вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.10.2020м. ДніпроСправа № 904/2732/18
За позовом Акціонерного товариства “Укртрансгаз” , м. Київ
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз”, м. Дніпро
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Дніпровський Національний Університет ім. Олеся Гончара , м. Дніпро (третя особа-2) , Технологічний коледж Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету, м. Дніпро ( третя особа-3), Дніпропетровська дирекція УДПЗ “Укрпошта” , м. Дніпро (третя особа-4), Державний Вищий Навчальний Заклад “Український державний хіміко-технологічний університет”, м. Дніпро ( третя особа-5) Національна металургійна академія України, м. Дніпро ( третя особа-6) , Регіональна філія “Придніпровська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” , м. Дніпро ( третя особа-7), Приватне акціонерне товариство “Дніпропетровський тепловозоремонтний
про стягнення 547 968 885, 53 грн
Суддя Васильєв О.Ю.
Секретар судового засідання Броян А.Р.
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Кондратенко Д.А.( адвокат );
Від третьої особи-1: не з'явився;
Від третьої особи-2: не з'явився;
Від третьої особи-3: не з'явився;
Від третьої особи-4: не з'явився;
Від третьої особи-5: не з'явився;
Від третьої особи-6: не з'явився;
Від третьої особи-7: не з''явився;
Від третьої особи-8: не з'явився;
Від третьої особи-9: не з'явився;
Від третьої особи-10: не з'явився;
Від третьої особи-11: не з'явився;
Від третьої особи-12: не з'явився;
Від третьої особи-13: не з'явився;
Від третьої особи-14: не з'явився
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.19р. у справі №904/2732/18 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача - ПАТ «Дніпрогаз» на користь позивача - АТ «Укртрансгаз»: 408230613,84 грн. - заборгованості за надані послуги балансування обсягів природного газу ; 71663666,49 грн. - пені; 43794743,92 грн. - інфляційних втрат , 14430198,98 грн. - 3% річних та 616700,00 грн. - витрат зі сплати судового збору; закрито провадження в іншій частині позовних вимог.
Постановою ЦАГС від 01.08.19р. змінено назву відповідача з ПАТ «Дніпрогаз» на АТ «Дніпрогаз»; апеляційну скаргу ПАТ «Дніпрогаз» задоволено частково; скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.19р. у справі № 904/2732/18; позовні вимоги АТ «Укртрансгаз» задоволено частково: стягнуто з АТ «Дніпрогаз» на користь АТ «Укртрансгаз» : 186 582 865 грн. ( вт.ч.: сума заборгованості за послуги балансування - 150 352 665,60 грн., 3% річних - у сумі 2 814 044,63 грн., інфляційні - у сумі 5561 656,96 грн., пеня - у сумі 27 854 497,81 грн. ; в іншій частині позовних вимог - відмовлено; стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь АТ «Дніпрогаз» 400 067,65 грн.- судового збору.
Постановою Верховного Суду від 14.11.19р. у справі № 904/2732/18 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.19р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу за надані послуги балансування протягом періоду травень-грудень 2017 року у розмірі 77 938 471, 86 грн, а також нарахованих позивачем на зазначену суму 3% річних в розмірі 1 007 432, 78 грн., 8 936 179, 04 грн.- пені та 5 830 536, 35 грн.- втрат від інфляції скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду. В іншій частині постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.19р. у справі № 904/2732/18 залишено без змін.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.20р. у справі №904/2732/18 апеляційну скаргу АТ «Дніпрогаз» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.19р. у справі №904/2732/18 в частині, переданій на новий розгляд, задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.19р. у справі №904/2732/18 в частині, переданій на новий розгляд, скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог АТ «Укртрансгаз» в частині стягнення з АТ «Дніпрогаз» : 77 938 471,86 грн. суми основного боргу за надані послуги балансування протягом періоду травень-грудень 2017 року, 3% річних у розмірі 1 007 432,78 грн., 8 936 179,04 грн. пені та 5 830 536,35 грн. втрат від інфляції відмовлено.
Ухвалою господарського суду від 15.08.19р. задоволено заяву АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про відстрочення виконанні рішення суду у повному обсязі, відстрочено виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду 01.08.19р. у справі №904/2732/18 на один рік з дати її винесення.
27.03.20р. матеріали справи №904/2732/18 були направлені на адресу ЦАГС у зв'язку з надходженням апеляційної скарги АТ «Укртрансгаз» на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.19р. по справі № 904/2732/18 .
03.08.20р. до канцелярії суду від АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» (відповідач) надійшла заява вих.№506/17/1-02 від 03.08.20р. про визнання наказу суду від 07.08.19 р. про стягнення заборгованості таким, що не підлягає виконанню. Заява обґрунтована посиланням на ту обставину , що існують «інші» причини , наявність яких ( на думку відповідача ) є достатньою підставою для визнання наказу таким , що не підлягає виконанню. Такими причинами заявник вважає не надання позивачем суду під час розгляду цієї справи доказів вчинення дій з балансування газотранспортної системи , тощо. Також посилається на скрутний фінансовий стан підприємства відповідача . Одночасно ,заявник просить суд до часу розгляди цієї заяви заборонити приймати виконавчий документ до виконання; зупинити виконавче провадження , зупинити дію постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва - Щербакова І.М. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 62704083.
Ухвалою суду від 20.10.20р. розгляд вищезазначеної заяви призначено на 27.10.20р.
До судового засідання 27.10.20р. з'явився лише представник відповідача , позивач та треті особи явку представників не забезпечили ; витребуваних судом пояснень треті особи не надали. Представник відповідача під час судового засідання наполягав на задоволенні його заяви з підстав, наведених у заяві.
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Нормами статті 327 цього кодексу передбачено, що виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого судом наказу, який є виконавчим документом.
Згідно приписів ст. 328 ГПК України : суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню; суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин; суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу; неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви; до розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання; про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу; якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктами 3.3, 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково). Тією ж частиною четвертою статті 117 ГПК передбачено, що коли стягнення за наказом, визнаним таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, уже відбулося, господарський суд на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.
Згідно до положень «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» (Рим, 4.XI.1950) ( ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ): Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом ( стаття 6(1).Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи ( Стаття 13 (1). Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитися як таке, що надає будь-якій державі, групі або особі будь-яке право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, що викладені в цій Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж передбачено в Конвенції ( Стаття 17 (1). Відповідно до Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав і основних свобод людини» ( який ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ) : кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права ( ст.1 ).
Європейський Суд з прав людини неодноразово в низці своїх рішень за заявами громадян проти України зазначав , що в Україні заявники на протязі значного терміну часу не можуть домогтися виконання судових рішень, винесених на їх користь .Так у рішенні по Справі «Войтенко проти України» (Заява N 18966/02,Страсбург, 29 червня 2004 року) суд знову повторює, що «...ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява N 22774/93) . Суд нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (див. серед інших джерел, «Бурдов проти Росії» , заява N 59498/00; «Ясіуньєне проти Латвії», заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).Тому у цій справі Суд вважає, що неможливість заявника домогтися виконання його рішення протягом чотирьох років становить втручання у його право на мирне володіння майном у сенсі пункту першого статті 1 Протоколу N 1 ...».
Відповідно до ч.3-4 ст. 13 ГПК України : кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до приписів ст. 73 ГПК України : доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події; у разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідно до ст.76 цього Кодексу : належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ( ст.79 ГПК України ).
Здійснивши оцінку наданих відповідачем в обґрунтування заяви доказів , суд не знаходить достатньо правових підстав для її задоволення , оскільки фактично вони зводяться до заперечень стосовно законності судового рішення по цій справі та досліджувалися судом під час розгляду справи по суті .Тому в задоволенні заяви слід відмовити в повному обсязі.
На підставі вищезазначеного , керуючись вимогами ст.ст. 234, 235, 255, 256, 328 ГПК України, господарський суд ,-
Відмовити в задоволенні заяви АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» (відповідач) вих.№506/17/1-02 від 03.08.20р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню , в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п.4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України ( з урахуванням внесених змін Законом України від 30.03.20р. №540-ІХ), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Повний текст ухвали складено 04.11.20р.
Суддя О.Ю.Васильєв