07 вересня 2020 року Справа № 160/6845/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
24.06.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати до загального трудового стажу період роботи ОСОБА_1 на автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд з 12 липня 1989 року по 17 лютого 1992 року для призначення та перерахунку пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального трудового стажу період роботи ОСОБА_1 на автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд з 12 липня 1989 року по 17 лютого 1992 року та призначити і перерахувати пенсію за віком, починаючи з дня звернення до відповідача з відповідною заявою, тобто з 22 травня 2020 року.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 22 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про зарахування до його загального трудового стажу періоду роботи з 12 липня 1989 року по 17 лютого 1992 року на автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд, а також з вимогою здійснити відповідний перерахунок розміру його пенсії, взявши до уваги вказаний період роботи. Однак, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом від 26.05.2020 року №8763-9591/К-03/8-0400/20, прийнятим за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , відмовило у зарахуванні до його загального трудового стажу вказаного періоду роботи, оскільки в записі трудової книжки позивача про прийняття його на роботу на означене підприємство має місце виправлення, а печатка, якою завірено звільнення, не читається, водночас, первинних документів, якими б можливо було підтвердити виправлений запис у трудовій книжці не надано. Позивач вважає, що, оскільки він має відповідні записи щодо спірного періоду роботи у трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, то вказані записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу, крім того, факт його роботи водієм на автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд протягом вищевказаного періоду може бути підтверджено свідками. При цьому позивач також зауважує, що він не може надати довідки та інші первинні документи, якими можливо підтвердити вказаний період роботи на даному підприємстві, оскільки його більше не існує, а також відсутні дані про нього в архіві. Таким чином, вважаючи таку відмову відповідача у зарахуванні періоду його роботи на автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд до загального трудового стажу та наступного перерахунку пенсії за віком, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: належним чином завірених копій документів, що додані до позовної заяви, для суду та для відповідача.
На виконання ухвали суду від 30 червня 2020 року позивачем до суду 20.07.2020р. надано належним чином завірені копії документів, що додані до позовної заяви, для суду та для відповідача, чим усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6845/20 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з 12.08.2020 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Також вказаною ухвалою суду витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).
04 вересня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 30.05.2017р. та отримує пенсію за віком, призначену на підставі заяви про призначення пенсії від 03.05.2017р. відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV. Згідно з дублікатом трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 10.10.1985р., позивач працював на АТП-0461 Дніпрооблагробуд з 07.1989р. по 17.02.1989р., однак, в записі про прийняття на роботу (запис трудової книжки №9) міститься виправлення дати прийняття позивача на роботу, а печатка, якою завірено звільнення, не читається. Таким чином, за твердженням відповідача, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Однак, первинних документів, якими можливо було б підтвердити виправлений запис в трудовій книжці ОСОБА_1 , позивачем не надано, а тому спірні періоди роботи позивача не зараховано до його загального страхового стажу та не враховано при призначенні йому пенсії за віком. Крім того, відповідач зазнає, що ОСОБА_1 пенсія за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вже призначена з 30.05.2017 року на підставі заяви позивача про призначення пенсії від 03.05.2017 року. Із заявою про переведення на інший вид пенсії останній не звертався. Оскільки чинним законодавством не передбачено повторне призначення пенсії за тими самими підставами, то вимога позивача, щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22.05.2020р. суперечить чинному законодавству. Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло в межах повноважень та згідно з діючим законодавством.
Крім того, 04.09.2020р. на виконання вимог ухвали суду від 13.07.2020р. відповідачем надано копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 258, 263 КАС України, а також з урахуванням того, що з 03.08.2020р. по 04.09.2020р., включно, суддя Турова О.М. перебувала у відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 30.05.2017р. та отримує пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначену з 30.05.2017р. на підставі заяви позивача від 03.05.2017р.
Як свідчать матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 , 03.05.2017 року позивач звернувся до пенсійного органу з заявою (встановленого зразка) про призначення пенсії за віком (зареєстровано за №1750/514) з відповідним пакетом документів, а саме: копією паспорту; копією довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; копіями трудових книжок; копією військового квитка; довідкою про навчання від 29.03.2017р. №261; довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії від 03.05.2017р. №7; копією наказу від 01.06.1994р. №34к; копією індивідуальних відомостей про застраховану особу форма ОК-5.
Вищезазначена заява власноруч підписана ОСОБА_1 03.05.2017 року.
Крім того, 03.05.2017р. ОСОБА_1 також подано заяву, в якій останній просив призначити йому пенсію за віком на підставі наданих документів, при цьому, стаж з 12.07.1989р. по 17.02.1992р. в автомобільному транспортному підприємстві - не враховувати, оскільки довідки надати останній не може, довідку про зарплату до 2000р. - надавати не буде.
Відповідно до протоколу №1750 від 17.05.2017р. ОСОБА_1 з 30.05.2017р. призначено пенсію за віком у розмірі 1606,96грн. відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням загального страхового стажу 31 рік 08 місяців 20 днів, довічно.
Відповідно до розрахунку стажу, що міститься в пенсійній справі позивача, у його загальний страховий стаж при призначенні пенсії за віком з 30.05.2017р. не враховано період роботи ОСОБА_1 з 12 липня 1989 року по 17 лютого 1992 року на автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд.
Судом також встановлено, що 05 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії на підставі ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як пацючий пенсіонер.
Відповідно до ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії від 20.06.2019р. на підставі рішення про перерахунок пенсії 912160801044 (вид перерахунку: зміна стажу абз.1 ч.4 ст.42 ЗУ №1058), з 05.06.2019 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», внаслідок чого пенсія ОСОБА_1 складає 1638,00грн., із врахуванням загального страхового стажу 33 роки 09 місяців 09 днів, водночас, спірний період роботи позивача з 12 липня 1989 року по 17 лютого 1992 року на автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд до його страхового стажу так і не враховано, що підтверджується розрахунком стажу позивача після зміни стажу внаслідок подальшої роботи.
21 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про зарахування до його загального трудового стажу періоду роботи з 12 липня 1989 року по 17 лютого 1992 року на автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд, а також з вимогою здійснити відповідний перерахунок розміру його пенсії, взявши до уваги вказаний період роботи (вх. №9591/К-0400-20 від 22.05.2020 року).
Листом від 26.05.2020 року №8763-9591/К-03/8-0400/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило ОСОБА_1 у зарахуванні до загального трудового стажу останнього періоду його роботи з 12 липня 1989 року по 17 лютого 1992 року на автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд, з посиланням на те, що згідно з дублікатом трудової книжки позивача, виданої 10.10.1985р., № НОМЕР_2 , в записі про прийняття на роботу має місце виправлення, а печатка, якою завірено звільнення, не читається, тому, оскільки первинних документів, якими можливо підтвердити виправлений запис в трудовій книжці, ОСОБА_1 не надано, зазначений стаж не враховано при призначені пенсії.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у зарахуванні періоду роботи з 12 липня 1989 року по 17 лютого 1992 року на автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд та наступному здійсненні перерахунку його пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58 від 29.07.1993р.), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції №58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 від 29.07.1993р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції №58 від 29.07.1993р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
За змістом приписів п.2.6 Інструкції №58 від 29.07.1993р. якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 від 29.07.1993р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.
Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем як при первинному зверненні до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, так і при зверненні з заявою від 21.05.2020р. (вх. №9591/К-0400-20 від 22.05.2020 року) подавався дублікат трудової книжки серії НОМЕР_3 .
Щодо спірного періоду роботи позивача на автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд, який не враховано відповідачем до страхового стажу через наявність виправлень у даті прийняття ОСОБА_1 на роботу (запис №9 в дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_3 ) та недоліками в видимості печатки підприємства, яка проставлена на даті звільнення позивача (запис №10 в дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_3 ), суд зазначає наступне.
Як свідчить дублікат трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , копія якого міститься в матеріалах справи, дійсно запис №9 містить виправлення у даті прийняття позивача на посаду водія в автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд, а саме: в числі, з якого позивач став до роботи, наявне виправлення з 10 на 12 липня 1989 року, водночас, в графі трудової книжки «На підставі чого внесено запис (документ, його дата і номер)» чітко і без виправлень вказано дату наказу про прийом на роботу - Наказ 70К від 11.07.1989 року, що, в свою чергу, свідчить на користь того, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу на цьому підприємстві саме з 12.07.1989р., як і зазначає позивач, при цьому, останній не просить відповідача врахувати до його загального стартового стажу період роботи з більш ранньої дати (з 10.07.1989р.), що б у такому разі могло б викликати обґрунтовані сумніви.
З дублікату трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 також встановлено, що в ній наявний запис №10 від 17.02.1992р. про звільнення ОСОБА_1 з автомобільного транспортного підприємства АТП-0461 Дніпрооблагробуд, за переведенням до ПМК 90 треста «Днепросемстрой» на підставі п.5 ст.36 КЗпП України (Наказ №19К від 17.02.1992р.
Вказаний запис є чітким і не містить жодних виправлень чи неточностей та завірений відбитком печатки роботодавця.
Водночас, на переконання відповідача, нечіткий відтиск печатки (нечитабельність її змісту), проставленої на вищевказаному записі трудової книжки позивача про звільнення останнього з автомобільного транспортного підприємства АТП-0461 Дніпрооблагробуд, позбавляє можливості підтвердити даний період роботи ОСОБА_1 .
Однак, суд не погоджується з такими доводами пенсійного органу, оскільки, як зазначалося вище, вказаний запис про звільнення у дублікаті трудової книжки позивача містить всі необхідні відомості щодо дати та підстав звільнення з роботи ОСОБА_1 з вищевказаного підприємства, не має виправлень та неточностей, які б могли викликати обґрунтовані сумніви щодо дати звільнення позивача, тим більше, що і сам відповідач не зазначає жодних зауважень до змісту цього запису.
При цьому, перед записами дублікату трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 №9 та №10 в цій трудовій книжці проставлено штамп автомобільного транспортного підприємства АТП-0461 Дніпрооблагробуд, який є чітким і розбірливим та надає змогу стверджувати про те, що записи, зроблені після його проставлення (№9 та №10) стосуються безпосередньо періоду роботи саме на цьому підприємстві.
Поряд із цим суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.02.2018р. у справі №687/975/17 та від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а, яку суд враховує при розгляді цієї справи відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Крім того, суд враховує, що абзацом 1 пункту 2.11 Інструкції № 162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. […].
Отже, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство роботодавець.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Враховуючи наведене, суд вважає, що недоліки оформлення трудової книжки відповідачем частково виявлені вірно, але вони не можуть вважатися достатньою підставою для відмови позивачеві у зарахуванні цього періоду до його загального страхового стажу, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня, а загальна сукупність вказаних у трудовій книжці позивача відомостей, дає змогу встановити періоди роботи позивача в автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд, натомість, виявлені відповідачем недоліки цьому не перешкоджають.
При цьому суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення записів у його трудовій книжці відносно спірних періодів роботи, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.
Відтак, суд вважає необґрунтованою та безпідставною відмову відповідача, оформлену листом від 26.05.2020 року №8763-9591/К-03/8-0400/20, щодо неврахування періоду роботи позивача водієм на автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд з 12 липня 1989 року по 17 лютого 1992 року до загального страхового стажу ОСОБА_1 .
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в зарахуванні до загального страхового стажу період роботи ОСОБА_1 на автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд з 12 липня 1989 року по 17 лютого 1992 року, оформлена листом від 26.05.2020 року №8763-9591/К-03/8-0400/20 є протиправною та необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення.
При цьому, суд зауважує, що права позивача у даному випадку порушено саме вищевказаною протиправною відмовою відповідача, оформленою листом від 26.05.2020 року №8763-9591/К-03/8-0400/20, а не його діями щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стажу позивача спірного періоду роботи, тому, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, якою, зокрема, передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а також враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог і визнати протиправною та скасувати відмову ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи на автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд з 12 липня 1989 року по 17 лютого 1992 року, оформлену листом від 26.05.2020 року №8763-9591/К-03/8-0400/20, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту цього порушеного права.
З метою відновлення вищевказаного порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи на автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд з 12 липня 1989 року по 17 лютого 1992 року, а, отже, задовольнити позовні вимоги в цій частині.
Щодо іншої частини позовних вимог, в якій ОСОБА_1 просить суд зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком, з врахуванням до страхового стажу спірного періоду роботи ОСОБА_1 на автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд, починаючи з дня звернення позивача до відповідача з відповідною заявою, тобто з 22 травня 2020 року, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 30.05.2017р. та отримує пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначену з 30.05.2017р. на підставі заяви позивача від 03.05.2017р. та відповідно до протоколу №1750 від 17.05.2017р. довічно.
Відповідно до абз.1 п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною 2 статті 45 Закону №1058-IV визначено, що пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Згідно з абз.1 ч.3 ст.45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Водночас, чинним законодавством не передбачено повторне призначення пенсії за тими самими підставами, отже, вимога позивача в частині, щодо призначення останньому пенсії за віком, починаючи з дня звернення до відповідача з відповідною заявою, тобто з 22 травня 2020 року, з врахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи на автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд з 12 липня 1989 року по 17 лютого 1992 року, не підлягає задоволенню, з огляду на те, що пенсія позивачеві вже призначена довічно з 30.05.2017р.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області перерахувати пенсію позивача за віком, з врахуванням до страхового стажу спірного періоду роботи ОСОБА_1 на автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд, починаючи з дня звернення позивача до відповідача з відповідною заявою, тобто з 22 травня 2020 року, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 43 Закону №1058-IV встановлено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 4 статті 45 Закону №1058-IV визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа (абз.2 ч.4 ст.45 Закону №1058-IV);
- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа (абз.3 ч.4 ст.45 Закону №1058-IV).
Згідно з ч.5 ст.45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Як зазначалося вище, судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою від 21 травня 2020 року про зарахування до його загального страхового стажу періоду роботи з 12 липня 1989 року по 17 лютого 1992 року на автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд, а також з вимогою здійснити відповідний перерахунок розміру його пенсії, взявши до уваги вказаний період роботи (вх. №9591/К-0400-20 від 22.05.2020 року), однак, листом відповідача від 26.05.2020 року №8763-9591/К-03/8-0400/20 у здійсненні зарахування вищевказаного періоду роботи позивача до його загального страхового стажу було відмовлено, водночас, така відмова визнана судом протиправною та скасована, із зобов'язанням відповідача здійснити зарахування спірного періоду роботи ОСОБА_1 до його загального страхового стажу, внаслідок чого, вимога заяви позивача від 21.05.2020р. про перерахунок його пенсії у зв'язку із таким зарахування є обґрунтованою, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок його пенсії за віком, з врахуванням до страхового стажу спірного періоду роботи ОСОБА_1 на автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд, підлягають задоволенню, однак, із зобов'язанням відповідача здійснити такий перерахунок не з дня звернення позивача до відповідача з відповідною заявою (з 22 травня 2020 року), як просить позивач, а з 01.06.2020р., оскільки, як зазначалося вище, за змістом приписів абз.2 ч.4 ст.45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа, тому, оскільки ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії після 15 числа (22.05.2020р. вх. №9591/К-0400-20), то і перерахунок його пенсії має бути здійсненим з першого числа наступного місяця, тобто з 01.06.2020р., через що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважає й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За наведених обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 840,80 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього пропорційно до розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області коштів у сумі 420,40грн.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) періоду його роботи на автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд з 12 липня 1989 року по 17 лютого 1992 року, оформлену листом від 26.05.2020 року №8763-9591/К-03/8-0400/20.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) період його роботи на автомобільному транспортному підприємстві АТП-0461 Дніпрооблагробуд з 12 липня 1989 року по 17 лютого 1992 року та здійснити відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), з урахуванням до його загального страхового стажу вищевказаного періоду роботи, з 01.06.2020р.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у сумі 420,40грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійки).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 07.09.2020 року.
Суддя О.М. Турова