79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.10.2020р. справа № 914/1422/19
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Пукач М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут”, м.Львів;
до відповідача-1: Управління соціального захисту населення Жовківської районної державної адміністрації, м.Жовква;
до відповідача-2: Управління Державної казначейської служби України у Жовківському районі Львівської області, м.Жовква;
про: стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних;
ціна позову: 4739442,36 грн.
За участю представників:
від позивача: не викликався;
від відповідача-1: не викликався;
від відповідача-2: не викликався.
Заяв про відвід не поступало.
Розгляд справи судом.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут” до відповідача-1 Управління соціального захисту населення Жовківської районної державної адміністрації, до відповідача-2 Управління Державної казначейської служби України у Жовківському районі Львівської області про стягнення солідарно 4739442,36грн., з яких 3052901,28грн. інфляційні втрати, 1686541,08грн. 3% річних.
Ухвалою суду від 24.07.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 27.08.2019р. Ухвалами Господарського суду Львівської області від 27.08.2019р., від 17.09.2019р. строк підготовчого провадження продовжувався та розгляд справи відкладався до 16.10.2020р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.10.2019р. провадження у справі №914/1422/19 зупинено до розгляду Великою Палатою Верхового Суду справи №922/3013/18. Ухвалою суду від 28.11.2019р. поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 10.12.2019р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судове засідання на 24.12.2019р. Ухвалою суду від 24.12.2019р. судове засідання з розгляду спору по суті відкладалось до13.01.2020р.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Фартушка Т.Б., на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Львівської області від 13.01.2020 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №914/1422/19, згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.01.2019 року о 14год. 43 хв. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №914/1422/19, відповідно до якого визначено суддю Іванчук С.В.
Ухвалою суду від 13.01.2020р. прийнято справу №914/1422/19 до розгляду, постановлено повторно провести підготовче провадження у справі №914/1422/19 та розгляд справи призначено на 04.02.2020р. В судовому засіданні 04.02.2020р. за участі представників учасників справи розгляд справи відкладено на 03.03.2020р. Ухвалою суду від 03.03.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 31.03.2020р. Враховуючи вжиті державою карантинні заходи та їх продовження на території України, клопотання сторін, з метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків, розумність строку розгляду, ухвалами суду від 24.03.2020р., від 31.03.2020р., від 05.05.2020р., від 16.06.2020р., від 07.07.2020р., від 21.07.2020р. розгляд справи відкладався до 15.09.2020р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.09.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судове засідання на 13.10.2020р. Ухвалою суду від 13.10.2020р. розгляд справи відкладався до 27.10.2020р.
В судове засідання 27.10.2020р. представник позивача явки повноважного представника не забезпечив, представником позивача на електронну адресу суду подано клопотання за вх.№30960/20 від 27.10.2020р. про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням повноважного представника позивача на самоізоляції. Судом розглянуто клопотання за вх.№30960/20 від 27.10.2020р. та враховуючи строк розгляду даного спору судом, неодноразове відкладення розгляду справи, зокрема за клопотанням позивача, вжиття достатніх заходів для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків, та те, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду спору по суті, заявлене клопотання відхилено. Від позивача подано відповідь на відзив за вх.№34070/19 від 15.08.2019р., додаткові пояснення за вх.№51849/19 від 10.12.2019р.
В судове засідання 27.10.2020р. відповідачі 1, 2 явки повноважних представників не забезпечили. Причини неявки не повідомлено, хоча судом належно виконано обов'язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідачів, за адресою зазначеною у ЄДР ЮО, ФОП та ГФ та у позовній заяві, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції, внесенням до Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали суду від 13.10.20р., відстеженням поштових відправлень за №7901413501442, за №7901413501523 на офіційному сайті АТ “Укрпошта” згідно до яких поштова кореспонденція отримана адресатами (відповідачами 1 та 2). Від відповідача 1 подано заперечення на відзив за вх.№36663/20 від 05.09.2019р., пояснення по справі за вх.№40163/20 від 30.09.2019р. Від відповідача 2 подано відзив на позовну заяву за вх.№337532/19 від 11.09.2019р., заперечення на додаткові пояснення за вх.№52956/20 від 17.12.2019р., заперечення за вх.№1104/20 від 11.01.2020р.
Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов'язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважних представників сторін не обов'язковою, та те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.
Позиції учасників справи.
Позовні вимоги позивачем обгрунтовані наступним. Позивач зазначає, що надав послуги з газопостачання на пільгових умовах населенню Жовківського району, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, що підтверджується актами звіряння розрахунків з січня 2017 року по червень 2019 року. Позивач зазначає, що відповідач 1 за рахунок державних субвенцій, зобов'язаний відшкодувати витрати понесені ТОВ «Львівгаз збут» внаслідок надання населенню Жовківського району послуг з газопостачання на пільгових умовах. Проте, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання населенню Жовківського району послуг з газопостачання на пільгових умовах відповідач 1 здійснював несвоєчасно та не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, тому на думку позивача відповідач 1 зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми. Позивач вважає, що особою, відповідальною перед позивачем за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом у цій справі, на думку позивача, є Управління соціального захисту населення Жовківської районної державної адміністрації, як особа, відповідальна за виконання зобов'язань щодо відшкодування витрат понесених ТОВ «Львівгаз збут», та Управління Державної казначейської служби України у Жовківському районі Львівської області, яке здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду. З огляду на вказані обставини позивач просить позов задоволити та стягнути з відповідачів солідарно 3052901,28грн. інфляційних втрат та 1686541,08грн. 3% річних.
В додаткових поясненнях за вх.№51849/19 від 10.12.2019р. позивач зазначає, що відповідач у спірних відносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо позивача, спір у справі не має установлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, а тому розгляд цього спору відноситься до юрисдикції господарських судів. Позивач зазначає, що справи №914/1422/19 та №922/3013/18 відрізняються, зокрема порядком нарахування інфляційних втрат та 3% річних справа № 922/3013/18: початок розрахунків - з 9-го дня після підписання спільних протокольних рішень, кінець розрахунків - до моменту оплати коштів по спільних протокольних рішеннях; у справі № 914/1422/19: початок розрахунків - з 30-го дня після отримання підтверджуючих документів (реєстрів бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів), кінець розрахунків - до моменту оплати коштів. Також різний порядок доказування настання кінцевого строку розрахунків: у справі № 914/1422/19 такими доказами є акти звіряння взаємних розрахунків та реєстри бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів; у справі № 922/3013/18 вищезазначені реєстри відсутні, а також відсутнє обґрунтування щодо простроченої кредиторської заборгованості. Позивач зазначає, що відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 372 від 02.04.2014 та Наказу Міністерства фінансів України № 44 від 24.01.2012. прострочена кредиторська заборгованість - сума кредиторської заборгованості, що виникає на 30-й день після закінчення терміну обов'язкового платежу згідно з укладеними договорами або якщо дата платежу не визначена після отримання підтвердних документів за отримані товари, виконані роботи, надані послуги, тому на 31 день після отримання підтвердних документів заборгованість вже є простроченою. Також позивач зазначає, що різний період стягнення інфляційних витрат та 3% річних: справа № 922/3013/18 - з 2016 по 2017рр., тобто період, який охоплює укладення спільних протокольних рішень; у справі № 914/1422/19 - з 2017 по 2019рр., тобто період, який охоплює укладення спільних протокольних рішень (2017р.) та період, в якому спільні протокольні рішення не укладались (2018-2019). Позивач також зазначає, що відповідач-1 у даній справі не є стороною спільних протокольних рішень, а тому підписані спільні протокольні рішення не можуть вплинути на порядок розрахунків відповідача-1 перед постачальником (позивачем).
Відповідач 1 у відзиві за вх.№33427/19 від 13.08.2019р. на позовну заяву зазначає, що відповідно до чинного законодавства України, громадяни, які включені до єдиного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, користуються послугами з газопостачання на пільгових умовах. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, як головні розпорядники коштів забезпечують надавачам послуг відшкодування витрат за наданні послуги з газопостачання на пільгових умовах за рахунок субвенцій з державного бюджету. Розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг, наданих населенню Жовківського району Львівської області є Управління соціального захисту населення Жовківської райдержадміністрації через яке і здійснюється відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню послуг з газопостачання на пільгових умовах. Відповідач 1 зазначає, що ч.2 ст.95 Конституції України передбачає, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Управління соціального захисту населення Жовківської РДА є бюджетною установою, утримує кошти з державного бюджету, та здійснює відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян за рахунок державних субвенцій. Відповідач 1 зазначає, що відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян управлінням проводились у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку та здійснювались відповідно до законодавства. Відповідач 1 стверджує, що Управління соціального захисту населення Жовківської районної державної адміністрації договір про відшкодування витрат за надані населенню послуги з газопостачання на пільгових умовах з ТзОВ "Львівгаз збут" на 2018-2019 роки не укладало. Управління відповідно до пункту 5 Порядку («Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу...») надає відповідну інформацію про фактичні зобов'язання фінансовому управлінню Жовківської районної державної адміністрації Львівської області до 20 числа місяця, що настає за звітним після реєстрації бюджетних фінансових зобов'язань в УДКСУ у Жовківському районі. Відповідач 1 зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач 1 протягом 2017 -2019 рр. здійснює позивачу відшкодування за надані послуги з газопостачання на пільгових умовах, не порушуючи строки встановлені Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Відповідач 1 зазначає, що управління не визначає розміру коштів субвенції та термінів їх надходження, а як головний розпорядник коштів здійснює перерахунок виділеної субвенції за цільовим призначенням у відповідності до доведених йому розподілів та кошторисних призначень. Відповідач 1 вказує, що в частині інфляційних втрат та трьох відсотків річних позивач визначає термін простроченої заборгованості з моменту підписання актів звіряння. Однак, як зазначає відповідач 1, дата підписання акту звірки не може бути терміном виникнення зобов'язання, тому що акт звірки не є первинним бухгалтерським документом, а є документом, який підтверджує факт заборгованості на певну дату та встановлює відсутність (наявність) розбіжностей у нарахуваннях між учасниками складання актів звіряння. Також відповідач 1 зазначає, що позивач не врахував того, що в кінці опалювального (не опалювального) сезону відбувається коригування сум фінансових зобов'язань в сторону зменшення, в результаті чого до бюджету повертаються невикористані суми субсидії. Отже, на думку відповідача 1, суми інфляційних втрат та відсотків річних є недостовірними, оскільки такі розрахунки проведені без врахування сум повернутих до бюджету в опалювальні періоди 2017-2019р.р. З огляду на вказані обставини відповідач 1 просить в задоволенні позову відмовити.
В заперечення на відзив за вх.№36663/20 від 05.09.2019р. відповідач 1 зазначає, що заявляючи позовні вимоги за період з квітня 2017 року до лютого 2019 року, позивач не бере до уваги, що договірні відносини між позивачем і відповідачем 1 діяли з 01.01.2017р. до 31.12.2017 р. Взаємовідносини між позивачем та відповідачем 1 у 2018 році не базуються на договірних засадах, а регламентуються постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету».
У поясненнях за вх.№40163/20 від 30.09.209р. відповідач 1 зазначає, що між ГУ ДКС України у Львівській області, Департаментом фінансів ЛОДА, ТОВ «Львівгаз збут», НАК «Нафтогаз України» укладались спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України. Предметом цих спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005р. №20 «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій». Відтак, як зазначає відповідач 1, позивач будучи стороною-підписантом спільних протокольних рішень погодився на умови проведення таких розрахунків, визначені спільними протокольними рішеннями, в тому числі із умовами пп.5.3., яким передбачено, що спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування.
Відповідач 2 у відзиві за вх.№37532/19 від 11.09.2019р. на позовну заяву зазначає, що визначаючи управління Казначейства співвідповідачем у справі, позивач в порушення вимог статті 162 ГПК України не визначив змісту позовних вимог до останнього, не зазначив яким чином дії чи бездіяльність органу Казначейства вплинула на його права та інтереси. Позивач лише зазначає про те, що на орган Казначейства покладається обов'язок щодо виконання судових рішень по даній категорії справ та вказує на спосіб виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог -«з державного бюджету України через управління Казначейства». Управління Казначейства залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача, лише у зв'язку з покладенням на останнє функцій з виконання судових рішень по даній категорії справ. Проте, на думку відповідача 2, жодних прав та законних інтересів позивача відповідач 2 не порушував. Відповідач 2 зазначає, що при відшкодуванні шкоди, завданої органом державної влади, обов'язковою умовою є встановлення факту незаконності дій, та необов'язковою умовою є встановлення вини. На даний момент дії відповідача 2 не визнано незаконними. Відповідач 2 зазначає, що механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот визначається Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» (Порядок № 20), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (із змінами та доповненнями). Відповідно до пункту 7 Порядку № 20 розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків. Відповідач 2 зазначає, що позивач, будучи стороною-підписантом Спільних протокольних рішень, погодився на умови проведення таких розрахунків, визначені Спільними протокольними рішеннями, в тому числі із умовами, що містяться у пп. 5.3. таких протокольних рішень, якими передбачено, що Спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування. Відповідач 2 зазначає, що Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 із внесеними змінами, у відповідності до вимог якого, перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті у відповідних органах Державної казначейської служби. Відповідач 2 повідомляє, що перерахування міжбюджетних трансфертів за бюджетними програмами, закріпленими за Мінфіном України (КВК 351), здійснюється з дотриманням вимог п. 8.1. Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407 (із змінами). При цьому, за дорученням Мінфіну України Казначейство України складає розподіл відкритих асигнувань за міжбюджетними трансфертами, закріпленими за Мінфіном України. Отже, для проведення розрахунків за спільним протокольним рішенням за КПК 3511150 «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот» мають бути відкриті асигнування. З огляду на вказані обставини відповідач 2 просить в задоволенні позову відмовити.
У запереченнях на додаткові пояснення за вх.№52956/20 від 17.12.2019р. відповідач 2 зазначає, що позивач замовчує наявність Спільних протокольних рішень, які мають пряме відношення до даної справи, натомість наголошує, що відповідачі зобов'язані проводити розрахунок до моменту надходження коштів по Спільних протокольних рішеннях, ігноруючи встановлений державою механізм перерахування коштів для погашення заборгованості за надані державою пільги, а також стверджує про наявність якихось зобов'язань, проте не наводить аргументів - підстави їх виникнення. Щодо покликань позивача на наказ Міністерства фінансів України від 24.01.2012 № 44 як на підставу виникнення строку, з якого позивач нараховує інфляційні втрати та 3 % річних відповідач 2 зазначає, що це суб'єктивна та надумана позиція, яка не підтверджується жодними нормами матеріальнами права. Натомість, відображення відповідачем 1 заборгованості у звітності відповідно до вимог наказу № 44 є одним доказом того, що органом соціального захисту населення вжито всіх належних заходів стосовно належного виконання умов та проведення розрахунків за природній газ відповідно до вимог Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256. Відповідач 1 як головний розпорядник коштів здійснює перерахунок виділеної субвенції за цільовим призначенням у відповідності до доведених йому розподілів та кошторисних призначень. Відповідач 2 зазначає, що перерахування коштів відповідачем 1 ТОВ «Львівгаз збут» здійснювалось на рахунок, відкритий ТОВ «Львівгаз збут» у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Львівській області (далі - Головне управління Казначейства). Головне управління Казначейства здійснює платежі (в т.ч. і зарахування коштів) позивача відповідно до запровадженого на виконання вимог статті 102 Бюджетного кодексу України механізму відшкодування населенню пільг та житлових субсидій з оплати енергоносіїв та житлово - комунальних послуг за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету, встановленого Порядком № 256. В Головному управлінні Казначейства відкритий позивачу лише рахунок із спеціальним режимом використання, то відповідно і зарахування інших коштів (пені, 3 % річних, інфляційних втрат тощо), відмінних від цільових, а також використання зарахованих коштів позивачем в цілях, не передбачених вимогами чинного законодавства є неможливим. Також відповідач 2 зазначає, що чинним законодавством не передбачено нарахування інфляційних втрат, 3 % річних, пені, тощо як санкції за невчасне перерахування державою цільових коштів, оскільки немає законодавчо встановлених строків перерахування таких коштів. Натомість перерахування коштів органами державної влади в даному випадку здійснюється лише при наявності відповідного фінансування з боку держави, як це визначено нормами матеріального права.
У запереченнях за вх.№1104/20 від 11.01.2020р. на заяву про зміну предмету позову відповідач 2 пояснює, що Казначейство за своєю суттю є обслуговуючим банком, функції якого, у даному випадку, фактично зводяться до технічного перерахування коштів за дорученнями Клієнтів. Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, до повноважень якого відповідно до пункту 2 статті 32 Бюджетного кодексу України та підпункту 12 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів, належить складання проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Управління Казначейства у жодних правовідносинах із позивачем не перебувало та прав й інтересів останнього не порушувало, а відтак, позовна вимога до Управління Казначейства про стягнення коштів солідарно є необґрунтованою та безпідставною.
Обставини, встановлені судом.
Позивач зазначає, що ним у період з січня 2017 року по червень 2019 року надано послуги з газопостачання на пільгових умовах населенню Жовківського району Львівської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. Даний факт підтверджується підписаними між ТОВ “Львівгаз збут” та Управлінням соціального захисту населення Жовківської райдержадміністрації Львівської області актами звіряння розрахунків (а.с. 19-48, т.1) за вищевказаний період та не заперечується сторонами. Позивач просить стягнути з відповідачів солідарно за прострочення допущені, на думку позивача, у січні -квітні 2017р.; червні 2017р. - січні 2018р.; березні -квітні 2018р.; липні-серпні 2018р.; у лютому - березні 2019р. інфляційні втрати, згідно розрахунку нараховані в періоди з квітня 2017р. по травень 2018р., з липня по листопад 2018р., за травень 2019р. в розмірі 1686541,08грн. та 3% річних згідно розрахунку за період з березня 2017р. по грудень 2018р., з лютого 2019р. по травень 2019р. в розмірі 3052901,28грн.(додаток ІІ до позовної заяви).
03.01.2017р. між Яворівським відділом реалізації ТОВ «Львівгаз збут» (замовник) та Управлінням соціального захисту населення Жовківської райдержадміністрації (виконавець) на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (із змінами та доповненнями) та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію від 03.02.2009р. №55/57/43 затверджений Міністерством палива та енергетики України», НАК «Нафтогаз України», Державним казначейством України (із змінами та доповненнями) укладено договір №3 від 03.01.2017р. За умовами п. 1.1 договору №3 від 03.01.2017р., замовник з метою здійснення розрахунків відповідно до порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (із змінами) та Порядку проведення розрахунків за природний газ,теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом від 03.08.2015р.№493/688 Міністерства енергетики та вугільної промисловості зобов'язується щомісячно проводити розрахунки з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця. Іншого порядку розрахунків договором №3 від 03.01.2017р. не визначено.
Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області (сторона № 1), Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації (сторона № 2), ТзОВ “Львівгаз збут” (сторона № 3) та НАК “Нафтогаз України” (сторона остання) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій”, з метою погашення взаємної заборгованості укладено Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України №№476-485 від 20.01.2017р., №№712-725 від 06.02.2017р., №№1282-1289 від 20.02.2017р., №№1841-1844 від 20.03.2017р., №№2414-2422 від 20.04.2017р., №3982- від 17.11.2017р., №№4631-4635 від 20.12.2017р. (а.с. 82-187, т.4).
У розділі 4 підписантами узгоджено, що сторони, які підписали ці Спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 № 20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за цим Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.
Пунктом 5.2. Спільних протокольних рішень визначено, що останні набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 5.3. Спільних протокольних рішень, спільні протокольні рішення є чинними лише у разі проведення відповідного фінансування.
Крім того, у матеріалах справи містяться Зведені реєстри погашення бюджетної заборгованості, складені ТОВ “Львівгаз збут” та Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації у частині надання пільг та субсидій населенню за природній газ згідно Постанови Кабінету міністрів України від 11.01.2005 № 20 (т.4, а.с. 188-220) та Реєстри бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів у період з січня 2017 року по липень 2019 року, які подавались ТОВ “Львівгаз збут” до Управління казначейства (т.1, а.с. 127-193 та т.2, а.с. 1-12).
За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 12 Господарського кодексу України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, статтею 9 якого встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Пунктом 9 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України (надалі БК України) визначено, що до видатків, які здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення.
Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 БК України).
Згідно з підпунктом б пункту 4 частини 1 статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України, видатки на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, пільги окремим категоріям громадян проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статтею 7 Господарського кодексу України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Згідно із положеннями частин 1-3 статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності і є визначений Порядком № 20 механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК “Нафтогаз України” та ПАТ “Укртрансгаз”.
Частина 2 статті 95 Конституції України передбачає, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. За цим конституційним приписом, у разі якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі відшкодування витрат за наданні громадянам послуги на пільгових умовах, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, тощо, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” (надалі Порядок № 20).
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України діяла до 31.12.2017 року і втратила чинність з 01.01.2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 951 від 08.11.2017р. Відтак, положення Порядку № 20 поширюються на спірні правовідносини сторін у період до 01.01.2018р.
Порядком № 20 передбачено, що він визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією Нафтогаз України та ПАТ Укртрансгаз, а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.
З Порядку № 20 вбачається, що відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб'єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок, в даному випадку позивачу. Аналіз змісту Порядку № 20 вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 20 обласні та Київська міська держадміністрації можуть приймати рішення про централізоване перерахування субвенцій, отриманих згідно з цим Порядком, без розподілу їх між бюджетами районів і міст обласного значення пропорційно за видами послуг за згодою відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Управління Казначейства в областях та м.Києві на підставі платіжних доручень обласних та Київської міської держадміністрацій перераховують зазначені кошти на рахунки бюджетів районів і міст обласного значення, відкриті в органах Казначейства. Пунктом 7 Порядку № 20 визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.
З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу.
Запроваджуючи визначений Порядком № 20 механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі ПЕК), держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг.
Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності). Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.
З наведеного вбачається, що правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти.
З огляду на наведені вище норми права та встановлені факти проведення розрахунків на підставі спільних протокольних рішень, суд погоджується з доводами відповідачів 1 та 2, що Порядком № 20 держава фактично запровадила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, за якого відповідачі, по суті, усуваються від процедури перерахування коштів субвенції на рахунок позивача. Тим самим, у відповідачів об'єктивно відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що виключає застосування до відповідачів відповідальності у вигляді нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення грошових зобов'язань, виконання яких за погодженням з позивачем здійснювалося шляхом централізованих розрахунків на підставі спільних протокольних рішень.
Підписавши Спільні протокольні рішення про проведення централізованих взаєморозрахунків за природний газ за спірні періоди 2017 року, позивач як сторона 3 таких, Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області - сторона 1, Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації - сторона 2 та НАК “Нафтогаз України” - сторона остання, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків з відшкодування втрат позивача, пов'язаних з наданням пільг та житлових субсидій населенню на постачання природного газу.
Відповідачі 1 та 2 не є учасниками таких Спільних протокольних рішень і не можуть нести відповідальність за порушення строків проведення розрахунків, визначених цими спільними протокольними рішеннями.
Як вбачається із матеріалів справи всі розрахунки за спожитий природний газ у 2017 році проводились оформленням спільних протокольних рішень. Власними коштами відповідач - 1 розрахунки не проводив, що також з врахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 14.03.2018 у справі № 910/9806/16, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 02.08.2018 у справі № 922/3873/17, від 23.10.2019 № 922/3013/18 унеможливлює застосування до відповідача 1 заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Фінансування субвенції щодо пільг і житлових субсидій населенню з 01.01.2018 відбувалося уже згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету” (надалі Порядок № 256) у відповідній редакції, яка втратила чинність 01.01.2020р.
Згідно із Порядком № 256 головні розпорядники місцевих бюджетів готують щомісяця інформацію про суми нарахованих соціальних виплат, пільг та житлових субсидій населенню та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій. Фінансові органи районних держадміністрацій на підставі інформації, зазначеної у пункті 5 Порядку № 256, щомісяця готують реєстри сум, що підлягають перерахуванню, та подають їх Міністерству фінансів. Казначейство перераховує протягом місяця, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, субвенцію для виплати пільг та житлових субсидій населенню на оплату. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки з підприємствами, установами та організаціями, що надають житлово-комунальні послуги, і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій).
За надані пільги та субсидії на оплату природного газу, послуг з транспортування, розподілу та постачання природного газу, теплопостачання розрахунки з підприємствами-надавачами здійснюються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в органах Казначейства.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що розрахунки між сторонами проводилися відповідачем 1 шляхом перерахування на рахунок позивача коштів субвенції з державного бюджету, саме відповідно до Порядку № 256 згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками по рахунках за період з січня 2018р. по лютий 2019р. (том справи ІІ, а.с. 66-111).
Наказом Міністерства фінансів України від 04.01.2018 № 1 затверджено Порядок проведення органами Казначейства розрахунків, передбачених пунктами 8, 8-1 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, та взаємодії учасників таких розрахунків.
Пунктом 4 розділу ІІ вказаного Порядку передбачено, що погашення заборгованості за фактично надані послуги (енергоносії), що утворилася на 01 січня поточного року, здійснюється протягом бюджетного року в межах бюджетних призначень на поточний рік за окремим рішенням Мінфіну.
З наведеного вбачається, що правовідносини, щодо проведення розрахунків між сторонами (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 915/789/16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18).
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року №534 затверджено Порядок розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидії для відшкодування витрат на оплату послуги з централізованого опалення (теплопостачання), послуг з газо- та електропостачання для індивідуального опалення (надалі - Порядок № 534), який діяв до 01.10.2019р.
Порядком № 534 (зі змінами і доповненнями) визначено механізм розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидії для відшкодування витрат на оплату послуг з централізованого опалення (теплопостачання), постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуг з газо- та електропостачання (надалі - субсидія). Розрахунок невикористаних сум субсидії проводиться виробниками/виконавцями послуг з централізованого опалення (теплопостачання), постачання холодної та гарячої води і водовідведення, газо- та електропостачання (надалі надавачі послуг), об'єднаннями співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельними кооперативами, які є колективним споживачем (замовником) житлово-комунальних послуг станом на 1 травня та 1 жовтня за особовим рахунком споживача-громадянина, якому призначено субсидію на опалювальний (неопалювальний) сезон, що закінчився (надалі - одержувач субсидії) (згідно з змістом Порядку № 534). Розрахунок невикористаної суми субсидії проводиться надавачем послуг, об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельним кооперативом у разі, коли на особовому рахунку одержувача субсидії станом на 1 травня та 1 жовтня обліковується переплата за послугу.
Якщо після проведення розрахунку за формулами, зазначеними у пунктах 4 - 6 Порядку № 534, невикористана сума субсидії має від'ємне значення, розрахунок за таким особовим рахунком невикористаної суми субсидії не проводиться.
Якщо після проведення розрахунку за формулами, зазначеними у пунктах 4-6 Порядку № 534, невикористана сума субсидії має значення більше, ніж загальна сума нарахованої субсидії на оплату послуги за відповідний сезон, повернення до бюджету невикористаних сум субсидії за таким особовим рахунком здійснюється у розмірі нарахованої субсидії. Переплата за особовим рахунком одержувача субсидії (станом на 1 травня та 1 жовтня) зменшується на розраховану відповідно до пунктів 4 - 6 цього Порядку невикористану суму субсидії. При цьому не допускається нарахування та облік будь-якої заборгованості на особовому рахунку одержувача субсидії. Загальний обсяг невикористаних сум субсидій, що підлягає поверненню до бюджету, визначається кожним надавачем послуг, об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельним кооперативом шляхом додавання невикористаних сум субсидії за особовими рахунками всіх одержувачів субсидії.
За результатами розрахунку загального обсягу невикористаних сум субсидій, що підлягає поверненню до бюджету, надавач послуги, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний кооператив складає акт розрахунку загального обсягу невикористаних сум субсидій у трьох примірниках, один з яких залишає у себе, а два інших подає до 1 червня та до 1 листопада до структурного підрозділу з питань фінансів та до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві і м. Севастополі держадміністрацій, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі їх створення) ради (надалі - структурний підрозділ з питань соціального захисту населення). У разі відсутності невикористаних сум субсидій надавач послуги, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний кооператив повідомляє про це письмово структурному підрозділу з питань фінансів та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення у зазначені строки.
Коригування сум, зазначених в актах розрахунку загального обсягу невикористаних сум субсидій, допускається до початку опалювального (неопалювального) сезону.
Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення щомісяця, починаючи з червня, враховує загальний обсяг невикористаних сум субсидій, визначений у поданому надавачем послуги, об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельним кооперативом акті відповідно до Порядку № 534, під час здійснення розрахунків з таким надавачем, об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельним кооперативом відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, та відображає разом з нарахуваннями поточного місяця у щомісячному акті звіряння розрахунків за надані послуги, що складається відповідно до пункту 5 зазначеного Порядку.
У разі відсутності кредиторської заборгованості перед надавачем послуги, об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельним кооперативом та відсутності поточних нарахувань субсидій станом на перше число місяця, в якому подано акт розрахунку загального обсягу невикористаних сум субсидій (у разі реорганізації, ліквідації підприємства тощо), надавач послуги, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний кооператив протягом зазначеного місяця перераховує невикористану суму субсидії на рахунок структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.
Якщо громадяни, що перебувають у складних життєвих обставинах, не змогли своєчасно звернутися за призначенням субсидії та на підставі рішень районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій та виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або утворених ними комісій і актів обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства набули право на субсидію після 1 травня та 1 жовтня, акт розрахунку загального обсягу невикористаних сум субсидій за опалювальний сезон таких одержувачів субсидії подається окремо до першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виконано такий розрахунок.
Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення використовує повернуті кошти на погашення кредиторської заборгованості та/або поточні розрахунки з надавачами послуг, об'єднаннями співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельними кооперативами за надані пільги і житлові субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.
Матеріалами справи не підтверджено та сторонами не надано інформації щодо укладення між позивачем та відповідачем - 1 договору про відшкодування витрат за надані населенню послуги з газопостачання на пільгових умовах з ТзОВ “Львівгаз збут” на 2018-2019 роки, який би визначав зобов'язання перед позивачем з відшкодування витрат на оплату за природний газ, пов'язаних із наданням визначеній категорії населення пільг та призначених субсидій.
Наявні у матеріалах справи платіжні доручення та виписки по рахунках за 2018-2019 роки (том справи ІІ, а.с. 66-111) засвідчують, що відповідачі здійснювали розрахунки відповідно до Порядку № 256 від 04 березня 2002 року. Суду не надано доказів, що відповідачі у 2018-2019 роках здійснювали розрахунки з порушенням строків, встановлених Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р.
Строки виконання та механізм перерахування коштів за постачання природного газу певним категоріям населення фактично регулюються безпосередньо порядками № 20, 256, 493, а підписання спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету.
З аналізу вказаних положень вбачається, що державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідачів від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами. Вказані висновки суду відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 23.10.2019р. у справі №922/3013/18.
З огляду на вищенаведені норми та умови спільних протокольних рішень позивач не довів порушення відповідачем як головним розпорядником коштів установлених саме для нього строків здійснення розрахунків з постачальником, а також не підтвердив, що грошові кошти у вигляді державної субвенції на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, які надходили на рахунок Управління, перераховувались на рахунок постачальника з порушенням п'ятиденного строку з дня отримання від місцевого бюджету суми субвенцій для здійснення відповідних видатків.
Отже, позивачем не надано будь-яких доказів того, що Управління соціального захисту населення Жовківської районної державної адміністрації порушило вимоги порядків № 20, 256 відносно строків проведення розрахунків.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 передбачені законодавством соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання (чи усунення) реальним загрозам економічної безпеки України, що згідно із частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Дата підписання спільних протокольних рішень є лише підставою для виділення коштів з Державного бюджету України. При цьому конкретні строки їх виділення залежно від дати підписання спільних протокольних рішень законодавством не встановлені. Це підтверджується і змістом спільних протокольних рішень, у пункті 5.3 яких передбачено, що це спільне протокольне рішення є чинним лише в разі відповідного фінансування. Разом з тим позивач документально не обґрунтував та не надав належних та достатніх доказів в підтвердження порушення строку розрахунку та від якої залежать подальші обчислення суми позову.
Надані позивачем до справи акти звіряння розрахунків (а.с.19-48, т.1), лише засвідчують факт звіряння між позивачем та відповідачем 1 розміру проведених розрахунків та наявних заборгованостей за надані населенню послуги, на які державою надаються субсидії, та є лише підставою для формування заявки на фінансування і не визначені чинним законодавством як підстава для здійснення розрахунків. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019р. у справі № 922/3013/18.
Незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови. Уклавши спільні протокольні рішення сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги згідно з Договором.
З вищезазначених підстав спростовуються доводи позивача про те, що згідно із положенням наказу Міністерства фінансів України №372 від 02.04.2014 та наказу Міністерства фінансів України №44 від 24.01.2012р., згідно яких прострочена кредиторська заборгованість виникає на 30-ий день після закінчення терміну обов'язкового платежу згідно з укладеними договорами або якщо дата платежу не визначена після отримання підтвердних документів за отримані товари, виконані роботи, надані послуги.
Відповідач-1 як головний розпорядник відповідних коштів зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.
За результатами розгляду справи не підтвердилося порушення відповідачами 1 та 2 установлених саме для них строків здійснення розрахунків з позивачем, що унеможливлює застосування до таких наслідків неналежного виконання зобов'язань за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України в частині своєчасного відшкодування позивачу вартості спожитого природного газу абонентами - населенням Жовківського району Львівської області, що включене до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, у вигляді нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Згідно із статтею 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Предметом зобов'язань у справі є грошові кошти, які є подільним майном в силу приписів статті 183 ЦК України. Та обставина, що суми щомісячних субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахування їх обсягів, передбачених у бюджеті для відповідних місцевих бюджетів, не є встановленням договором або законом солідарного обов'язку перераховувати позивачу грошові кошти. Не встановлено такого солідарного обов'язку відповідачів перед позивачем й нормами статей 509, 525, 526, 692 та 1173 ЦК України, статті 193 ГК України та Порядку складання бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, звітності фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 44 від 24.01.2012 р., на які посилається позивач у позові.
Позивач вважає, що особою, відповідальною за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до положень статті 1173 ЦК України, та відповідачем у таких справах є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Однак, матеріали справи не містять доказів заподіяння відповідачами у справі шкоди позивачу внаслідок несвоєчасного відшкодування відповідачем 1, за рахунок державних субвенцій, понесених позивачем витрат, спричинених наданням населенню Жовківського району послуг з газопостачання на пільгових умовах. Більше того, матеріали справи не містять доказів несвоєчасного відшкодування відповідачем 1, за рахунок державних субвенцій, понесених позивачем витрат.
Покликання позивача на те, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3013/18 не підлягає врахуванню, оскільки обставини цієї й справи, яка розглядається за №914/1422/19 суттєво відрізняються, спростовуються, так як в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України суд враховує не обставини справи, а висновки про застосування норм права, які є аналогічними до тих, які застосовуються в даній справі.
Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, надані пояснення учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, спростованими, не підтвердженими належними доказами, тому задоволенню не підлягають.
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір залишається за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Повне рішення складено 04.11.2020р.
Суддя С.В. Іванчук