Справа: № 22-а-4225/09 Головуючий у 1-й інстанції: Цвіркун Ю.І.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
"15" квітня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Собківа Я.М.
суддів: Зайцева М.П, Романчук О.М.,
при секретарі: Бадріашвілі К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до адміністративний суду з позовом до відповідача про зобов'язання вчинити дії, в якому просить зобов'язати Головне управління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) підтвердити статус ОСОБА_3 1972 р.н. як постраждалого від аварії на ЧАЕС та видати вкладку до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.11.2007 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано частково протиправним та скасовано рішення засідання Комісії по визначенню статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, при Головному управлінні у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 23.10.2007 року в частині відмови видати ОСОБА_3 вкладки до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Зобов'язано Головне управління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) вчинити дії та прийняти рішення щодо видачі ОСОБА_3 вкладки до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.11.2007 року, у відповідності до законодавства України. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона задоволенню не підлягає, а постанову суду -слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
В березні 2000 року Центральною міжвідомчою експертною комісією по встановленню причинно-наслідкового зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС було надано висновок №5010-2963, що захворювання у позивача виникло внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Судом першої інстанції встановлено, що в березні 2000 року Центральною міжвідомчою експертною комісією по встановленню причинно-наслідкового зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС було розглянуто його звернення на предмет встановлення причиново-наслідкового зв'язку хвороби з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Експертною комісією було надано висновок від 13.03.2000 р. №5010-2963, що захворювання виникло внаслідок впливу аварії на Чорнобильській АЕС.
З 2000р. позивач є інвалідом II групи, який постраждав внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується матеріалами справи.
У березні 2001 р. йому було видане безстрокове посвідчення особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС та вкладку до посвідчення, термін дії якої тривав до 01.11.2007 року.
08.10.2007 р. позивача визнано інвалідом II групи, захворювання якого пов'язано з аварією на ЧАЕС.
Після чого, позивач знову звернувся до відповідного суб'єкта владних повноважень із заявою про видачу вкладки до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС.
Рішенням Комісії по визначенню статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Головному управлінні у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), яке занесено до протоколу № 9 від 23.10.2007 р. ОСОБА_3 було відмовлено у видачі вкладки до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС.
Листами від 25.10.2007 р. №1051/1 та від 25.12.2007 р. № 1244 позивача було повідомлено про відмову у видачі даної вкладки до посвідчення.
Конституція України гарантує особі у разі часткової або тимчасової втрати працездатності соціальний захист, передбачений відповідним законом. Для осіб, які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС таким спеціальним законом є Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
З огляду на зазначену норму Закону, посилання відповідача про те, що критерії віднесення осіб до категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи визначені лише ст. 11 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є суперечливими, оскільки дані критерії зазначені також у ст. 10 та ч. З ст.12 цього Закону.
Крім того, роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 04.02.2008р. №89/20/112-08, на яке посилається відповідач, не узгоджується із правовими нормами.
При цьому посилання представника відповідача на ст. 65 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», де зазначено, що посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом, не спростовує доводів позивача, а навпаки лише підтверджує їх, оскільки позивачу видане посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, правомірність його видачі ніким не оскаржено, видача посвідчення не визнавалась протиправною у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 3 ст.23 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»на встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа, зокрема, хворих на рак щитовидної залози.
Позивач відноситься до категорії осіб, що визначена у ч. З ст. 12 Закону, оскільки причиновий зв'язок між погіршенням стану здоров'я і встановленням інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи у нього встановлено.
Згідно із абз. 2, 3 пункту 3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 p. N 51, до посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1 додається вкладка за встановленим зразком (додаток N 11). Зазначене посвідчення без вкладки з 1 січня 1997 р. вважається недійсним. Якщо після чергового переогляду медико-соціальною експертною комісією особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не підтверджено будь-яку групу інвалідності, посвідчення категорії 1 підлягає заміні на посвідчення іншої категорії відповідно до законодавства.
Відповідно до довідки МСЕК від 08.10.2007р. №022904, копія якої знаходиться в матеріалах справи, ОСОБА_3 було підтверджено II групу інвалідності, а тому його посвідчення заміні не підлягає.
Таким чином, презюмується обов'язок відповідача видати позивачу вкладку до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Як встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відмову позивачу відповідачем у видачі вкладки є консультація Мінпраці.
Колегія суддів не може погодитись з такою позицією відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином, доводи апелянта, що критерії віднесення осіб до категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи визначені у ст. 11 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких позивач не може вважатися потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а тому не має права на одержання вкладки до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та посилання на роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 04.02.2008р. №89/20/112-08, у якому зазначається, що правових підстав для видачі позивачу ОСОБА_3 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 № 400125 від 24.09.2001р. та вкладки до нього немає, колегією суддів відхиляються.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку, яким позовні вимоги задоволено частково, а тому доводи апеляційної скарги висновку суду першої інстанції не спростовують, не відповідають вимогам законодавства та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 2,5, 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2008 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу на ухвалу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня його складення в повному обсязі.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 20 квітня 2010 року