. 3) ОСОБА_2. має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.
Згідно ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач має право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте, їй виплачено у 2007 році 150 грн. на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Доводи відповідача полягають у тому, що згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується винятково для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з вказаним законом. Застосування мінімального розміру пенсії за віком для визначення надбавок, підвищень до пенсій та розмірів допомог Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено.
Крім того, відповідач посилається на п. 13 ст. 17 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким дія ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зупинена.
Колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами апелянта та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Як вже зазначалось вище, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року позивачу передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано Конституційним Судом України неконституційним.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 09.07.2007, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 152 Конституції України.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України № 6-рп/2007.
В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідач не надавши суду жодних доказів щодо дати здійснення позивачу виплати допомоги до 5-го травня за 2007 рік не довів, що відповідні виплати ним проведені до ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», положення якого були ще чинними. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач не виконав взяті державою зобов'язання та порушив права позивача, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 122, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Барської районної державної адміністрації Вінницької області - залишити без задоволення, а постанову Барського районного суду Вінницької області від 24.02.2009 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку та строки, встановлені Цивільно-процесуальним кодексом України.
Головуючий:
Судді: